Номер провадження 22-ц/821/523/22Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/5388/21 Категорія: 311000000 Гудзенко В. Л.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
03 травня 2022 рокум. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Бородійчука В.Г., Сіренка Ю.В.
секретар Зінченко Ю.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Косенівський ліцей Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області;
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Косенівського ліцею Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи,
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що з 28 серпня 2020 року працює вчителем історії та зарубіжної літератури у Косенівському ліцеї Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області.
У листопаді 2021 року у нього вимагали на роботі медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19.
05 листопада 2021 йому було вручено наказ № 29/01-30 про його відсторонення від роботи з підстав відсутності щеплення від хвороби COVID-19.
Позивач вважає даний наказ незаконним та таким, який підлягає скасуванню, оскільки він не відповідає вимогам ст. 43 Конституції України. Позивач не вбачає правових підстав у роботодавця примушувати працівників вакцинуватись від коронавірусної хвороби COVID-19 та/або притягати їх до дисциплінарної відповідальності за відмову вакцинуватися від цієї хвороби.
ОСОБА_1 , посилаючись на норми Конституції України та інші нормативно-правові акти, просить суд визнати протиправним та скасувати наказ №29/01-30 від 05 листопада 2021 року, виданий директором Косенівського ліцею Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області, про відсторонення від роботи ОСОБА_1 та стягнути з відповідача судові витрати.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 січня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції із посиланням на правові позиції Верховного Суду та Європейського суду з прав людини вказав, що право позивача на працю у навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, а тому таке обмеження має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.
З урахуванням наведеного, суд вирішив, що наказ директора Косенівського ліцею про відсторонення позивача від роботи на час відсутності щеплення від COVID-19 є законним, тому скасуванню не підлягає.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 січня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення ОСОБА_1 від роботи та поновлення його на роботі. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допустити до негайного виконання.
В апеляційній скарзі крім обставин, викладених у позовній заяві, вказує, що з метою ефективного захисту прав позивача, суд повинен самостійно оцінити пункт 41-6 Постанови № 1236 та наказ відповідача на відповідність ст. 3, ч. 2 ст. 22, ст. 43, ст. 64 Конституції України, і самостійно у встановленому законом порядку здійснити подання про відкриття Конституційного провадження за фактом незаконного відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати.
Вважає, що наказом відповідача позивача поставлено у нерівні умови реалізації його невід'ємного, міжнародно визнаного права на працю та на достатній рівень життя.
Зазначає, що посилання суду першої інстанції на рішення ЄСПЛ у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» не можна вважати коректним, оскільки у ньому йдеться про вакцинацію дітей від дев'яти хвороб, включаючи дифтерію, коклюш, правець тощо.
Стверджує, що саме лише посилання на ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» не є достатньою та самостійною правовою підставою для відсторонення через щеплення, оскільки потребує додаткового встановлення фактичних та правових підстав, а також потребує дотримання процедури, яка встановлена законом.
Крім того, ОСОБА_2 вказує, що на підставі ст. 235 КЗпП України із відповідача слід стягнути на користь позивача заробітну плату, яку він недоотримав з вини відповідача за час вимушеного прогулу, у зв'язку із незаконним відстороненням від роботи.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Заслухавши учасників справи, які з'явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення із наступних підстав.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказане рішення суду не повністю відповідає вказаним вимогам.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 01 вересня 2020 року призначено на посаду учителя історії та зарубіжної літератури відповідно до наказу від 28 серпня 2020 року у Косенівський НВК «ДНЗ -ЗОШ І-ІІІ ступенів» Уманської районної ради (який в послідуючому був перейменований).
01 листопада 2021 року директором Косенівського ліцею Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області у письмовому вигляді вчителю історії та зарубіжної літератури ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність до 05 листопада 2021 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595.
01 листопада 2021 року ОСОБА_1 подав на ім'я директора ліцею заперечення на повідомлення про обов'язкове щеплення від COVID-19.
05 листопада 2021 року директором Косенівського ліцею Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області був виданий наказ №29/01-30 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », відповідно до якого ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року до періоду проведення вакцинації від COVID-19, на підставі статті 46 КЗпП України та ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».
У пунктах «а», «б» статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» встановлено обов'язки громадян у сфері охорони здоров'я, зокрема, піклуватись про своє здоров'я та здоров'я дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.
Відповідно до частини першої статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов'язковим.
Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових відносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов'язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов'язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.
Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов'язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.
Статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов'язковими і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та ( або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень ці працівники у порядку, встановленому законом, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.
Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням ( далі - Перелік № 2153). Відповідно до цього Переліку обов'язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники:
1)центральних органів виконавчої влади;
2)місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;
3)закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної ( професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності;
4)підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади;
5)установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту дітей, реабілітаційних закладів;
6)підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83.
Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов'язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.
Чинним законодавством не передбачено обов'язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв'язку з відмовою або ухиленням від проведення обов'язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID - 19.
Пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», який набрав чинності з 08 листопада 2021 року, керівникам державних органів ( державної служби), керівникам підприємство, установ та організацій визначено забезпечити:
1)контроль за проведеням обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID - 19 працівниками та державними службовцями, обов'язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;
2)відсторонення від роботи ( виконання робіт) працівників та державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID - 19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID - 19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID - 19, виданий закладом охорони здоров'я;
а також
3)взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу ( державної служби) або підприємства, установи, організації з обов'язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.
Враховуючи наведене, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 , як працівник закладу освіти, на підставі вказаних нормативно-правових актів підлягав обов'язковому профілактичному щепленню проти гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби.
Роботодавець повинен був відсторонити працівника, який відмовився або ухилився від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID - 19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім працівника, який має абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID - 19 та надав медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID - 19, виданий закладом охорони здоров'я.
Позивачем ОСОБА_1 не надано медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID - 19, виданий закладом охорони здоров'я, отже, для допущення позивача до роботи з 08 листопада 2021 року він зобов'язаний був пройти щеплення від вказаної хвороби, однак, доказів проведення щеплення позивачем не надано.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що наказ № 29/01-30 про відсторонення ОСОБА_1 від роботи видано 05 листопада 2021 року та підставою для відсторонення вказано повідомлення про обов'язкове профілактичне щеплення від COVID - 19 № 08 від 29 жовтня 2021 року.
Із повідомленням про обов'язкове профілактичне щеплення проти COVID - 19 ОСОБА_1 ознайомився 01 листопада 2021 року (а.с. 47).
Водночас наказ Міністерства охорони здоров'я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням" набрав чинності лише 08 листопада 2021 року.
Відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили, зокрема, про те, що починаючи з 8 листопада 2021 року, тобто з дати набрання чинності нормативно-правовими актами про обов'язковість щеплення працівників закладів освіти від COVID-19, до моменту відсторонення від роботи, тобто до того ж таки 8 листопада 2021 року, у позивача було достатньо часу для проходження такого щеплення, і останній у встановленому законом порядку відмовився від цього обов'язкового профілактичного щеплення.
Таку підставу для відсторонення позивача від роботи, як відмова або ухилення від обов'язкового профілактичного щеплення у наказі, що оскаржується, не зазначено, а підставою для відсторонення вказано повідомлення про обов'язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 № 48, що містить дату 29 жовтня 2021 року, на час якої підзаконні нормативно-правові акти щодо обов'язкового щеплення від COVID-19 ще не набрали чинності.
Крім того і сам наказ про відсторонення ОСОБА_1 від роботи виданий 05 листопада 2021 року, тобто, до набрання чинності наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04 жовтня 2021 року № 2153, що свідчить про протиправність та незаконність наказу відповідача.
Колегія суддів також враховує, що оскаржуваним наказом позивача відсторонено від роботи на час відсутності щеплення від COVID-19.
Однак, згідно з пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», який набрав чинності 8 листопада 2021 року, працівники закладів освіти, які відмовляються або ухиляються від проведення обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID - 19, підлягають відстороненню лише на період дії карантину, а не на час відсутності щеплення.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем необґрунтовано винесено наказ № 29/01-30 від 05 листопада 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати, тому він підлягає скасуванню.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що на підставі ст. 235 КЗпП України із відповідача слід стягнути на користь позивача заробітну плату, яку він недоотримав з вини відповідача за час вимушеного прогулу, у зв'язку із незаконним відстороненням від роботи, є безпідставними, оскільки позивачем не пред'являлись позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу під час розгляду справи судом першої інстанції.
Відповідно до ч. 6 ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У зв'язку із наведеним вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 про поновлення його на роботі, а також допуску рішення суду до негайного виконання в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць, апеляційним судом не розглядаються.
Підстав для здійснення подання про відкриття Конституційного провадження за фактом незаконного відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати, про що вказує позивач у апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному дослідженні обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосування норм матеріального права та невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольняє частково; рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 січня 2022 року скасовує та приймає нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ; визнає протиправним та скасовує наказ Косенівського ліцею Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області № 29/01-30 від 05 листопада 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки апеляційний суд скасовує рішення суду, слід змінити і розподіл судових витрат.
При поданні позовної заяви ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 908 грн, який у зв'язку із задоволенням позовних вимог підлягає до стягнення із відповідача на користь позивача.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 січня 2022 року до ухвалення судового рішення апеляційним судом. У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги ОСОБА_1 із відповідача слід стягнути в дохід Держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1362 грн.
Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 січня 2022 року скасувати та прийняти нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Косенівського ліцею Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області № 29/01-30 від 05 листопада 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати.
Стягнути з Косенівського ліцею Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 908 гривень.
Стягнути з Косенівського ліцею Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1362 гривні.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Судді
Повний текст постанови складений 05 травня 2022 року.