05.05.2022 Справа №607/5111/22
м. Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Сташків Надія Михайлівна, розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , працює водієм-далекобійником в ТОВ "ЕКСІМП ТРАНС" (м. Тернопіль), одружений, має 1 малолітню дитину,
за ч. 1 ст. 139 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №258488 від 20 квітня 2022 року, 20 квітня 2022 року о 19 год. 00 хв. по вул. Братів Бойчуків у м. Тернополі ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «DAF», державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом «Kogel», державний номерний знак НОМЕР_2 , пошкодив проїзну частину, внаслідок чого було створено перешкоду для інших учасників дорожнього руху. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3 (є) та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 139 КУпАП.
У суді ОСОБА_1 , пояснивши, що повністю розуміє зміст роз'яснених йому прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, вину у вчиненні правопорушення не визнав, пояснив, що на цій ділянці все дорожнє покриття пошкоджене і у матеріалах справи відсутні докази, що проїзна частина пошкодилась внаслідок руху саме його транспортного засобу.
Для вирішення питання про те, чи було вчинено дане правопорушення, та чи винен ОСОБА_1 у його вчиненні, судом досліджено наявні у справі докази:
-протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №258488 від 20 квітня 2022 року, зміст якого викладено вище;
-акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 20 квітня 2022 року, з якого вбачається, що 20 квітня 2022 року о 19 год. 30 хв. по вул. Братів Бойчуків, 4 у м. Тернополі, було виявлено пошкодження дорожнього покриття;
-пояснення ОСОБА_2 від 20 квітня 2022 року, у яких вказано, що 20 квітня 2022 року близько 19 год. 00 хв. по вул. Братів Бойчуків у м. Тернополі (школа №20) ОСОБА_1 припаркував транспортний засіб «DAF», державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом із державним номерним знаком НОМЕР_2 , який пошкодив асфальтну поверхню. Після цього ОСОБА_2 зателефонував на лінію «102» і повідомив про скоєне;
-пояснення ОСОБА_1 від 20 квітня 2022 року, у яких він вказав, що він заїхав на площадку 20 школи і пошкодив асфальтне покриття, приблизно 3 на 3 метри.
Частиною 1 статті 139 КУпАП передбачено відповідальність за пошкодження автомобільних доріг, вулиць, дорожніх споруд, залізничних переїздів, трамвайних колій, технічних засобів регулювання дорожнього руху, самовільне знімання, закриття чи встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху, створення перешкод для дорожнього руху, в тому числі забруднення дорожнього покриття, або невжиття необхідних заходів щодо їх усунення та попередження інших учасників руху про небезпеку, що виникла, або невжиття посадовими особами, відповідальними за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, утримання автомобільних доріг та вулиць, громадянами - суб'єктами господарської діяльності заходів щодо заборони руху підвідомчих технологічних транспортних засобів, сільськогосподарської техніки і машин на гусеничному ходу автомобільними дорогами і вулицями, покриття яких може бути пошкоджене.
Проте, належні докази на підтвердження пошкодження дорожнього покриття, що створило перешкоду для дорожнього руху, саме ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутні.
Так, у акті обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 20 квітня 2022 року, зазначено, що 20 квітня 2022 року о 19 год. 30 хв. по вул. Братів Бойчуків у м. Тернополі, було виявлено пошкодження дорожнього покриття. Проте яким саме транспортним засобом було здійснено це пошкодження, не вказано. При цьому, в акті зазначено, що експлуатаційний стан обстеженої ділянки не відповідає вимогам ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану» за такими показниками: покриття проїзної частини має пошкодження. Однак, ні характеру таких пошкоджень, ні дати їх виникнення (навіть орієнтовного) в акті не зазначено.
Зазначення ОСОБА_1 у його письмових поясненнях про пошкодження дорожнього покриття не може бути взято судом до уваги як доказ його вини у вчиненні правопорушення, оскільки у судовому засіданні він заперечив правдивість фактів, наведених у цих поясненнях, вказавши, про значне пошкодження усієї площини асфальтного покриття, що виникло значно раніше, а не 20 квітня 2022 року внаслідок заїзду його транспортного засобу.
Також, не можуть бути взяті судом до уваги як доказ вини ОСОБА_1 пояснення ОСОБА_2 , оскільки вони не містять жодних конкретних фіксуючих даних про характер і обсяг пошкоджень проїзної частини саме внаслідок наїзду транспортного засобу «DAF», державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом «Kogel», державний номерний знак НОМЕР_2 .
У матеріалах справи відсутні докази про те, які саме пошкодження проїзної частини виникли внаслідок наїзду транспортним засобом «DAF», державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом «Kogel», державний номерний знак НОМЕР_2 , та яку саме перешкоду внаслідок цього було створено для інших учасників дорожнього руху, хоча у протоколі декларативно зазначено, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «DAF», державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом «Kogel», державний номерний знак НОМЕР_2 , пошкодив проїзну частину, внаслідок чого було створено перешкоду для інших учасників дорожнього руху. Жоден долучений до справи документ не містить ні опису пошкоджень проїзної частини, ні зазначення перешкоди, яку було створено для інших учасників дорожнього руху внаслідок таких пошкоджень.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/ 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, у тому числі, й закріпленій у статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідна позиція Конституційного Суду України узгоджується з правовими позиціями Європейського Суду з прав людини, практика якого при розгляді справ судами в обов'язковому порядку використовується як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Зокрема, в рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», Європейський Суд зазначив, що презумпція невинуватості насамперед є процесуальною гарантією у кримінальних справах, але сфера застосування цього принципу значно ширша: презумпція невинуватості обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин. Презумпція невинуватості є одним із аспектів справедливого судового розгляду.
Практика Європейського Суду вказує на те, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без наявних інших доказів, які б підтверджували обставини, викладені у ньому, не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За вказаних обставин судом установлено, що докази вини ОСОБА_1 у пошкодженні дорожнього покриття, що створило перешкоду для дорожнього руху (як це зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення), не є переконливими і достатніми та не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, судом не встановлено жодного прямого доказу, на підставі якого суд міг би беззаперечно встановити, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 139 КУпАП.
З цих підстав суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 139 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 139, 247, 280, 283, 284, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 139 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
СуддяН. М. Сташків