Справа № 466/5104/21
Провадження № 2/466/383/22
28 квітня 2022 року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі головуючого - судді Єзерського Р.Б.
при секретарі Ваврин М.М.
за участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, -
04 червня 2021 року ОСОБА_3 звернувся в суд із позовною заявою до ОСОБА_4 , у якому просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_4 на свою користь борг за договором позики у розмірі 5000 доларів США та 19000 євро, що станом на день подання позову становить 774327,00 грн., а також судові витрати просить покласти на відповідача.
В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що 25 квітня 2019 між ним та відповідачем було укладено розписку, згідно якої він передав відповідачеві в тимчасове користування грошові кошти в сумі 5000 доларів США та 5000 євро. В подальшому 08 травня 2019 відповідачеві ним було передано 2500 євро, 13 травня 2019 - 5000 євро, 23 травня 2019 - 2500 євро та 04 червня 2019 - 4000 євро, що на момент подання позову, згідно курсу НБУ, становить 774327,00 грн. Згідно умов договору ОСОБА_4 зобов'язався повернути йому кошти до 01 липня 2019, після вказаної дати ОСОБА_4 суму позики відмовляється повернути, ігнорує його та ухиляється від виконання зобов'язання, що і змусило його звернутися до суду за захистом своїх прав.
01 лютого 2022 у судовому засіданні до матеріалів справи було долучено відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача ОСОБА_5 просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування поданого відзиву зазначає, що з долученого документа «Підтвердження (про отримання коштів)» від 25 квітня 2019 не вбачається, що кошти за даним документом повністю чи частково отримані ОСОБА_4 , а кошти передані позивачем. Крім того, з тексту документа жодним чином не вбачається, хто є сторонами за договором. Також зазначає, що у документі «Підтвердження (про отримання коштів) щодо повернення коштів, а саме від 08.05.2019, 13.05.2019, 23.05.2019 та 04.06.2019 не зазначено дати повернення коштів. Крім того зазначає, що ОСОБА_4 жодних договорів позики з позивачем не укладав, та не є стороною, яка укладала документ «Підтвердження (про отримання коштів).
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 надав пояснення, аналогічні викладеній у позовній заяві, позов підтримав повністю, просив задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засідання у задоволенні позовних вимог просив відмовити, покликаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення учасників справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25 квітня 2019 між позивачем та відповідачем було укладено договір позики грошових коштів. Відповідач ОСОБА_4 25 квітня 2019 отримав у тимчасове користування у позивача ОСОБА_3 матеріальні грошові кошти у сумі 5000 доларів США та 5000 євро на виконання тематичних заходів. Крім того, 08 травня 2019, 13 травня 2019, 23 травня 2019 та 04 червня 2019 відповідач ОСОБА_4 отримав додатково для тимчасового користування на тематичні заходи у позивача ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 2500 євро, 5000 євро, 2500 євро та 4000 євро відповідно, внаслідок чого було складено розписку від 25.04.2019, яка була названа як « ОСОБА_6 (про отримання коштів) про те, що ОСОБА_4 зобов'язується до 01 липня 2019 року включно повернути вищезазначені грошові кошти.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернути йому грошові кошти, однак ОСОБА_4 грошові кошти ОСОБА_3 не повертає. Станом на сьогоднішній день відповідачем не вчинено жодних дій по поверненню коштів, наданих йому у позику. Згідно боргової розписки від 25.04.2019 року, кінцевою датою повернення суми наданої у позику є 01 липня 2019 року включно. Однак дані грошові кошти повернуті не були.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Проте, відповідачем умови договору позики не виконуються.
Згідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Положеннями ст. 1046-1047 цього Кодексу передбачено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно вимог ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Станом на 02.07.2019 року, після закінчення строку на повернення грошових коштів, що були передані у позику, відповідач не здійснив жодних дій щодо повернення коштів, відтак станом на дату подання цього позову зобов'язаний повернути суму заборгованості у розмірі 5000 доларів США та 19000 євро, що станом на день подання позову, згідно курсу НБУ, становить суму у розмірі 774327,00 гривень.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до вимог ЦК України розписка є одночасно документом, який підтверджує й передачу грошей позикодавцем позичальнику, й укладення договору позики.
Згідно правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду України № 6-1967цс15 від 11.11.2015 року, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
Оскільки на підтвердження укладення договору позики між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на суму 5000 доларів США та 19000 євро, що станом на день подання позову становить суму у розмірі 774327,00 гривень, була видана розписка, а кошти отримані у борг не були своєчасно повернуті, то позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Що стосується вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, то у такій на думку суду слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Згідно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, подані ордер серії ВС №1090046, ордер серії ВС №1093737, ордер серії ВС №1113355, свідоцтво про право на заняття адвокатською дільністю №1998 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №917.
Позивач просить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 14000,00 грн. Разом з тим, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що ОСОБА_3 дійсно поніс витрати на правничу допомогу, матеріали справи не містять, крім того матеріали справи не містять доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, зокрема акту наданих послуг, акту виконаних робіт.
Відтак, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_4 на його користь витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14000 грн. слід відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, таким чином з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений позивачем судовий збір відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у сумі 7743 грн. 28 коп.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Керуючись ст. ст. 207, 525-527, 530, 533, 554,625, 629, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст.12, 13, 81, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 289, 352, 354 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
позовні вимоги ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 борг за договором позики у розмірі 5000 (п'ять тисяч) доларів США та 19000 (дев'ятнадцять тисяч) євро, що станом на день подання позову становить 774327 (сімсот сімдесят чотири тисячі триста двадцять сім) гривень, 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 7743 (сім тисяч сімсот сорок чотири) гривні, 28 копійок.
У задоволенні позовної вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення виготовлено 28.04.2022 року.
Суддя Р. Б. Єзерський