Справа № 598/452/22
провадження № 3/598/462/2022
іменем України
"04" травня 2022 р. Суддя Збаразького районного суду
Тернопільської області Олещук Богдан Тарасович
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Збаражі Тернопільської області матеріали, які надійшли від відділення поліції №4 (м.Збараж) Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого, громадянина України,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП,
встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №058333 від 20.11.2021 встановлено, що: «20 листопада 2021 року о 18 годині 45 хвилин ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 в приміщенні житлового будинку вчинив подальше адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.173-2, на законні вимоги працівників поліції про припинення правопорушення не реагував».
Постановою Збаразького районного суду від 21 березня 2022 року дані матеріали справи направлялися в поліцію для додаткового оформлення у зв'язку з тим, що у протоколі не зазначено повністю, конкретну суть адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП. Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено прізвища та адреси свідків, потерпілих. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази вчинення адміністративного правопорушення, а також відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків ОСОБА_1 та характеристика останнього.
Проте працівниками поліції дана постанова суду не виконана.
У відповідності до ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст.ст.9, 245, 252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Відповідно до вимогст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Стаття 185 КУпАП України передбачає відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку. Відповідно до коментаря даної статті, злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторних законних вимог чи розпоряджень поліцейського при виконанні ним службових обов'язків або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Тобто слово "непокора" означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги.
З даної норми вбачається, що дане правопорушення обов'язково передбачає наявність законної вимоги співробітника поліції. Вимоги працівника поліції та розпорядження - акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, мають бути законодавчо обґрунтовані.
Відповідно до ст.185 КУпАП підставою для притягнення до адміністративної відповідальності повинна бути злісна непокора лише законному розпорядженню або вимозі працівника поліції. Отже, непокора розпорядженню або вимозі, що суперечать закону або не передбачені ним, не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП.
Об'єктом цього правопорушення виступають суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління. Об'єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції (або члена громадського формування з охорони громадського порядку чи державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку) при виконанні ним службових обов'язків. Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
В той же час, в порушення вищевказаних вимог законодавства, у складеному відносно ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизовано суть правопорушення, а саме не зазначено які законні розпорядженню або вимоги і яких саме поліцейських не виконав ОСОБА_1 , чи були при цьому поліцейські при виконанні службових обов'язків? Яким нормативним актом передбачено законність вимог поліцейських при виконанні ним службових обов'язків, оскільки ст.185 КУпАП є бланкетною нормою закону. Крім того, конкретно не вказано яке правопорушення вчинив ОСОБА_1 , у зв'язку з чим не реагував на вимоги працівників поліції припинити це правопорушення, та в чому конкретно полягала злісна непокора ОСОБА_1 такій вимозі, що є невід'ємною частиною об'єктивної сторони даного адміністративного правопорушення.
Ці обставини свідчать про те, що уповноваженими працівниками правоохоронних органів не в повній мірі викладено суть адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, оскільки фабула даного правопорушення не конкретизована, не розкрито її зміст в повному обсязі, фактично відсутній виклад саме злісної непокори законному розпорядженню працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків.
Крім того, до протоколу не долучено всіх належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, зокрема, пояснення свідків.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.19 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
У справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51 КУпАП стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0.42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».
У справі «Маліге проти Франції» («Malige v. France», заява № 27812/95, рішення від 23 вересня 1998 року) ЄСПЛ визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у виді позбавлення права керування транспортним засобом, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією.
Частина друга ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку на підставі законно добутих доказів.
Враховуючи викладене, в справах про адміністративні правопорушення підлягає застосуванню положення ст.62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення. Таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У справі «Карелін проти Росії» («Каrеlіn v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, ЄСПЛ зазначив, що за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини 1 статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи із наведеної практики ЄСПЛ, а також враховуючи вимоги ст.ст.7, 254, 279 КУпАП суд повинен розглядати справу не інакше, як на підставі та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
Також в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
У відповідності до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
При цьому суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що оскільки постанова Збаразького районного суду від 21 березня 2022 року про належне оформлення матеріалів даної справи органами Національної поліції не виконана, те, що у протоколі про адміністративне правопорушення не викладено повністю суть адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, в матеріалах справи відсутні всі належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, а тому в притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.185 КУпАП слід відмовити, а справу провадженням закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення та за недоведеністю вказаного у протоколі адміністративного правопорушення, тобто згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.7, 9, 245, 247, 251, 252, 254, 255, 259, 283, 284 КУпАП, суддя,
постановив:
Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.185 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, на підставі п.1 ч.1 ст.247, - провадженням закрити.
Дана постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду через Збаразький районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови. Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Дана повна постанова суду складена, підписана і проголошена суддею 04 травня 2022 року.
Суддя Богдан Олещук