Номер провадження 22-ц/821/605/22Головуючий по 1 інстанції
Справа №708/1246/21 Категорія: 305010300 Івахненко О. Г.
Доповідач в апеляційній інстанції
Вініченко Б. Б.
05 травня 2022 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Вініченка Б.Б., Гончар Н.І., Новікова О.М.
за участю секретаря Чуйко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргуГоловного управління Національної поліції в Черкаській області на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 02 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Черкаській області про відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, -
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з лютого 2017 року вона обіймала посаду державного виконавця Чигиринського районного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області, а з 16.03.2017 року - виконувала обов'язки начальника вказаного відділу ДВС.
Слідчим слідчого відділення Чигиринського ВП Смілянського ВП ГУ НП Черкаської області старшим лейтенантом Казначей Н.П. відносно позивачки внесено відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення за ознаками кримінальних правопорушень, перебачених ч.1 ст.366, ч. 1 ст. 365-2 КК України, у скоєнні яких позивачка вину не визнала.
27 квітня 2021 року у зазначеному кримінальному провадженні у справі № 708/110/19 вироком Черкаського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 визнано невинуватою у пред'явленому їй обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365-2 КК України та виправдано за недоведеністю її винуватості у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, а також засуджено по ч.1 ст.366 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн, з позбавленням права обіймати посади в органах Державної виконавчої служби та в органах Міністерства юстиції України строком на два роки, вирішено питання про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання з відповідного рахунку на користь потерпілого ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 20000 грн.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 27.04.2021 року в частині засудження позивачки по ч.1 ст.366 КК України та вирішення цивільного позову потерпілого, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 по ч.1 ст.366 КК України закрито у зв'язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, цивільний позов потерпілого залишено без розгляду, у решті вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 27.04.2021 року залишено без змін.
Позивачка вважає, що у період з 05 грудня 2018 року по 14 вересня 2021 року вона та її захисник - адвокат Орленко В.В. доводили її невинуватість у вище зазначеному кримінальному провадженні. Таким чином, незаконне кримінальне переслідування позивачки тривало 2 роки 9 місяців 9 днів, тобто, 33 місяці 9 днів.
Незаконність дій органів досудового слідства відносно позивачки виразилась в протиправному оголошенні бездоказової та необґрунтованої підозри у вчинену злочину, протиправному кримінальному переслідуванні особи, незаконному обмеженні прав та свобод громадянина України, передбачених основним законом в період досудового розслідування та судового розгляду справи, протягом усього часу вона змушена була виправдовувати незаконне притягнення до кримінальної відповідальності перед членами сім'ї, близькими родичами, друзями, колегами та знайомими.
Притягненням до кримінальної відповідальності та перебуванням під слідством був порушений нормальний ритм її життя, порушені її плани на життя, постраждала її репутація як громадянина та перед усім як людини, зруйновані плани і можливості працевлаштування, позбавлення можливості забезпечувати двох неповнолітніх дітей і сім'ю всім необхідним, в тому числі матеріально, оскільки витрачала час та грошові кошти на юридичну допомогу з метою судового захисту порушених прав Все це разом негативно вплинуло як на її фізичне, так і на психічне здоров'я.
Незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування прокуратури, завдали позивачці значних моральних втрат, призвели до порушення стану її здоров'я, нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя у подальшому.
Позивачка вважає, що розмір завданої моральної (немайнової) шкоди не може бути меншим ніж 216450 грн, виходячи з розрахунку мінімальної заробітної плати в розмірі 6500 грн, передбаченого Законом України "Про Державний бюджет на 2021 рік" (з 01 грудня 2021 року), тобто з розрахунку розміру мінімальної заробітної плати за 33 місяці 9 днів (33 х 6500 грн = 214500 грн + 9 х 6500 грн : 30 = 1950 грн).
Також вважає, що відповідно до п.4 ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги, тому необхідно стягнути витрати за надану правничу допомогу у кримінальному провадженні у розмірі 30000 грн.
Окрім того, під час підготовки вказаного позову позивачем понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на її користь у відшкодування майнової шкоди 30000 грн, у відшкодування моральної шкоди 216 450 грн, а також понесені витрати на правничу допомогу.
Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 02 лютого 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 214 500 грн.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 35000 грн витрат на правничу допомогу.
У задоволенні інших вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ураховуючи норми Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" та факт перебування позивачки під слідством та судом повних 33 місяці, а тому розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивачки за незаконне перебування під слідством та судом становить 214 500 гривень (6500 х 33), що відповідає мінімально гарантованому законом розміру. Однак, позивачка просила стягнути на її користь моральну шкоду за іншим розрахунком в розмірі 216 450 грн., оскільки враховує в наданий розрахунок окрім 33 повних місяців ще й 9 днів перебування під слідством та судом, що в грошовому еквівалентні становить 1950 грн, однак суд першої інстанції, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, оцінюючи обставини справи у їх сукупності, вважав, що компенсація в розмірі 214 500 грн є достатньою для відшкодування моральної шкоди позивачці.
Судом зазначено також, що понесені позивачкою витрати, які вона зазначає як матеріальну шкоду, фактично є витратами на правничу допомогу в межах кримінального провадження, які понесено позивачкою під час досудового розслідування та під час розгляду її справи в судах, які підлягають відшкодуванню у порядку визначеному пунктом 4 статті 3 вищевказаного Закону.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, представник Головного управління Національної поліції в Черкаській області Желізняк Ю.В. оскаржила його в апеляційному порядку та зазначила, що рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому просила рішення суду скасувати у задоволеній частині позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у їх задоволенні.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано жодного належного доказу на підтвердження завданої їй моральної шкоди, протиправності поведінки заподіювача, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Також звернуто увагу, що процесуальні витрати, понесені у кримінальному провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову до обвинуваченого. Такі витрати повинні бути розподілені судом у межах розгляду того кримінального провадження, у ході розгляду якого вони виникли. Така ж правова позиція міститься у поставної Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 року у справі №598/1781/17.
Зауважено, що надані суду матеріали не доводять факту понесення представником позивача витрат за складання та подання документів у даній справі, а також зазначено про неспівмірність витрат на правничу допомогу складності справи та обсягу виконаних робіт.
Державною казначейською службою подано відзив на апеляційну скаргу.
У відзиві представник Державної казначейської служби - Ярош С.В. вказував, що апеляційна скарга Головного управління НП в Черкаській області підлягає задоволенню у повному обсязі, а рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 02.02.2022 року підлягає скасуванню.
Колегія суддів не приймає до уваги зазначений відзив з огляду на те, що у відповідності до пункту 3 частини 2 статті 360 ЦПК України відзив на апеляційну скаргу має містити обґрунтування заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги. У той же час, співвідповідач повністю погодився з обґрунтуванням та вимогами апеляційної скарги. Крім того, колегія суддів зауважує, що процесуальним законом надано можливість приєднатися до апеляційної скарги, що передбачено статтею 363 ЦПК України, однак таким правом Державна казначейська служба не скористалася.
Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що з лютого 2017 року ОСОБА_1 обіймала посаду державного виконавця Чигиринського районного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області, а з 16.03.2017 року - виконувала обов'язки начальника вказаного відділу ДВС.
Слідчим слідчого відділення Чигиринського ВП Смілянського ВП ГУ НП Черкаської області старшим лейтенантом Казначей Н.П. відносно ОСОБА_1 внесено відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення за ознаками кримінальних правопорушень, перебачених ч.1 ст.366, ч. 1 ст. 365-2 КК України.
Повідомлення про підозру вручено ОСОБА_1 05 грудня 2018 року (а.с. 15-18).
Судом також встановлено, що запобіжний захід в межах кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 не обирався.
27 квітня 2021 року у зазначеному кримінальному провадженні у справі № 708/110/19 вироком Черкаського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 визнано невинуватою у пред'явленому їй обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365-2 КК України, та виправдано у зв'язку з відсутністю у її діянні складу кримінального правопорушення, а також ОСОБА_1 засуджено по ч.1 ст.366 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн., з позбавленням права обіймати посади в органах Державної виконавчої служби та в органах Міністерства юстиції України строком на два роки, цивільний позов потерпілого задоволено частково, вирішено питання про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання з відповідного рахунку на користь потерпілого ОСОБА_2 моральної шкоди, завданої неправомірними діями та незаконними рішеннями ОСОБА_1 в розмірі 20000 грн (а.с. 19-24).
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 27.04.2021 року в частині засудження позивачки по ч.1 ст.366 КК України та вирішення цивільного позову потерпілого, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 по ч.1 ст.366 КК України закрито у зв'язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, цивільний позов потерпілого залишено без розгляду, у решті вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 27.04.2021 року залишено без змін. (а.с. 25-42).
Період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи з моменту вручення особі письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання остаточного рішення суду у справі законної сили.
Щодо відшкодування моральної шкоди
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).
Статтею 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:
1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;
2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;
3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).
Положеннями статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається), в тому числі й моральна шкода.
Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів Державного бюджету (стаття 4 вказаного Закону).
Згідно із частиною другою статті 25 Бюджетного кодексу України відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
Відповідно до статті 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.
Статтею 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" визначено, що розмір відшкодування повинен бути не меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом.
Відшкодування моральної шкоди у цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.
При визначенні розміру відшкодування необхідно виходити з розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи судом першої інстанції, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.
Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У постанові Великої Палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року у справі N 686/23731/15-ц (провадження N 14-298цс18) зроблено висновок, що законодавець визначив мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі N 236/893/17 (провадження N 14-4цс19), Верховним Судом у постановах від 21 жовтня 2020 року у справі N 754/8730/19 (провадження N 61-9673св20), від 03 березня 2021 року у справі N 638/509/19 (провадження N 61-7643св20).
Частково задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством та судом, суд першої інстанції правильно застосував правило частини третьої статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" та визначив розмір відшкодування моральної шкоди із розрахунку мінімальної заробітної плати, який діяв на час розгляду справи судом першої інстанції. Такий висновок суду першої інстанції відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 04 червня 2018 року у справі N 489/2492/17 (провадження N 61-8890св18), від 13 червня 2018 року у справі N 464/6863/16 (провадження N 61-10293св18, від 21 червня 2018 року у справі N 205/119/17 (провадження N 61-24700св18), від 25 липня 2018 року у справі N 607/14493/16-ц (провадження N 61-12051св18).
Отже, у даній справі колегія суддів доходить висновку про те, що суд, визначаючи розмір відшкодування, обґрунтовано керувався принципами розумності, справедливості та співмірності. Враховуючи строк перебування ОСОБА_1 під слідством та судом, обґрунтовано визначив мінімальний розмір компенсації моральної шкоди, який становить 214500,00 грн (33 повних місяців х 6 500,00 грн).
Посилання заявника у апеляційній скарзі на те, що позивачем не доведено спричинення їй моральної шкоди, не можуть бути прийняті судом, оскільки Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" передбачено безумовне право на відшкодування моральної шкоди у розмірах і порядку, встановленому в ньому, у випадку постановлення виправдувального вироку суду. Вказане узгоджується із висновком викладеним у постанові Верховного Суду від 25.10.2021 року у справі №459/589/15-ц (провадження №61-12612св21).
Щодо доводів апеляційної скарги, що процесуальні витрати позивача, понесені у кримінальному провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову до обвинуваченого. Такі витрати повинні бути розподілені судом у межах розгляду того кримінального провадження, у ході розгляду якого вони виникли, то колегія суддів враховує наступне.
Порядок розподілу процесуальних витрат, понесених у кримінальній справі врегульований у статті 124 КПК України. Згідно з частиною першою цієї статті у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
За наявності обвинувального вироку суду відшкодувати понесені у кримінальній справі процесуальні витрати може собі потерпілий, а тягар відшкодування таких витрат покладається на обвинуваченого, окрім як у випадку відсутності в останнього коштів, достатніх для відповідного відшкодування.
Механізм повернення обвинуваченому витрат, пов'язаних з розглядом кримінальної справи, чинний КПК України не передбачає. Проте такі витрати можуть бути повернуті на підставі пунктів 3 і 4 частини першої статті 3 Закону N 266/94-ВР у випадках, передбачених цим законом.
Отже, вимоги про відшкодування обвинуваченому Державним казначейством України витрат, пов'язаних із розглядом кримінальної справи, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, позаяк механізм їх повернення чинний КПК України не передбачає. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №688/2479/16-ц.
Відповідно до п. 4 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодуванню підлягають суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги.
На обґрунтування витрат на правову допомогу позивач надала копію ордера, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, договір про надання правничої допомоги від 05.12.2018 року, додаткову угоду № 1 до вказаного договору від 05.12.2019 року, акт прийому-передачі виконаних робіт від 05.12.2019 року до договору про надання правничої допомоги від 05.12.2018 року та додаткової угоди № 1 до вказаного договору від 05.12.2019 року, який містить інформацію про те, що позивачці своєчасно та якісно надано правничу допомогу в межах кримінального провадження № 12018250290000300 від 03.08.2018 року, що полягала в повному юридичному супроводі в якості захисника під час досудового розслідування та під час судового розгляду справи, де сторони погодили вартість послуг на суму 10000 грн., договір про надання правничої допомоги від 05.12.2019 року, додаткову угоду № 1 до вказаного договору від 05.03.2020 року, акт прийому-передачі виконаних робіт від 05.03.2020 року до договору про надання правничої допомоги від 05.12.2019 року та додаткової угоди № 1 до вказаного договору від 05.03.2020 року, який містить інформацію про те, що позивачці своєчасно та якісно надано правничу допомогу в межах кримінального провадження № 12018250290000300 від 03.08.2018 року, що полягала в повному юридичному супроводі в якості захисника під час судового розгляду справи в Черкаському районному суді, де сторони погодили вартість послуг на суму 1000 грн., договір про надання правничої допомоги від 05.03.2020 року, додаткову угоду № 1 до вказаного договору від 01.02.2021 року, акт прийому-передачі виконаних робіт від 01.02.2021 року до договору про надання правничої допомоги від 05.03.2020 року та додаткової угоди № 1 до вказаного договору від 01.02.2021 року, який містить інформацію про те, що позивачці своєчасно та якісно надано правничу допомогу в межах кримінального провадження № 12018250290000300 від 03.08.2018 року, що полягала в повному юридичному супроводі в якості захисника під час судового розгляду справи в Черкаському районному суді, де сторони погодили вартість послуг на суму 9000 грн., договір про надання правничої допомоги від 01.02.2021 року, додаткову угоду № 1 до вказаного договору від 01.11.2021 року, акт прийому-передачі виконаних робіт від 01.11.2021 року до договору про надання правничої допомоги від 01.02.2021 року та додаткової угоди № 1 до вказаного договору від 01.11.2021 року, який містить інформацію про те, що позивачці своєчасно та якісно надано правничу допомогу в межах кримінального провадження № 12018250290000300 від 03.08.2018 року, що полягала в повному юридичному супроводі в якості захисника під час судового розгляду справи в Черкаському районному суді та в Черкаському апеляційному суді, де сторони погодили вартість послуг на суму 10000 грн., а також надано розрахункову квитанцію до прибуткового касового ордеру за підписом адвоката від 01.11.2021 року на суму 30000 грн.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Пунктами 1-3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі частково задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Отже витрати, понесені позивачем у зв'язку з наданням їй юридичної допомоги у кримінальному провадженні є доведеними, а тому, враховуючи положення норм Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягають відшкодуванню у повному обсязі.
Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу понесених позивачем у даній справі, то колегія суддів враховує наступне.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
На підтвердження понесених витрат при розгляді даної цивільної справи стороною позивача надано до суду копію ордеру, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, договір про надання правничої допомоги від 01.12.2021 року, додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги від 01.12.2021 року, акт прийому-передачі виконаних робіт акт від 10.12.2021 року до договору про надання правничої допомоги від 01.12.2021 року та додаткової угоди № 1 до договору про надання правничої допомоги від 01.12.2021 року, який містить інформацію про те, що позивачці своєчасно та якісно надано правничу допомогу в межах підготовки до суду позовної заяви, де сторони погодили вартість послуг на суму 5000 грн., розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу в розмірі 5000 грн. згідно з договором від 01.12.2021 року, а також подано розрахункову квитанцію до прибуткового касового ордеру за підписом адвоката від 10.12.2021 року на суму 5000 грн.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено такі висновки: «розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. […] Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
… саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. […] Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності».
Колегія суддів звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у справі докази, надані стороною позивача на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу доходить висновку про співмірність заявлених витрат складності справи та необхідності витраченого адвокатом часу на підготовку позовної заяви та додатків до неї.
Водночас, посилаючись на неспівмірність витрат на правничу допомогу ГУ НП в Черкаській області, як у відзиві на позовну заяву, так і у поданій апеляційній скарзі, такі свої твердження жодним чином не доводить, а лише зазначає, що на їх думку, написання позову не потребувало значних додаткових зусиль та знань, а вартість послуг не відповідає ринковим цінам адвокатських послуг.
Тобто, відповідач залишив поза увагою те, що необхідність доведення неспівмірності та необґрунтованості витрат на правничу допомогу, у зв'язку з наявними запереченнями, покладено саме на нього.
В апеляційній скарзі не міститься переконливих доводів, які б впливали на правильність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області - залишити без задоволення.
Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 02 лютого 2022 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 05 травня 2022 року.
Судді: