Номер провадження 22-ц/821/557/22Головуючий по 1 інстанції
Справа №707/2417/21 Категорія: 304090100 Морозов В. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Вініченко Б. Б.
05 травня 2022 року Черкаський апеляційний суд в складі:
суддівВініченка Б.Б., Гончар Н.І., Фетісової Т.Л.
за участю секретаря Чуйко А.В.
розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 19 січня 2022 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
У жовтні 2021 року ТОВ "ФК «Довіра та Гарантія» звернулося до суду із вказаним позовом.
В мотивування поданого позову посилався на те, що 21 вересня 2007 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №ML-F00/231/2007, за умовами якого банк надав відповідачу грошові кошти у розмірі 83433,00 доларів США на придбання нерухомого майна.
21 вересня 2007 року між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № PML- F00/231/2007 та посвідчено Веліковим А.І., приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області, зареєстровано в реєстрі за №7289, на підставі якого було передано в іпотеку земельну ділянку, загальною площею 1,0824 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7124986000:04:006:0005.
31 жовтня 2019 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна) та ТОВ "ФК «Довіра та Гарантія» було укладено Договір факторингу № 1-10/19, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № ML- F00/231/2007 від 21 вересня 2007 р., укладеним між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 та всіма договорами забезпечення перейшло до ТОВ "ФК «Довіра та Гарантія».
04 грудня 2019 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ТОВ "ФК «Довіра та Гарантія» було укладено договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки на виконання умов договору факторингу № 1-10/19, відповідно до якого право іпотекодержателя за договором іпотеки № ML-F00/231/2007 від 21 вересня 2007 року, укладеним між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 та всіма договорами забезпечення перейшло до ТОВ "ФК «Довіра та Гарантія».
Перехід права іпотекодержателя також підтверджується витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки номер 192188534 від 09.12.2019 року.
Відповідно до довідки з реєстру речових прав на нерухоме майно № 230788295 від03.11.2020 року позивач є іпотекодержателем відносно майна: земельної ділянки загальною площею 1,0824 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 цільове призначення якої: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7124986000:04:006:0005.
Станом на дату відступлення права вимоги, боржником не було виконано зобов'язань, щодо виконання кредитного договору № ML - F00/231/2007 від 21 вересня 2007 р., а саме загальна сума боргу у валюті договору становить 75838,85 доларів США (еквівалент у гривні по офіційному курсу НБУ станом на 31.10.2019 року складає 1877011,53 грн.) укладеними між Банком та ОСОБА_1 .
У зв'язку із вищевикладеним, позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ML-F00/231/2007 від 21 вересня 2007 року перед ТОВ "ФК «Довіра та Гарантія» в розмірі 120700,00 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки - земельна ділянка, загальною площею 1,0824 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої для ведення особистого селянськогогосподарства, кадастровий номер 7124986000:04:006:0005, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 19 січня 2022 року позов задоволено повністю.
Звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» за кредитним договором ML-F00/231/2007 від 21.09.2007 року, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 в розмірі 120700,00 грн., на предмет іпотеки - земельну ділянку, загальною загальною площею 1,0824 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої для ведення особистого селянськогогосподарства, кадастровий номер 7124986000:04:006:0005, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» судовий збір в розмірі 2270 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в порушення умов кредитного договору, ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України відповідач кредитні зобов'язання за договором належним чином не виконує, останній платіж в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором було здійснено ним 21.10.2010 року.
30.08.2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" укладено додатковий договір № 3, згідно якого внесено зміни до первісного кредитного договору від 21.09.2007 року (строк виконання якого був до 20.09.2017 року), та згідно з яким відповідач мав виконувати свої зобов'язання до 30.12.2031 року рівними платежами. У додатковому договорі № 3 визначено строк позовної давності у 5 років, який на момент звернення з позовом ТОВ "ФК «Довіра та Гарантія», а саме 07.10.2021 року не сплив.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про можливість задоволення позову.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, посилався на неповне з'ясування судом обставин справи, ухвалення його з порушенням норм процесуального права, а тому просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі вказує, що ТОВ «ОТП Факторинг України» вже зверталося до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором № ML- F00/231/2007 від 21 вересня 2007 року, та ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2011 року позовну заяву було залишено без розгляду.
У зв'язку з цим, звернувшись до суду із зазначеним вище позовом, кредитор перервав строк позовної давності у спорі з відповідачами щодо погашення останнім спірної кредитної заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому при зверненні у 2021 році до суду із позовом у цій справі про звернення стягнення на той же предмет іпотеки з тих же підстав, позивач пропустив строк позовної давності.
Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж за кредитним договором здійснено 24 квітня 2009 року, наступний платіж повинен був відбутися 24 травня 2009 року, однак протягом тридцяти днів позичальник його не сплатив, а тому за умовами пункту 1.9.2. частини 2 Кредитного договору, строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 38 днів, тобто 28 червня 2009 року. Таким чином, з 28 червня 2009 року у кредитора виникло право на звернення до суду із позовом для захисту своїх порушених прав.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, що 21 вересня 2007 року між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ML-F00/231/2007, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 83433,00 доларів США на споживчі цілі зі строком повернення до 20.09.2017 року, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 13,99 % річних.
Згідно із п. 1.5.1 кредитного договору, повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розміри та строки, визначені у графіку платежів шляхом внесення готівки у касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок, якщо інше не передбачено цим договором.
Пунктом 3.1 кредитного договору передбачено, що у якості забезпечення позичальником всіх своїх зобов'язань за цим договором, позичальник, керуючись положеннями чинного законодавства України та умовами цього договору зобов'язується передати чи/та забезпечити передачу майновим поручителем в іпотеку банку предмет іпотеки, що перебуває у власності позичальника чи/та майнового поручителя чи здійснити інші дії письмово узгоджені з банком.
21.09.2007 року між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки №-PCL-F00/231/2007 до кредитного договору № ML-F00/231/2007 від 21.09.2007 року, який посвідчено приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Веліковим А.А. та зареєстровано у реєстрі за № 7289.
Згідно п.2.1.1 договору іпотеки, іпотекодавець зобов'язується повністю повернути іпотекодержателю суму отриманого кредиту не пізніше 20.09.2017 року відповідно до умов, встановлених у п.п.1.5-1.6 Кредитного договору чи в інший строк, встановлений у кредитному договорі. Сума кредиту може скласти 83433,00 доларів США.
Згідно 3.1 договору іпотеки, предметом іпотеки за цим договором є земельна ділянка № 1 площею 1,0824 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки - 7124986000:04:006:0005.
Пункт 6.1 договору іпотеки передбачає, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель може задовольнити такі вимоги: всі боргові зобов'язання не сплачені іпотекодавцем, в тому числі заборгованість по овердрафту і вимоги стосовно повного відшкодування всіх збитків, завданих порушенням іпотекодавцем його зобов'язань за цим договором, а також усіх фактичних витрат, понесених іпотекодержателем у зв'язку із реалізацією його прав за цим договором.
Пунктами 9.1, 9.3, 9.4, 9.7 договору іпотеки передбачено, що договір набирає чинності із дня його нотаріального посвідчення та діє до виконання боргових зобов'язань у повному обсязі та зобов'язань іпотекодавця за цим договором. Додатки до цього договору становлять невід'ємну частину цього договору. Посилання у цьому договорі на кредитний договір включає посилання на всі чинні зміни і доповнення до нього, укладені сторонами. Посилання у цьому договорі на предмет іпотеки включає посилання як на весь предмет іпотеки так і на будь-яку його частину. Терміни, що використовуються у цьому договорі з великої літери є визначеними термінами і мають такі значення, які визначені в них у цьому договорі. Відступлення прав за цим договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, з одночасним відступленням права вимоги за кредитним договором.
Стороною позивача до письмових пояснень додано копію додаткового договору № 3 від 30.08.2016 року до кредитного договору № ML-F00/231/2007 від 21.09.2007 року, який укладено між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" (яке на підставі положень договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 24.02.2012 року укладеного між банком і кредитором, останній набув усіх прав вимоги за кредитним договором, укладеним між банком та позичальником. У зв'язку з укладенням між АТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" договору комісії від 24.02.2012 р. з усіма наступними змінами і доповненнями, всі права та обов'язки за цим договором належать "ОТП Факторинг Україна") та ОСОБА_1 .
Пунктом 2.1.1 додаткової угоди передбачено, що п. 3 кредитного договору буде викладено у такій редакції: з 30.08.2016 року та до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись процентна ставка - 0,00%.
Пунктом 2.1.2 додаткової угоди передбачено, що сторони домовились перевести боргові зобов'язання з іноземної валюти - долара США в національну валюту України - гривню по курсу Національного банку України на момент укладення цього додаткового договору, а саме: 1 долар США =25,488686 гривень.
Пунктом 2.1.8.3 додаткової угоди передбачено, що до будь-яких вимог кредитора до позичальника буде застосовуватись позовна давність у 5 років.
Згідно додатку № 1 до додаткової угоди № 3 від 30.08.2016 року до кредитного договору № ML-F00/231/2007 від 21.09.2007 року, ОСОБА_1 має рівними частинами щомісячно погашати заборгованість у розмірі 1986222,93 грн. з 25.08.2016 року по 30.12.2031 року.
Згідно зі звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 12.07.2021 року, який складено ТОВ "БЮРО ОЦІНОК", оціночна вартість земельної ділянки площею 1,0824 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 становить 120700,00 грн., або 4416,20 доларів США.
Позивачем надано суду виписку по рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 21.09.2007 року по 30.12.2010 року, з якої вбачається, що останній платіж на погашення заборгованості відповідачем внесено 21.12.2010 року.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № ML-F00/231/2007 від 21.09.2007 року станом на 31.10.2019 р. становить 75838,85 доларів США, з них 67698,46 доларів США - залишок заборгованості за кредитом, 8140,39 доларів США - несплачені відсотки за користування кредитом.
Між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ТОВ "ФК «Довіра та Гарантія» 31.10.2019 року укладено договір факторингу № 1-10/19, згідно з яким до ТОВ "ФК «Довіра та Гарантія» перейшло право вимоги за кредитними договорами, які зазначені у Додатку № 1 до договору факторингу від 31.10.2019 року № 1-10/19, у тому числі і за договором № ML-F00/231/2007 від 21.09.2007 року.
Між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ТОВ "ФК «Довіра та Гарантія» 04.12.2019 року укладено договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. та зареєстровано у реєстрі за № 3340. Право вимоги за договором іпотеки перейшло від ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ТОВ "ФК «Довіра та Гарантія» й за договором іпотеки №-PCL-F00/231/2007 до кредитного договору № ML-F00/231/2007 від 21.09.2007 року.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 03.11.2020 року, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:04:006:005 площею 1,0824 га по АДРЕСА_1 зареєстроване обтяження № 5706503 на підставі договору іпотеки від 21.09.2007 року № 7289, первісний іпотекодержатель - ЗАТ "ОТП Банк", 09.12.2019 внесення обтяження, за яким іпотекодержателем є ТОВ "ФК «Довіра та Гарантія».
Позивачем направлено відповідачу повідомлення про порушення основного зобов'язання та/або іпотечного договору у порядку ст. 35 ЗУ "Про іпотеку" від 26.07.2021 року вих. № 1/3397, проте вказана вимога не отримана відповідачем, оскільки згідно даних Укрпошти, адресат відмовився від отримання.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що вимога кредитора направлена на адресу відмінну, як від адреси реєстрації відповідача, так і від адреси зазначеної у кредитному договорі, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Відповідно до реквізитів сторін вказаних у кредитному договорі від 21 вересня 2007 року, договорі іпотеки від 21 вересня 2021 року, місце проживання ОСОБА_1 визначено за адресою: АДРЕСА_2 та місце реєстрації визначено за адресою: АДРЕСА_3 .
Крім того, у додатковому договорі №3 від 30 серпня 2016 року до зазначеного кредитного договору від 21.09.2007 року, вказано адресу реєстрації відповідача АДРЕСА_3 .
Саме за адресою по АДРЕСА_3 відповідачу направлено 26.07.2021 року повідомлення про порушення основного зобов'язання та/або іпотечного договору в порядку ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», яке він у свою чергу відмовився отримувати.
Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов'язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону України "Про іпотеку").
Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
У статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання.
Частина перша статті 35 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Слід розмежовувати вимогу про стягнення боргу за основним зобов'язанням (actio in personam) та вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки "піддається" впливу позовної давності. На неї поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. На вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюються всі правила щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо).
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до пункту 1.1 іпотечного договору сторони погодили, що для забезпечення повного і своєчасного виконання іпотекодавцем боргових зобов'язань, визначених у статті 2 цього договору, іпотекодавець цим надає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, визначене у статті 3 цього договору ("предмет іпотеки").
Статтею 2 передбачені боргові зобов'язання іпотекодавця.
Пунктом 9.4. договору іпотеки встановлено, що посилання у цьому договорі на кредитний договір включає посилання на всі чинні зміни і доповнення до нього, укладені сторонами.
Умовами укладеного кредитного договору та з урахуванням додаткового договору № 3 від 30.08.2016 року до кредитного договору № ML-F00/231/2007 від 21.09.2007 року передбачено дату остаточного повернення кредиту - 30 грудня 2031 року.
Разом з тим у пункті 2.1.5.1 додаткового договору № 3 до кредитного договору сторони узгодили право банку вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань.
У справі, що переглядається, судом встановлено, що у зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 кредитного зобов'язання, 26 липня 2021 року банк на адресу відповідача направив повідомлення про порушення основного зобов'язання та/або іпотечного договору у порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку».
Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами кредитора про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевого строку виконання її умов.
Такий висновок суду відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 28 березня 2018 року N 14-10цс18.
Пред'явлення кредитором вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності.
Право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло в кредитора у зв'язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі. При цьому таке право згідно з умовами укладених договорів виникає через шістдесят календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги та за умови її невиконання. Позивач має право пред'явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання (шістдесят перший день після отримання вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі).
В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» зверталося до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором ML-F00/231/2007 від 21.09.2007 року, однак позовну заяву ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області залишено без розгляду, що свідчить про переривання строку позовної давності.
Водночас положеннями частини 1 статті 265 ЦК України передбачено, що залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на наступне.
У статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності до нового строку не зараховується.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що уклавши додатковий договір № 3 від 30.08.2016 року до кредитного договору № ML-F00/231/2007 від 21.09.2007 року, ОСОБА_1 фактично визнав наявність боргу та відбулося переривання строку позовної давності. При цьому, вже за додатковим договором визначено кінцеву дату погашення боргу 30.12.2031 року.
Виходячи з вищевикладеного, висновки суду про те, що ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» не пропущено строк позовної давності для звернення до суду із цим позовом є правильними та обґрунтованими.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За змістом частини першої статті 12, частини першої статті 33 та статті 35 Закону України "Про іпотеку" реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов'язання. І лише тоді, якщо останнє не виконано чи виконано неналежно, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до частини другої статті 35 Закону України "Про іпотеку".
Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 13 березня 2019 року у справі N 520/7281/15-ц (провадження N 14-49цс19), від 01 квітня 2020 року у справі N 520/13067/17 (провадження N 14-397цс19).
Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки належить іпотекодержателю.
У зв'язку з цим висновки суду першої інстанції про те, що у зв'язку з наявністю непогашеної заборгованості за кредитним договором позичальника ОСОБА_1 , невиконанням ним вимог товариства про погашення заборгованості у повному обсязі, позивач має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, є правильними та обґрунтованими, і не спростовані доводами апеляційної скарги.
Доказів того, що заборгованість сплачена боржником сторонами не надано та матеріали справи не містять.
В апеляційній скарзі не міститься переконливих доводів, які б впливали на правильність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 268, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 19 січня 2022 року -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 05 травня 2022 року.
Судді: