04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 753/13634/14-к
провадження № 51-1300ск22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Дарницького районного суду м. Києва та ухвалу Київського апеляційного суду,
встановив:
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_4 , у якій він просить скасувати вирок Дарницького районного суду м. Києва у зв'язку з недоведеністю його вини за відсутністю мотиву, знаряддя, складу злочину. Крім того, засуджений просить також скасувати ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 січня 2022 року і розпочати розслідування у новому складі суду.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що її подано без додержання вимог цієї статті.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 427 КПК передбачено, що касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, котра подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, які є підставами для скасування або зміни судового рішення і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, а також навести конкретні аргументи на обґрунтування кожної позиції.
Крім того, необхідно враховувати, що відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак усупереч наведеним положенням процесуального закону, у поданій скарзі засуджений, зокрема викладає свою версію подій, водночас заперечує правильність установлених у вироку фактичних обставин кримінального провадження та оспорює достовірність доказів, що з огляду на положення статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. Також засуджений не вказав у чому полягає незаконність чи необґрунтованість оскаржуваних ним судових рішень та підстави для їх зміни або скасування.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК в касаційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка її подає, до суду касаційної інстанції.
Такі вимоги мають відповідати приписам ст. 436 КПК відповідно до яких суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Водночас ОСОБА_4 у касаційній скарзі просить за результатами її розгляду скасувати вирок Дарницького районного суду м. Києва від 08 липня 2021 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 січня 2022 року і розпочати розслідування у новому складі суду, однак такі вимоги не узгоджуються з положеннями ст. 436 КПК у частині повноважень суду касаційної інстанції за наслідками касаційного розгляду.
Наявність вказаних недоліків, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 427 КПК до касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються, проте ОСОБА_4 усупереч наведеній нормі їх не долучив.
Указане не лише становить формальне порушення ст. 427 КПК, але й по суті позбавляє Верховний Суд можливості перевірити дотримання суб'єктом подання касаційної скарги вимог статей 424, 426 КПК, а саме: чи належать судові рішення до тих, що можуть бути оскаржені в касаційному порядку та чи дотримано строку касаційного оскарження.
З огляду на те, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_4 не відповідає вимогам, які до неї ставляться, її потрібно залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
Верховний Суд звертає увагу, що особа, яка подає касаційну скаргу та якій надано строк на усунення її недоліків, може виправити їх шляхом складання нового тексту касаційної скарги та подання додаткових документів.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Залишити без руху касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 і встановити строк п'ятнадцять днів із дня отримання ухвали на усунення зазначених у ній недоліків.
У разі невиконання викладених в ухвалі вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3