Тарутинський районний суд Одеської області
Справа № 514/479/22
Провадження по справі № 2-з/514/4/22
04 травня 2022 року смт Тарутине
Суддя Тарутинського районного суду Одеської області Кравченко П.А. за участю секретаря судового засідання Мельниченко Н.М. розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Трепачової Оксани Володимирівни про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно,
04.05.2022 року до Тарутинського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на земельну ділянку, що належить ОСОБА_2 , державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 379917, кадастровий номер: 5124755100:001:0174, площею 4.7516 га, що розташована за адресою: Одеська область, Тарутинський район, Тарутинська селищна рада.
Заява про забезпечення позову обґрунтовано тим, що 16.11.2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір позики грошових коштів у розмірі 3000 (три тисячі) доларів США за курсом обміну валют (грн./долар США) на момент передачі зазначеної суми шляхом банківського переказу на банківську карту ОСОБА_3 (брат відповідача). Строк на який надається позика - до 31 грудня 2021 року.
Договором позики від 16.11.2021 року визначено, що процент за користування грошовими коштами складає 1500 (одна тисяча п'ятсот) доларів США та повертається разом з основною сумою. Таким чином, загальна сума до повернення за договором позики від 16.11.2021 року становить 4500 (чотири тисячі п'ятсот) доларів США в строк до 31.12.2021 року. Договором позики від 16.11.2021 року передбачено, що у разі несплати у вказаний строк до 31.12.2021 року грошових коштів, позичальник зобов'язується продати свою земельну ділянку з кадастровим номером 5124755100:001:0174, площею 4.7516 га, та сплатити борг або передати у власність вказану ділянку позикодавцю. Оціночною вартість земельної ділянки становить 165 190 (сто шістдесят п'ять тисяч сто дев'яносто) грн. Відповідач ОСОБА_2 станом на момент звернення до суду не повернув позивачу грошові кошти та ухиляється від спілкування з позивачем, намагається уникнути повернення боргу, а на сайті оголошень ОЛХ наявне оголошення щодо продажу земельної ділянки, є цілком реальний ризик відчуження відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 5124755100:001:0174, площею 4.7516 га, що призведе до неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Пунктом 3 частини 1 статті 152 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Згідно зі ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Оскільки сторони в судове засідання не викликались, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заявника , суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідного виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників у справі з тим, щоб забезпечити позивачам реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, і доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов'язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст.ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких може бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд приходить до висновку, що заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки, на даний час судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, заявником належним чином не обґрунтовано свої вимог щодо забезпечення позову.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-153, 258-260, 353 ЦПК України,суддя,
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Трепачової Оксани Володимирівни про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області через Тарутинський районний суд шляхом подачі в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя П.А. Кравченко