Справа № 464/7811/21
пр.№ 2/464/98/22
03.05.2022 Сихівський районний суд м.Львова
в складі: головуючого - судді Горбань О.Ю.,
секретар судових засідань Цуняк А.М.,
з участю: позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у м.Львові про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення адміністративного стягнення,
Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення адміністративного стягнення. Обґрунтовує позовні вимоги, які уточнені відповідною заявою від 07.02.2022 тим, що 21.05.2021 позивача оштрафовано інспектором патрульної поліції Павликом С.А. за ч.2 ст.122 КУпАП в розмірі 510 грн. Вказану постанову позивач оскаржив до суду і рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 20.08.2021 скасовано постанову серії ЕАН №4236632, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито, вирішено питання судових витрат. Позивач стверджує, що в результаті незаконних дій інспектора патрульної поліції Павлик С.А. його спочатку незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності, в подальшому державним виконавцем відкрите виконавче провадження щодо стягнення штрафу в подвійному розмірі 1020 грн., також винесена постанова про арешт коштів боржника від 19.08.2021, заблоковано картку, на яку поступала заробітна плата. Виконавче провадження закінчено 19.10.2021. Зважаючи на вказані дії, які ініціювали та здійснювали виконавче провадження у зв'язку з незаконним притягненням позивача до адміністративної відповідальності, позивачу завдана моральна шкода. Розмір моральної шкоди визначає з урахуванням 20 річного водійського стажу, накладенням адміністративного стягнення у принизливій для позивача обстановці, без роз'яснення позивачу прав, без надання можливості скористатись юридичною допомогою захисника, без надання будь-яких пояснень, можливості ознайомитись з матеріалами справи та перенести розгляд справи на інший день. В подальшому позивачу завдана моральна шкода тим, що після відкриття виконавчого провадження він не міг придбавати товари першої необхідності, вільно пересуватись. Дане звинувачення вибило позивача з нормального життєвого ритму, для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану потрібний був значний час, це вплинуло на громадянську та професійну репутацію, він відчув зневажливе ставлення до себе з боку оточуючих. Завдані значні моральні страждання позивач оцінює в розмірі 23790 грн. і вважає, що орган поліції повинен вибачитись перед позивачем за такі неправомірні дії. Просить стягнути з держави за рахунок коштів державного бюджету завдану моральну шкоду в розмірі 23790 грн.
Ухвалою від 10.11.2021 прийнято до розгляду і відкрите провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
10.12.2021 від відповідача Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції надійшов відзив, позов не визнає, просить у задоволенні позову відмовити повністю. Зазначає, що позивач реалізував своє процесуальне право на оскарження рішення працівника поліції в межах адміністративного провадження, а часткове задоволення позову ОСОБА_1 не є безумовним доказом неправомірності процесуального рішення в розумінні статей 1173,1174 ЦК України. Наголошує, що позивачем не надано доказів, які встановлюють, що йому заподіяно фізичний біль та страждання, які він ніби то зазнав, не подано доказів, які б вказували на те, що позивач пережив душевні страждання, яких він зазнав у зв'язку із протиправною поведінкою щодо нього самого, членів його сім'ї або близьких родичів. У позові не наведені будь-які докази, що підтверджували б приниження честі і гідності, а також ділової репутації. Враховуючи наведене, просить у задоволенні позову відмовити за його безпідставністю.
13.12.2021 від відповідача Державної казначейської служби України надійшов відзив, суть якого зводиться до наступного. Пред'являючи позовну заяву до юридичної особи - Державної казначейської служби України позивачем зазначено неналежний спосіб стягнення моральної шкоди, а саме: з юридичної особи, оскільки Казначейство в жодних правових або будь-яких інших відносинах, ані з позивачем, ані з іншим відповідачем не перебуває, тому казначейство не може виступати у якості відповідача по справі. Таким чином, заявлена моральна шкода, у разі задоволення позову, підлягає стягненню не з юридичної особи, а з державного бюджету, що не є тотожним у процесі виконання рішення суду, відповідно і відповідачем у справі повинна виступати не Державна казначейська служба України як юридична особа, а Держава в особі Державної казначейської служби України, оскільки Державна казначейська служба України не повинна відповідати коштами, передбаченими на утримання установи, за дії або бездіяльність органів державної влади. Наполягає, що Казначейство не несе відповідальність за дії органів державної влади. Крім того, сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов'язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії відповідачів заподіяли позивачу моральну шкоду. Тим більше, що позивач не довів факт заподіяння моральних чи фізичних страждань. Зазначає, що відшкодування шкоди завданої посадовою чи службовою особою органу державної влади обов'язковою умовою є встановлення факту незаконності дій та необов'язковою умовою є встановлення вини. Зазначає, що на даний момент дії чи бездіяльність посадових осіб органу державної влади не визнано незаконними, в тому відсутні будь-які правові підстави для відшкодування шкоди. Також звертає увагу, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, а також у розмірі, що не перевищує суму реальних збитків. Оскільки у матеріалах справи відсутні підтверджуючі документи чи інші докази завдання позивачу моральної шкоди, тому просить відмовити у задоволенні позову.
07.02.2022 позивач надіслав на адресу суду уточнену позовну заяву, в якій визначився з колом відповідачів і зазначає, що здійснення провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали і здійснювали вказане провадження у зухвалій формі. Вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав, пояснив, що після зупинки керованого ним автомобіля інспектор поліції Павлик С.А. при з'ясуванні обставин ніби то порушень ПДР, а саме проїзд на червоне світло, після отримання документів безпідставно став цікавитись про стан іншої справи про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП, яка мала місце відносно ОСОБА_1 у минулому і котра за наслідками розгляду судом закрита. Незважаючи на те, що на пасажирському сидінні знаходились родичі позивача, інспектор поліції поводив себе зухвало по відношенню до позивача. Зухвалі дії інспектора поліції, на думку позивача, полягали в тому, що інспектор поліції надав позивачу як доказ порушення ПДР відеозапис на власному телефоні, відмовив у клопотанні перенести розгляд даної справи на іншу дату, не взяв до уваги пояснення позивача, позбавив можливості скористатись послугами адвоката, не надіслав поштою постанову про накладення штрафу, про яку позивач дізнався від державного виконавця після блокування грошей на рахунку позивача. Такі дії інспектора призвели до порушення відносин з родиною, він сварився з матір'ю, зазнав незручностей, позичав гроші у родичів, звертався до суду, державну виконавчу службу з метою довести свою невинуватість. Наведене спричинило йому душевних страждань, порушило його нормальний ритм життя, завдало моральної шкоди, яку оцінює в 23790 грн. і просить таку стягнути з Держави України. Вважає, що в такий спосіб інспектор поліції усвідомить неправомірність і зухвалість своїх дій по відношенню до нього. Вина робітника поліції полягає у зухвалому ставленні до позивача, а дії інспектора поліції, як вважає позивач, були свідомо направлені на порушення прав позивача. Позивач також зазначає, що порушення прав особи вже саме по собі тягне моральні страждання і виникнення моральної шкоди, тому не потрібно доводити факт страждань, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права.
Представник відповідача - Державної казначейської служби України в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду відзив на позовну заяву, заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Представник відповідача - Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзив на позовну заяву не надав, про причини неявки представника суду не повідомив.
Представник відповідача - Управління патрульної поліції у Львівській області в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду відзив на позовну заяву, клопотанням від 23.02.2022 просить розглядати справи у відсутності їх представника, заперечують проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши вступне слово позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 21 травня 2021 року інспектором патрульної поліції Павликом С.А. винесено постанову серія ЕАН №4236632 про притягнення ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 510 грн.(а.с.10)
Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 20.08.2021 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову серія ЕАН №4236632 від 21.05.2021 скасовано, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП закрито. У частині позовних вимог до інспектора лейтенанта поліції Павлика С.В. та визнання постанови протиправною -відмовлено. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 454 грн. Рішнення набрало законної сили. (а.с.11,12)
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди позивач посилався на те, що незаконним притягненням до адміністративної відповідальності поліцейським ОСОБА_2 йому завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього. Позивач змушений був докладати додаткові зусилля для організації свого життя, надавати пояснення рідним, виправдовуватись, позичати кошти, звернутися в суд і до державних виконавців, захищати свої права.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідачів, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідачів та заподіяною шкодою.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду , визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу), про що зазначив Верховний Суд України у своїй постанові від 22 червня 2017 року у справі №6-501цс17.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факт неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Причому, неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.
На підтвердження незаконності дій інспектора поліції позивачем надане рішення суду, згідно якого постанову серія ЕАН №4236632 від 21.05.2021 скасовано, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП закрито. У частині позовних вимог до інспектора лейтенанта поліції Павлика С.В. та визнання постанови протиправною відмовлено.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Суд враховує, що зазначена правова позиція підтримується Верховним Судом (постанова від 27.09.2018 року по справі №757/3239/17-ц).
Постанова суду (в даному випадку рішення суду) про закриття справи про адміністративне правопорушення може доводити лише факт не вчинення адміністративного правопорушення, а не протиправність дій відповідача. Аналогічна правова позиція щодо необхідності доведення саме протиправності дій відповідача викладена у постанові Верховного Суду від 05.07.2018 по справі № 614/336/15- ц (провадження №61-19854св18).
Пунктами 3, 4, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Суд вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження заподіяння йому відповідачами моральної шкоди, жодних доказів на підтвердження перенесених ним душевних страждань, порушення нормальних життєвих зв'язків та стосунків з оточуючими суду не надано.
З огляду на зазначене, необґрунтованими є посилання позивача про те, що сам факт скасування штрафу в судовому порядку є доказом заподіяння позивачу моральної шкоди та підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки рішення суду, котре ухвалено у відсутності суб'єкта владних повноважень про закриття справи про адміністративне правопорушення може доводити лише факт не вчинення адміністративного правопорушення, а не протиправність дій відповідача - інспектора поліції Павлика С.А. Аналогічна правова позиція щодо необхідності доведення саме протиправності дій відповідача викладена у постанові Верховного Суду від 05.07.2018 по справі № 614/336/15- ц (провадження №61-19854св18).
Саме по собі накладення штрафу на особу та в подальшому скасування цієї постанови не може свідчити про встановлений факт спричинення моральної шкоди за відсутності понесеної позивачем шкоди та причино-наслідкового зв'язку між нею та неправомірними діями відповідача.
Суд зазначає, що з аргументів та доданих до позовної заяви доказів не доведено право позивача на отримання моральної шкоди за вимогами Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування прокуратури та суду», оскільки позивач не довів причинно-наслідкового зв'язку між діями заподіювача та шкодою, на яку він посилається. Сам факт закриття адміністративної справи відносно ОСОБА_1 не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди та не вказує на неправомірність дій посадових чи службових осіб органів державної влади.
Суд враховує, що зазначена правова позиція підтримується Верховним Судом (постанова від 27.09.2018 по справі №757/3239/17-ц).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження дійсності факту спричинення йому моральної шкоди, в тому числі незаконними діями інспектора поліції Павлик С.А., а тому в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди слід відмовити.
Інші доводи позивача, наведені як позовній заяві, так і в судовому засіданні про спричинення моральної шкоди у зв'язку із неправомірними діями інспектора поліції Управління патрульної поліції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому не спростовують висновків суду.
Суд також погоджується з доводами відповідача Державної казначейської служби України відносно того, що Державна казначейська служба України не є належним відповідачем.
Так, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.
Казначейство є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в Казначействі і банках. Пред'являючи позовну заяву до Державної казначейської служби України позивачем зазначено неналежний спосіб стягнення моральної шкоди, а саме: з юридичної особи, оскільки Казначейство в жодних правових або будь-яких інших відносинах, ані з позивачем, ані з першим відповідачем не перебуває, тому Казначейство не може виступати у якості відповідача по справі.
Таким чином, встановивши, що позивач належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, не надав, суд доходить обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що позивача звільнено від сплати судового збору, отже судові витрати компенсуються за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі ст. 1166, 1167, 1176 ЦК України, керуючись ст. 12, 13, 15, 81, 141, 206, 258, 259, 263-265 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Управління патрульної поліції у Львівській області про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення адміністративного стягнення - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 , ІПН невідомий.
Відповідач 1: Державна казначейська служба України, місцезнаходження: м.Київ, вул.Бастіонна, 6.
Відповідач 2: Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: м.Київ, вул.Федора Ернста, 3.
Відповідач 3: Управління патрульної поліції у м.Львові, місцезнаходження: м.Львів, вул.Перфецького, 19.
Повний текст рішення складено 05.05.2022.
Суддя О.Ю.Горбань