Справа № 138/2953/21
Провадження №:2-а/138/1/22
05 травня 2022 року м. Могилів-Подільський
Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі: головуючого судді Київська Т.Б., розглянувши в письмовому провадженні без виклику сторін матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до інспектора в 2 р 1 БІПП в Житомирській області ДПП старшого лейтенанта поліції Короля Миколи Ігоровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління патрульної поліції у Житомирській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження,
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним вище позовом, який мотивовано тим, що 27.09.2021 він, керуючи автомобілем марки «Volvo XC 60», рухався по автодорозі Київ-Чоп, де на 86 км. Був зупинений працівниками патрульної поліції. На вимогу відповідача позивач надав посвідчення водія, страховий поліс та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Після перевірки документів відповідач повідомив позивача, що в його посвідченні водія відсутній строк дії, що стало підставою для складення постанови серії ДП № 719108 від 27.09.021, відповідно до якої позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400,00 грн.
Позивач вважає дану постанову незаконною та необґрунтованою, оскільки ч. 2 статті 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, однак у позивача є посвідчення водія. Крім того, вказане посвідчення він отримав ще в 1996 році та на той час посвідчення водія не мало строку дії.
Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вказаним позовом в якому просить скасувати постанову за ч. 2 ст. 126 КУпАП, складену відносно нього, а провадження закрити.
Ухвалою суду від 12.10.2021 відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління патрульної поліції у Житомирській області, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, витребувано у відповідача матеріали адміністративної справи відносно ОСОБА_1
17.01.2022 до суду надійшов відзив на позов, мотивований зокрема тим, що оскільки посадова особа дії від імені органу Національної поліції, то належний відповідачем має бути відповідний орган Національної поліції. Щодо обставин справи, то відповідач зазначив, що позивач керував автомобілем на підставі посвідчення водія № НОМЕР_1 від 20.12.1996 Республіки Молдова.
Згідно п. 30 постанови КМУ № 340 особи, які тимчасово перебувають на території України, мають право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія та посвідчення водія іноземної держави, що не відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту, або у разі наявності посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту.
Республіка Молдова є договірною стороною Віденської Конвенції про дорожній рух 1968 року.
Частиною 2 ст. 41 Конвенції про дорожній рух встановлено, що договірні сторони будуть визнавати будь-яке національне водійське посвідчення, складене їх національною мовою або на одній з їх мов або, якщо воно не складене на такій мові, супроводжуване завіреним перекладом; будь-яке національне водійське посвідчення, що відповідає приписам Додатку 6 Конвенції.
Положеннями ч. 4 додатку 6 Конвенції про дорожній рух встановлено, зокрема, що у посвідченні в обов'язковому порядку зазначаються перераховані нижче відомості:
1. Прізвище;
2. ім'я, інші імена;
3. дата і місце народження;
4а) дата видачі посвідчення;
4b) дата закінчення терміну дії посвідчення;
Таким чином, з аналізу надано позивачем посвідчення водія вбачається невідповідності вимогам відображеним у Додатку 6 Конвенції, що стало підставою для винесення постанови та притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Враховуючи викладене, відповідач вважає оскаржувану постанову законної, а тому в задоволенні позову просить відмовити.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28.01.2022 позов залишено без руху у зв'язку з відсутністю доказів щодо сплати судового збору.
Головуюча суддя Київська Т.Б. перебувала у відпустці в період з 01.03.2022 по 22.04.2022, включно.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 25.04.2022 продовжено розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи суд прийшов до таких висновків.
Так, в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ДП18 № 719108 від 27.09.2021 вказано, що 27.09.2021 об 11 год. 30 хв. на автомобільній дорозі Київ-Чоп, 86 км. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом на іноземній реєстрації, рухався з посвідченням водія, яке не відповідало Віденській конвенції про дорожній рух, а саме відсутній строк дії даного посвідчення, чим порушив п. 2.1 ПДР України (а.с.18).
Вказаною постановою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн.
Так, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається, зокрема, на те, що він керував транспортним засобом на підставі посвідчення водія № НОМЕР_2 виданого 20.12.1996 в Республіці Молдова. Крім того, на час видачі вказаного посвідчення не було вимоги про визначення строку його дії, а тому воно чинне.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1, 2 ст.222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, які полягають у порушенні Правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена, зокрема, ч.2 ст.126 КУпАП розглядають органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Враховуючи те, що вказана стаття передбачає повноваження працівники органів і підрозділів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення від імені органів Національної поліції, такі особи можуть бути відповідачами в даній категорії справ.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким відповідно до статті 9 КУпАП є протиправна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, а також згідно положень ст. 252 КУпАП дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, частиною 2 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Згідно п. 30 постанови Кабінету Міністрів України № 340, якою затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, особи, які тимчасово перебувають на території України, мають право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія та посвідчення водія іноземної держави, що не відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту, або у разі наявності посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту.
Указом Президії ВР УРСР № 2614-VIII від 25.04.74 було ратифіковано Конвенцію про дорожній рух від 08.11.1968. Учасником вказаної Конвенції, також є Республіка Молдова.
Частиною 2 ст. 41 Конвенції про дорожній рух встановлено, що договірні сторони будуть визнавати будь-яке національне водійське посвідчення, складене їх національною мовою або на одній з їх мов або, якщо воно не складене на такій мові, супроводжуване завіреним перекладом; будь-яке національне водійське посвідчення, що відповідає приписам Додатку 6 Конвенції.
Вказана Конвенція містить, зокрема, додаток № 6, який викладено в редакції, яка діє до 28.03.2011 та в редакція, яка застосовується з 29.03.2011.
При винесенні оскаржуваної постанови, інспектор керувався положенням Конвенції в редакції, що діє з 29.03.2011, в якій передбачено, зокрема, що положеннями ч. 4 додатку 6 Конвенції про дорожній рух встановлено, зокрема, що у посвідченні в обов'язковому порядку зазначаються перераховані нижче відомості:
1. Прізвище;
2. ім'я, інші імена;
3. дата і місце народження;
4а) дата видачі посвідчення;
4b) дата закінчення терміну дії посвідчення;
Тобто, вказана редакція Конвенції стосується водійських прав, які видавались з березня 2011 року.
Разом з тим, згідно редакції ч. 4 додатку 6 Конвенції, яка діяла до 28.03.2011, в посвідченні обов'язково зазначаються перераховані нижче відомості, зокрема, п. 7 дата закінчення дії посвідчення. Однак, вказаний пункт містить примітку № 4, яка передбачає, що вказаний пункт необов'язковий, якщо строк дії посвідчення безстроковий.
Згідно ст. 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Таким чином, з вказаних вище норм слідує, що відмітка про дату закінчення терміну дії водійського посвідчення не обов'язкова, якщо строк дії посвідчення був безстроковий і такі посвідчення видані до 28.03.2011.
Як вже зазначалось вище, посвідчення водія № НОМЕР_2 Республіки Молдова, видане на ім'я ОСОБА_1 ще 20.12.1996 і строку дії не має. Тобто, таке посвідчення водія діє безстроково, а тому пункт про строк його дії не застосовується, згідно примітки № 4 до п. 7 ч. 4 додатку 6 Конвенції.
Зважаючи на викладене, відповідач, всупереч вимогам ст. 77 КАС України, не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху. Тобто, фактично суд не вбачає в діях позивача події правопорушення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: зокрема, скасовує постанову і закриває провадження в справі.
Згідно зі ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене суд вважає, що відповідач не довів правомірність оскаржуваної постанови, а відтак її слід скасувати, а провадження у справі закрити.
Згідно ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено повністю, слід стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП у Житомирської області, оскільки відповідачем у справі виступала його службова особа.
На підставі ст. 22, 254, 258, 268, 280 КУпАП та керуючись ст.73-77,90,241-246, 286 КАС України,
Позов задовольнити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 № 719108 від 27.09.2021, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень 00 копійок та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП у Житомирської області на користь ОСОБА_1 , судові витрати у вигляді сплаченого ним судового збору за подання позову до суду в розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Інспектор в 2 р1 БІПП в Житомирській області старший лейтенант поліції Король Микола Ігорович, адреса місця роботи: вул. Покровська, 96, м. Житомир.
Третя особа: Управління патрульної поліції в Житомирській області Департамент патрульної поліції, місце знаходження: вул. Покровська, 96, м. Житомир
Суддя: Т.Б.Київська