05 квітня 2022 рокуСправа № 11/Б-1203 (921/33/22)
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.
розглянувши матеріали справи
за позовом: Державного підприємства «Зарубинський спиртовий завод», 47343, с.Зарубинці Збаразький район Тернопільської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРФОРМС», 79026, м.Львів, вул.Академіка Сахарова, буд.43
про стягнення 25 597,90 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Суть справи: Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 09 листопада 2009 року порушено провадження у справі № 11/Б-1203 про банкрутство Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод", с. Зарубинці Збаразького району Тернопільської області, ідентифікаційний код 00375065.
Частиною 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Державне підприємство «Зарубинський спиртовий завод» звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРФОРМС», 79026, м.Львів, вул.Академіка Сахарова, буд.43 про стягнення 25 597,90 грн.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 24.01.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 11/Б-1203 (921/33/22) за позовом: Державного підприємства «Зарубинський спиртовий завод», 47343, с.Зарубинці Збаразький район Тернопільської області, ідентифікаційний код 00375065 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРФОРМС», 79026, м.Львів, вул.Академіка Сахарова, буд.43, ідентифікаційний код 42827024 про стягнення 25 597,90 грн в межах справи № 11/Б-1203 про банкрутство Державного підприємства «Зарубинський спиртовий завод», ідентифікаційний код 00375065, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено строк - п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позовну заяву, оформленого відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову; забезпечити надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Вказана ухвала суду від 24.01.2022 була надіслана відповідачу 25.01.2022 рекомендованим листом на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 79026, Львівська обл., м.Львів, вул. Академіка Сахарова,43. 14.03.2022 року рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернуто на адресу Господарського суду Тернопільської області із відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Верховний Суд в Постанові від 04.03.2021 у справі № 910/6835/20 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19).
Крім того, суд зазначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначено, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив:
01 жовтня 2019 року між ДП "Зарубинський спиртовий завод" (орендар) та ТОВ "МТБ ПЛЮС" (Орендодавець) укладено договір оренди обладнання № 01/10-2019. Відповідно до п.1.1. Договору, орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування обладнання, найменування, кількість та вартість якого наведена у Специфікації до даного Договору. Згідно додатку № 2 (специфікація) сторонами погоджено найменування орендованого обладнання. 01 листопада 2019 року між сторонами підписано акт прийому передачі обладнання, серед якого наявна вага автомобільна ТВА-80-20-18В(8) 0 Кф-МЩ4/25(RC3), яке знаходиться за адресою Зарубинці, вул. Заводська,1, Збаразького району, Тернопільської області.
04 листопада 2019 року між Державним підприємством "Зарубинський спиртовий завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕРФОРМС" укладено договір про надання послуг № 04/11-2019-ПО.
Відповідно до п.1.1. Договору, сторони передбачили, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов'язується надавати Замовнику протягом визначеного в Договорі строку зі зважування автомобільного транспорту з вантажем і без нього на вагах ТВА 80-20-18 В (8) Кф-М04/25 (RC3) (зав. № 38459) за адресою: с.Зарубинці, вул. Заводська,1, Збаразького району, Тернопільської області, а Замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.
Згідно п.3.1. Договору, за надання передбачених договором послуг Замовник виплачує виконавцю 3 000,00 гривень (три тисячі грн. 00 коп.) за один календарний місяць, незалежно від кількості зважувань автомобільного транспорту з вантажем і без нього.
01 червня 2020 року між Державним підприємством "Зарубинський спиртовий завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕРФОРМС" підписано угоду про розірвання Договору про надання послуг № 04/11-2019-ПО від 04.11.2019.
Відповідно до п.3 цієї Угоди сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами за зобов'язаннями по договору про надання послуг № 04/11-2019-ПО від 04.11.2019 за виключенням заборгованості по виконаних роботах, яка станом на дату підписання Угоди становить 20 700,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, виконавець Державне підприємство "Зарубинський спиртовий завод" виконав роботи по наданню послуг зі зважування автомобільного транспорту, що підтверджується Актами здачі-приймання робіт (надання послуг): № 20 від 30.11.2019 на суму 2 700,00 грн; № 22 від 31.12.2019 на суму 3 000,00 грн; № 2 від 31.01.2020 на суму 3 000,00 грн; № 7 від 29.02.2020 на суму 3 000,0 грн; № 12 від 31.03.2020 на суму 3 000,0 грн; № 16 від 30.04.2020 на суму 3 000,0 грн; № 21 від 29.05.2020 на суму 3 000,0 грн, всього на загальну суму 20 700,00 грн. Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) підписані обома сторонами за укладеним договором та скріплені печатками обох підприємств.
Державним підприємством "Зарубинський спиртовий завод" на адресу ТОВ «Перформс» були надіслані претензії про погашення заборгованості в сумі 20 700,00 грн. від 08.07.2020 за № 137, від 23.09.2020 за № 225, від 21.07.2021 за № 196.
Відповіді на надіслані претензії в матеріалах справи відсутні, а також відсутні докази погашення відповідачем заборгованості перед позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного Кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського та управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач порушив договірні зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг та допустив заборгованість перед позивачем в розмірі 20 700,00 грн.
Щодо стягнення з відповідача 3% річних за період з 01.06.2020 по 28.12.2021 розмірі 978,99 грн., суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Приймаючи до уваги, що відповідачем не спростовано наявності перед позивачем заборгованості, дослідивши поданий позивачем розрахунок 3 % річних за період прострочення з 01.06.2020 по 28.12.2021 у розмірі 978,99 грн. та розрахунок інфляційних втрат за період з 01.06.2020 по 28.12.2021 у розмірі 2 645,24 грн., судом встановлено правомірність та обґрунтованість нарахованих позивачем сум, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача пені за період прострочення з 01.06.2020 по 01.12.2020 у розмірі 1 273,67 грн. суд виходить з наступного.
Приписами п. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.5.4 Договору при несвоєчасній оплаті послуг Замовник оплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення, за кожен день прострочення від всієї суми заборгованості. Сплата пені не звільняє замовника від виконання умов Договору.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період прострочення з 01.06.2020 по 01.12.2020 у розмірі 1273,67 грн., на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 253-255, 549 ЦК України, ст. 231, 232 ГК України, ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Враховуючи наведене, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та підстав для їх задоволення.
Відповідно до ст. 129 ГПК України при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись Кодексом України з процедур банкрута; ст.ст. 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123,129, 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРФОРМС», 79026, м.Львів, вул.Академіка Сахарова, буд.43, ідентифікаційний код 42827024 на користь Державного підприємства «Зарубинський спиртовий завод», 47343, с.Зарубинці Збаразький район Тернопільської області, ідентифікаційний код 00375065 - 25 597,90 грн, із них: 20 700,00 грн (двадцять тисяч сімсот гривень 00 коп) заборгованості за надані послуги; 1 273,67 грн (одну тисячу двісті сімдесят три гривні 67 коп) пені; 2 645,24 грн (дві тисячі шістсот сорок п'ять гривень 24 коп) інфляційних втрат; 978,99 грн (дев'ятсот сімдесят вісім гривень 99 коп) - 3% річних та 2270,00 (дві тисячі двісті сімдесят гривень) в повернення сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 06.05.2022.
Суддя А.М. Сидорук