19.04.2022 Справа №133/2283/21
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області в складі судді Пєтухової Н.О.,
за участю секретаря судових засідань Гаврилюк О.Г.,
розглянувши справу за позовною заявою представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Голуб Наталії Євгенівни про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», треті особи - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Горай Олег Станіславович та приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Табінський Олег Володимирович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, в якій просила визнати виконавчий напис №17602 від 03.02.2021, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про стягнення 19260,50 грн. заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що в травні 2021 року від роботодавця - регіональна філія «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» Руденко В.Г. дізналася, що по місцю її роботи надійшла постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києа Табінського О.В. від 19.03.2021 ВП №64661371 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Копію зазначеної постанови ОСОБА_1 отримала по місцю роботи лише на початку липня 2021 року. По місцю її проживання жодних постанов, виконавчих написів тощо їй не надходило. За змістом даної постанови приватного виконавця, у нього на примусовому виконанні знаходиться виконавчий напис №17602, виданий приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем 03.02.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» заборгованості в розмірі 19260,50 грн. Також у цій постанові зазначена адреса проживання ОСОБА_1 , яка не відповідає дійсності - АДРЕСА_1 ; позивач зазначає, що за такою адресою ніколи не проживала і не була зареєстрована.
З вищевказаним виконавчим написом нотаріуса позивач не погоджується, так як не визнає факт наявності будь-якої заборгованості та ніяких фінансових зобов'язань ні перед ТОВ «Росвен Інвест Україна», ні перед ПАТ «Дельта банк». Позивач вважає, що виконавчий напис нотаріуса суперечить правилам ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» щодо обов'язковості переліку певних документів та факту безспірності заборгованості, гл. 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України щодо безспірності документів, на підставі яких здійснюється стягнення, роз'ясненням п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову у їх вчиненні», оскільки редакція Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставах виконавчих написів нотаріусів, затверджених КМУ від 29 червня 1999 року №1172, передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору, при наявності безспірності заборгованості перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років (ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат»). Тобто, позивач вказує на спірність заборгованості, закінчення строку, у межах якого може бути реалізовано право вимоги, а також посилається на те, що кредитний договір, на підставі якого вчинено виконвчий напис, не є нотаріально посвідченим.
Ухвалою Козятинського міськрайонного суду від 11.10.2021 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судове засідання 19.04.2022 сторони не з'явилися.
19.04.2022 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Голуб Н.Є., подала заяву, у якій просила суд провести засідання за відсутності позивача та його представника. Вказала, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Відповідач ТОВ «Росвен Інвест Україна» належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду справи, що підтверджується розпискою від 05.01.2022
Третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Горай О.С. належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду справи, що підтверджується розпискою від 31.01.2022.
17.11.2021 на виконання ухвали суду від 11.10.2021, третя особа - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський О.В. надав суду витребувані матеріали, що свідчить про те, що ОСОБА_2 повідомлений про розгляд справи. Пояснення до суду не надсилав.
Ухвалою від 11.10.2021 судом, за клопотанням позивача, були витребувані у приватного нотаріуса матеріали нотаріальної справи, на підставі яких вчинявся виконавчий напис, та у позивача - кредитні договори та договори відступлення прав вимоги (за наявності). Однак вказаними особами ухвала суду залишилась без виконання. Проте, матеріали справи містять, на думку суду, достатньо доказів для встановлення обставин у справі та прийняття рішення, оскільки приватним виконавцем суду були надані витребувані вказаною ухвалою матеріали. А тому суд не вбачає перешкод для розгляду справи у тому, що витребувані документи іншими учасниками суду надані не були.
Статею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. За таких обставин, у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 позбавлений права на зайняття нотаріальною діяльністю, а судова кореспонденція надсилається за його юридичною адресою, тому ОСОБА_3 неможливо повідомити його про судове засідання, що, в свою чергу, призводить до затягування судового процесу та порушує права позивача на розгляд справи у розумний строк.
На підставі ч. 3 ст. 211 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін за наявними у суду матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Суд встановив, що згідно Договору №005-99907-120812 на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки, укладеного 12.08.2012 між ОСОБА_1 та АТ «Дельта Банк», банк відкрив клієнту поточний рахунок з використанням платіжної картки та надав кредит шляхом відкриття клієнту відновлювальної відкличної кредитної лінії в загальному розмірі 100 000,00 грн., та на день укладання цього договору встановив ліміт кредитної лінії на рахунок в сумі 10000,00 грн. Суд зазначає, що вказаний договір від підписаний ОСОБА_1 17.08.2012, однак не засвідчений нотаріусом.
На підставі вказаного кредитного договору №005-99907-120812 від 12.08.2012 між ОСОБА_1 та АТ «Дельта Банк», 01.02.2021 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. на підставі статті 87 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 №1172, вчинено виконавчий напис №17602 щодо стягнення з ОСОБА_1 не виплачених в строк грошових коштів на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» у розмірі 19260,50 грн. за період з 22.05.2020 по 31.01.2021.
04.02.2021 ТОВ «Росвен Інвест Україна» звернулося до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського О.В. із заявою, і якій просило розпочати примусове виконання рішення на підставі виконавчого документу, а саме: виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Житомирького міського нотаріального округу Гораєм О.С. за №17602 від 01.02.2021, та звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 .
Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Табінським О.В. відкрито виконавче провадження №64661371 з виконання виконавчого напису №17602, виданого 01.02.2021 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна»» боргу в сумі 19260,50 грн.
Згідно супровідного листа №7473 від 01.03.2021, приватний виконавець Табінський О.В. направив ОСОБА_1 постанову про відкриття виконавчого провадження від 01.02.2021.
У матеріалах справи не міститься жодних доказів того, що позивачу ОСОБА_1 ТОВ «Росвен Інвест України» надсилало вимогу про сплату боргу та про перехід права вимоги від ПАТ «Дельта банк» до ТОВ «Росвен Інвест Україна».
Звертаючись до суду з вимогою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позивач обґрунтовує мотивованість та підставність заявлення такої вимоги тим, що вказаний виконавчий напис вчинено нотаріусом всупереч вимогам чинного законодавства та з порушення процедури вчинення такого.
Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» , нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржується до суду.
Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону та глава 16 розділу ІІ Порядку.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Згідно зі ст. 89 Закону, у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання.
Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Аналогічна інформація викладена і в підпунктах 2.1, 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Відповідно до п. 1 даного Переліку, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в справі № 750/1627/18/ провадження № 61-43895 св 18/ від 06 червня 2019 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом при здійсненні своєї діяльност,і нотаріус не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.
Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.
Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
При цьому, з точки зору ст.88 Закону України «Про нотаріат», безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Така правова позиція висловлена у численних постановах Верховного Суду, а саме: від 23 січня 2018 року по справі № 310/9293/15, № 369/6415/17 від 26 лютого 2020 року та інших, які мають враховуватися судом у порядку виконання судом вимог ч.4 ст.263 ЦПК України.
При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Суд при цьому має перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
В той же час законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості.
Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року по справі № 6-887цс17.
Постановою Верховного Суду від 14.08.2019 року по справі № 569/8884/17 визначено, що з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права у аналогічних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.03.2019 року при розгляді цивільної справи №137/1666/16-ц (касаційне провадження № 14-84цс19).
Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в пункті 1 даної Постанови визначено, що нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язань.
Відповідно до п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою КМУ № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» були внесені зміни в розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Таким чином, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 було залишено без змін.
Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, що були викладені в постанові 21.09.2021 по справі № 910/10374/17, а саме в п. п. 83, 87, 93, таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.
Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
З огляду на викладене, на день вчинення виконавчого напису, а саме - 01.02.2021, редакція Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, не передбачала можливість вчинення виконавчого напису на договорі, який нотаріально не посвідчений.
Пункт 2 зазначеного Переліку, в чинній на день вчинення виконавчого напису редакції, регламентує, що для одержання виконавчого напису нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Однак, як вбачається із копії договору №005-99907-120812 від 12.08.2012, укладеного між ПАТ «Дельта банк» та ОСОБА_1 , на підставі якого був вчинений виконавчий напис, вказаний документ нотаріально не засвідчений.
Таким чином, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису від 01.02.2021 року не врахував тих обставин, що норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи за кредитними договорами, укладеними у простій письмовій формі вже не чинні і повинен був відмовити Стягувачу у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм Закону України «Про нотаріат». Пункт 2 Переліку № 1172 стосується лише нотаріально посвідчених договорів, яким кредитний договір №005-99907-120812 - не є.
Щодо строків позовної давності за кредитним договором суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3.1. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Статею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що однією із обов'язкових підстав вчинення виконавчого напису є те, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Як вбачається з кредитного договору №005-99907-120812 від 12.08.2012, на підставі якого вчинено виконавчий напис, у п. 3.18 вказано, що банк набуває право звернення стягнення на предмет застави, у випадку порушення клієнтом будь-якого свого зобов'язання за цим договором. Пунктом 3.6. кредитного договору передбачено, що клієнт картки зобов'язаний щомісяця в строки, визначені правилами, здійснювати погашення заборгованості у вигляді обов'язкового мінімального платежу. Сплата процентів на позитивний залишок коштів, що знаходяться на рахунках на кінець кожного операційного дня, здійснюється банком щомісячно, виходячи з кількості днів в періоді нарахування, з урахуванням вихідних днів, в останній робочий день поточного місяця, за період з дати останнього нарахування, тобто з дати, що слідує за останнім робочим днем попереднього місяця по останній робочий день поточного місяця, включаючи його (п.3.10. договору).
Аналізуючи вищезазначене, строк вимоги за вказаним кредитним договором обчислюється від того моменту, коли позичальник порушив вимоги договору щодо повернення коштів. Позивачка вказала, що ніколи не мала ніяких фінансових зобов'язань перед ПАТ «Дельта банк», тобто слідує, що і не виконувала жодних вимог такого договору, у тому числі - сплату коштів. Відповідач не спростував вказане твердження позивача, та не надав жодних доказів, що позивач певний час сплачувала кошти у повернення кредиту.
Оскільки позивач заперечує наявність будь-яких зобов'язань перед ПАТ «Дельта банк», відповідно ОСОБА_1 не вносила платежів для погашення заборгованості, то право вимоги у відповідача виникнуло - 28.09.2012, відповідно до п.п.3.6, 3.10. Так як дата останнього нарахування, тобто дата, що слідує за останнім робочим днем попереднього місяця є 01.09.2012, тому останнім робочим днем поточного місяця є 28.09.2012, до якої клієнт мав би внести мінімальний платіж. А тому межі трирічного строку давності закінчилися 01.09.2015.
Таким чином, вимоги ТОВ «Росвен Інвест Україна», з метою погашення яких відповідач звернувся за вчиненням виконавчого напису про стягнення боргу, виходять за межі встановленого законодавством трирічного строку давності.
Позивач також вказує на те, що заборгованість не є безспірною.
Відповідно до п. 3.1. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
У цій справі не вбачається за можливе встановити, чи є заборгованість безспірною, оскільки у суду відсутній повний пакет документів, на підставі яких вчинявся виконавчий напис, а отже- відсутня можливість встановити, чи була здійснена нотаріусом належна перевірка документі для встановлення такої обставини. Це зумовлено тим, що витребувані документи нотаріусом суду не надані.
Проте, встановлення тієї обставини, що виконавчий напис був вчинений на підставі договору, що не був нотаріально посвідченим, свідчить про його незаконність; така обставина є самостійною і достатньою для визання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Крім того, судом встановлено, що строк заявлення вимоги по вказаному вище кредитному договору про стягнення заборгованості сплив у 2015 році, тобто нотаріус не повинен був вчиняти виконавчий напис після його спливу.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Згідно із ст.ст.76, 77, 78 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
У відповідності до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Беручи до уваги зазначене, суд приходить до висновку, що виконавчий напис, який вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. суперечить вимогам статтей 87, 88 Закону України «Про нотаріат», оскільки кредитний договір №005-99907-120812 від 17.08.2012, на підставі якого вчинений виконавчий напис, не є нотаріально засвідчений, з порушенням строку давності вимоги про стягнення заборгованості, а тому підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦКП України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому з відповідача ТОВ «Росвен Інвест Україна» підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_4 сплачений нею судовий збір у розмірі 1362,00 грн., який складається з: 908,00 грн. - судового збору за подання позову та 454 грн. - за заявою про забезпечення позову, що підтверджується квитанцією № 0.0.2203222205.1 від 20.07.2021.
Керуючись ст.ст. 15,16, 18 ЦК України, ст.ст. 1, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд -
Позов представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Голуб Наталії Євгенівни про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», треті особи - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Горай Олег Станіславович та приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Табінський Олег Володимирович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис №17602 від 03.02.2021, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про стягнення 19260,50 грн заборгованості з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 37616221) таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 37616221) 1362,00 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривні судового збору на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Наталя ПЄТУХОВА
Дата документу 19.04.2022