Справа № 554/9488/20 Номер провадження 22-ц/814/957/22Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н. В. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
05 травня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) у м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою Полтавської обласної спілки споживчих товариств
на рішення Октябрського районного суду м.Полтава від 25 січня 2022 року, постановлене суддею Тімошенко Н.В. (повний текст складено 05 лютого 2022 року),
по справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавської обласної спілки споживчих товариств (далі - облспоживспілка) про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,
12.10.2020 ОСОБА_1 звернувся в суд із указаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначає, що перебував у трудових відносинах із Полтавською обласною спілкою споживчих товариств, які припинені розпорядженням №20-К від 04.06.2019 згідно п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, із 07.12.2018.
Рішенням Октябрського районного суду м.Полтава від 01.10.2019 (справа №554/5630/19) указане розпорядження визнано незаконним та скасовано, змінено формулювання підстав та дати звільнення, постановлено вважати, що він, позивач, звільнений за власним бажанням на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, із 20.05.2019, зобов'язано роботодавця внести відповідний запис до трудової книжки та стягнуто на його користь 1 000,00 грн. моральної шкоди.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 02.12.2019 у вказаній справі (№554/5630/19) рішення районного суду скасовано в частині відмовлених позовних вимог та зобов'язано Полтавську обласну спілку споживчих товариств надати йому трудову книжку серії НОМЕР_1 із записом про звільнення з 20.05.2019 за ч.3 ст.38 КЗпП України, копії наказу про звільнення із 20.05.2019 за ч.3 ст.38 КЗпП України та усіх наказів про надання йому відпусток, а також довідку із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати за весь період його роботи.
Ним, ОСОБА_1 , вчинялися активні дії по поверненню трудової книжки, а саме, 14.02.2020 звертався до колишнього роботодавця із заявою про її направлення поштою, а в подальшому до органу ДВС, для примусового виконання судового рішення.
Враховуючи, що судове рішення залишається не виконаним, просить стягнути із відповідача на його користь середній заробіток за кожен день затримки видачі трудової книжки, із 13.02.2020 по дату винесення рішення судом, із розрахунку 212,00 грн. за один робочий день, а також 125 000,00 грн. моральної шкоди, зумовленої неможливістю працевлаштування за відсутності трудової книжки.
Рішенням Октябрського районного суду м.Полтава від 25.01.2022 позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено частково.
Стягнуто із Полтавської обласної спілки споживчих товариств на користь ОСОБА_1 середній заробіток у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки в сумі 97 064,15 грн. та 30 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього 100 064,15 грн.
Стягнуто із Полтавської обласної спілки споживчих товариств на користь держави судовий збір у розмірі 1 681,060 грн.
Рішення районного суду вмотивовано тим, що роботодавцем не виконано обов'язок щодо видачі працівнику в день звільнення належно оформленої трудової книжки, а тому на підставі ч.5 ст.235 КЗпП України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу із 13.10.2020 по 25.01.2022 (день ухвалення рішення у справі), із розрахунку 212,00 грн. за кожен день затримки видачі трудової книжки.
Стягуючи на користь позивача моральну шкоду, районний суд виходив із того, що відповідач своїми діями порушив звичайний спосіб життя позивача, який без трудової книжки втратив можливість приймати участь у конкурсах на інші посади та підтвердити свій загальний трудовий стаж на вимогу роботодавця, постановивши до стягнення 30 000,00 грн., визначивши таку суму такою, що відповідатиме засадам розумності та співмірності.
Із рішенням районного суду не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати й постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Зазначає, що під час роботи ОСОБА_1 в облспоживспілці з 27.09.2010 по 03.09.2013, його трудова книжка серія НОМЕР_2 знаходилася у відповідача, але у грудні 2013 року була видана працівнику, на його вимогу, для пред'явлення з особистих питань. Факт отримання позивачем трудової книжки підтверджується розпискою, складеною останнім, яка не містить дати отримання, проте сам факт події позивачем не спростований. Після цього позивач не повернув роботодавцю трудову книжку серії НОМЕР_2 , а тому останній, виявивши відсутність документа на підтвердження обліку трудового стажу, був вправі завести іншу трудову книжку (серія НОМЕР_3 ), у якій зафіксував усі взаємовідносини із найманим працівником шляхом внесення відповідних записів із вересня 2013 року до моменту припинення трудових відносин згідно розпорядження спілки №20-К від 04.06.2019.
Доводить, що відповідач не вчиняв умисних дій, спрямованих на відмову видати позивачу трудову книжку, оскільки єдиним документом, у якому містилися записи про роботу ОСОБА_1 в облспоживспілці за період із вересня 2013 по червень 2019 років є трудова книжка серії НОМЕР_3 , яка була направлена позивачу за місцем його проживання рекомендованим листом з повідомленням про вручення від 12.06.2019, після того як останній відмовився з'явитися на робоче місце для її отримання.
Зазначає, що у процесі нарахування та виплати позивачу допомоги по тимчасовій непрацездатності відповідачем встановлено, що позивач обліковується за основним місцем роботи іще в кількох установах та організаціях, для чого обов'язковою є наявність трудової книжки працівника.
Вважає відсутнім сам факт вимушеного прогулу, як передумова застосування ч.5 ст.235 КЗпП України, оскільки підставою звільнення позивача став прогул без поважних причин, а сам позивач є пенсіонером та через вікові обмеження, не може претендувати на посади в правоохоронні органи, а тому неотримання ним трудової книжки не створює перешкод для його працевлаштування.
Наголошує, що рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 12.02.2020 (справа №554/10940/19) на користь позивача вже стягувалася заборгованість та компенсаційні виплати, із застосуванням, у тому числі, механізму встановленого ст.117 КЗпП України, а тому їх подвійне стягнення буде несправедливим.
Зазначає, що розгляд справи судом першої інстанції здійснювався невиправдано довго, а саме, більше року з моменту відкриття провадження, а тому зарахування цього строку до компенсаційних витрат в порядку ч.5 ст.235 КЗпП України є незаконним.
Просить врахувати позицію Верховного Суду, сформовану у справі №6-2912цс16 від 18.01.2017, за змістом якої за порушення трудових прав працівника при одному звільненні неможливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за ст.117 КЗпП України, так і за ст.235 цього Кодексу, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде неспівмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату.
Заперечує підстави стягнення моральної шкоди через відсутність порушеного права та просить врахувати, що на розгляді Верховного Суду перебуває цивільна справа №554/5630/19, предметом спору в якій є визнання протиправним та скасування розпорядження Полтавської обласної спілки споживчих товариств №20-к від 04.06.2019, а тому вирішення по суті заявленого у цій справі спору вважає передчасним.
Вважає, що позивач при зверненні в суд із цим позовом 12.10.2020 пропустив трьох місячний строк, який обраховується від 02.12.2019 (дати постановлення апеляційним судом рішення про видачу трудової книжки), що є підставою для відмови в його задоволенні.
19.04.2022 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив представника позивача- адвоката Плескача В.Ю. на апеляційну скаргу, в якому просить її відхилити.
Зазначає, що розписка, на яку посилається відповідач у апеляційній скарзі, не містить дати її написання та інформації про її адресата і реквізити трудової книжки, якої вона стосується. Тоді як фіксування видачі трудової книжки здійснюється не шляхом написання розписок, а підписом у Книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них.
Просить врахувати, що Полтавський апеляційний суд у справі №554/5630/19 встановив, що трудова книжка не була видана, при цьому відповідач також надав відповідну розписку, але суд не прийняв її як доказ.
Вважає трудову книжку серії НОМЕР_3 підробним документом, оскільки вона видана раніше дати фізичного друку трудової книжки: бланк трудової книжки НОМЕР_3 надрукований у 2018 році, а запис внесено за 2016 року, без підпису позивача.
Вважає неправдивою інформацію про подвійне стягнення, а наведену відповідачем позицію Верховного Суду такою, що сформована стосовно інших правовідносин.
Доводить, що відповідач своїми діями сприяв надмірно тривалому розгляду справи, замість того, щоб повернути позивачу його трудову книжку.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (ч.1 ст.368 ЦПК України) без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.369 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приймає до уваги наступне.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із Полтавською обласною спілкою споживчих товариств, де працював на різних посадах та звільнений розпорядженням №20-к від 04.06.2019 з посади помічника голови правління з економічної та інформаційної безпеки на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.
Листом облспоживспілки від 04.06.2019 №09-85 ОСОБА_1 надіслано копію розпорядження від 04.06.2019 №20-к «Про звільнення» та запропоновано з'явитися для отримання своєї трудової книжки./а.с.78/
Згідно заяви ОСОБА_1 від 06.06.2019, останній на підставі п.4.2 Інструкції про ведення трудових книжок вимагає надіслати йому трудову книжку поштою на адресу: АДРЕСА_1 ./а.с.19/
12.06.2019 рекомендованим листом із повідомленням облспоживспілка направлено трудову книжку ОСОБА_1 , яка ним отримана 14.06.2019, що підтверджується підписом отримувача на поштовому відправленні №3603926389146./а.с.77/
Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 01.10.2019 (справа №554/5630/19) позов ОСОБА_1 до Полтавської обласної спілки споживчих товариств про визнання протиправним наказу - задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано розпорядження Полтавської обласної спілки споживчих товариств №20-к від 04.06.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника голови правління з економічної та інформаційної безпеки на підставі ст.40 п.4 КЗпП України, із 07.12.2018.
Змінено формулювання підстав та дати звільнення та вважати ОСОБА_1 звільненим із Полтавської обласної спілки споживчих товариств за власним бажанням, у зв'язку із невиконанням роботодавцем законодавства про працю, на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, із 20.05.2019.
Зобов'язано Полтавську обласну спілку споживчих товариств внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про його звільнення з посади помічника голови правління з економічної та інформаційної безпеки за власним бажанням, у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, на підставі ст.38 КЗпП України, із 20.05.2019.
Стягнуто із Полтавської обласної спілки споживчих товариств на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 000,00 грн.
У задоволені інших позовних вимог, а саме,: про визнання трудового договору між ОСОБА_1 та Полтавською обласною спілкою споживчих товариств розірваним 20.05.2019 на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України; зобов'язання Полтавської обласної спілки споживчих товариств видати наказ про звільнення позивача із 20.05.2019 за ч.3 ст.38 КЗпП України; зобов'язання Полтавської обласної спілки споживчих товариств видати позивачу трудову книжку серії НОМЕР_1 із записом про звільнення з 20.05.2019 за ч.3 ст.38 КЗпП України; зобов'язання Полтавської обласної спілки споживчих товариств видати позивачу наказ про звільнення із 20.05.2019 за ч.3 ст.38 КЗпП України, надання копій всіх наказів про надання позивачу відпусток, а також довідки із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати за весь період його роботи - відмовлено./а.с.21-24/
Постановою Полтавського апеляційного суду від 02.12.2019 скасовано рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 01.10.2019 у частині відмови у задоволенні позовних вимог. Ухвалено в цій частині нове рішення.
Зобов'язано Полтавську обласну спілку споживчих товариств надати ОСОБА_1 трудову книжку серії НОМЕР_1 із записом про звільнення із 20.05.2019 за ч.3 ст.38 КЗпП України.
Зобов'язано Полтавську обласну спілку споживчих товариств надати ОСОБА_1 копію наказу про звільнення із 20.05.2019 за ч.3 ст.38 КЗпП України, копії всіх наказів про надання йому відпусток, а також довідку із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати за весь період його роботи.
У іншій частині рішення залишено без змін./а.с.25-28/
19.12.2019 Октябрським районним районним судом м.Полтави видано три виконавчі листи №554/5630/19, які з 24.06.2020 перебувають на примусовому виконанні Шевченківського ВДВС у м.Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми): ВП №62341745, ВП №62342691, ВП №62342150./а.с.46-48/
Згідно відкритих даних Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Верховного Суду від 19.02.2022 зупинено виконання рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 01.10.2019 в частині зобов'язання Полтавської обласної спілки споживчих товариств внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про його звільнення з посади помічника голови правління з економічної та інформаційної безпеки за власним бажанням у зв'язку із невиконанням роботодавцем законодавства про працю на підставістатті 38 КЗпП України, із 20.05.2019 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Зупинено виконання постанови Полтавського апеляційного судувід 02.12.2019в частиніпокладення на Полтавську обласну спілку споживчих товариств обов'язку видати ОСОБА_1 трудової книжки серії НОМЕР_1 із записом про звільнення з 20.05.2019 на підставі частини третьоїстатті 38 КЗпП України./https://reestr.court.gov.ua/Review/95213184/
Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 12.02.2020, яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 22.04.2020 (справа №554/10940/19) стягнуто із Полтавської обласної спілки споживчих товариств на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 13 050,00 грн., невиплачену заробітну плату - 3 055,58 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати - 39 257,00 грн., а всього 55 362,58 грн./а.с.29-30,31/
Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 21.07.2020, яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 28.09.2020 (справа №554/4025/20) стягнуто із Полтавської обласної спілки споживчих товариств на користь ОСОБА_1 невиплачену допомогу по тимчасовій непрацездатності у сумі 2 033,25 грн., середній заробіток за час затримки виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 13.02.2020 по 21.07.2020 у сумі 2 033,25 грн., а всього 4 066,50 грн. /а.с.32-36, 37-41/
13.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до голови Полтавської обласної спілки споживчих товариств із заявою про виконання рішень судів у справах №554/5630/19 та №554/10940/19 та оплати лікарняних листів./а.с.42,43/
Частково задовольняючи вимоги позову та постановляючи до стягнення середній заробіток за кожен день затримки видачі трудової книжки, районний суд виходив із того, що відповідач не виконав обов'язок щодо видачі працівнику в день звільнення належно оформленої трудової книжки, а направлена позивача трудова книжка (серія НОМЕР_3 ) є відмінною від наданою ним при працевлаштуванні (серія НОМЕР_1 ).
При цьому, суд відхилив, як безпідставні, доводи відповідача щодо відсутності вини роботодавця у затримці видачі працівнику належної йому трудової книжки серія НОМЕР_3 , а також, що вона раніше вже видавалася позивачу і він її не повернув.
Враховуючи, що відповідач своїми діями порушив звичайний спосіб життя позивача, який без трудової книжки втратив можливість приймати участь у конкурсах на інші посади та підтвердити свій загальний трудовий стаж на вимогу роботодавця, суд визнав наявними підстави для відшкодування моральної шкоди в розмірі 30 000,00 грн., що відповідатиме засадам розумності та співмірності.
Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.
За правилами частин першої, другої статті 48 КЗпП України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.
Згідно частини першої, другої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
Відповідно до пунктів 2.4, 2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Міністерством юстиції та Міністерством соціального захисту населення від 29.07.1993 року №58, записи в трудову книжку при звільненні вносяться власником або уповноваженим ним органом після видачі наказу; з кожним записом, який вноситься до трудової книжки на підставі наказу про звільнення, власник зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особовій картці, а відповідно до пункту 4 цієї Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.
Згідно із пунктами 4.1, 4.2 Інструкції при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.
Частиною 5 статті 235 КЗпП України визначено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
За змістом наведеної норми закону (ч.5 ст.235) середній заробіток у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки виплачується працівникові, якщо така затримка призвела до вимушеного прогулу працівника, тобто затримка видачі трудової книжки перешкодила його працевлаштуванню. Отже, для застосування цієї норми права необхідно наявність таких умов: затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки. Наведене відповідає позиції Верховного Суду по справі №569/6979/20 від 14.07.2021.
Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У справі, що переглядається апеляційним судом установлено, що загальні відомості про трудову діяльність ОСОБА_1 внесені до трьох трудових книжок, наданих останнім в копіях, а саме: трудова книжка б/н та серії, заповнену 18.05.1970, із відомостями про роботу за період із 18.05.1970 по 20.09.2004; серії НОМЕР_1 , заповнена 21.09.2004, із відомостями про роботу за період із 21.09.2004 по 27.12.2010; серії АР №022711, заповненої 04.09.2013, із відомостями про роботу із 04.09.2013 по 07.12.2016./а.с.97-103, 105-108, 109-111/
При звільненні позивача із займаної посади згідно розпорядження роботодавця за №20-к від 04.06.2019, трудова книжка, за заявою працівника, надіслана йому засобами поштового зв'язку та фактично отримана 14.06.2019, що підтверджується підписом отримувача на поштовому відправленні №3603926389146./а.с.77/
Таким чином роботодавець виконав вимоги ст.47 КЗпП України в частині видачі працівникові належно оформленої трудової книжки, що виключає підстави застосування ч.5 ст.235 цього Кодексу в межах заявленого спору, оскільки за наявності оригіналу трудової книжки, позивач мав можливість реалізувати своє право на працю. Тоді як оголошення про проведення конкурсу для призначення на посади у центральному апараті ДБР не є доказами порушення його законних прав на працю, оскільки не доводять, що він приймав участь у конкурсних відборах.
При цьому обставини дотримання роботодавцем вимог законодавства щодо порядку ведення трудових книжок, зокрема підстав виготовлення нової трудової книжки серії НОМЕР_3 , яка і була направлена позивачу після звільнення, замість відсутньої у відділі кадрів роботодавця трудової книжки працівника, поданої ним при працевлаштуванні, апеляційним судом не оцінюються. Оцінка наведених обставин надана судом апеляційної інстанції при постановленні рішення від 02.12.2019 (справа №554/5630/19), яким зобов'язано Полтавську обласну спілку споживчих товариств надати ОСОБА_1 трудову книжку серії НОМЕР_2 із записом про звільнення із 20.05.2019 за ч.3 ст.38 КЗпП України. Відповідне судове рішення перебуває на примусовому виконанні в органах ДВС та не є підставою для стягнення компенсаційних втрат в порядку ч.5 ст.235 КЗпП України в межах заявленого спору.
Апеляційний суд також погоджується із доводами апеляційної скарги в частині пропуску позивачем строку позовної давності при зверненні в суд із цим позовом.
Статтею 233 КЗпП України визначено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів: працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (частина перша); у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (частина друга).
Згідно рішення Конституційного суду України від 22.02.2012 №4-рп/2012 в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Таким чином, установивши, що позивач був обізнаний про порушене право із 14.06.2019 (коли отримав трудову книжку серії НОМЕР_3 ) та пов'язуючи підстави стягнення середнього заробітку за кожен день затримки видачі трудової книжки серії НОМЕР_2 із 13.02.2020, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги, що позивач при зверненні в суд із цим позовом у жовтні 2020 року (12.10.2020) пропустив строк позовної давності, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Разом із цим, суд застосовує позовну давність лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, що відповідає правовим висновкам, викладеним в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц; від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц; від 07 листопада 2018 року у справі №575/476/16-ц; від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16; від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц; від 05 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц; №522/2201/15-ц та №522/2110/15-ц; від 07 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12.
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача та безпідставність заявлених ним вимог, відсутніми є підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового про відмову в задоволенні позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів приймає до уваги наступне.
Згідно довідки сер. МСЕ №0165257 ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, безтерміново та в порядку п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
За правилами ч.6 ст.141 ЦПК України, понесені відповідачем судові витрати за подачу апеляційної скарги в розмірі 2 522,40 грн. слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України./а.с.238/
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Полтавської обласної спілки споживчих товариств - задовольнити частково.
Рішення Октябрського районного суду м.Полтава від 25 січня 2022 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Полтавської обласної спілки споживчих товариств про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди - відмовити.
Судовий збір Полтавській обласній спілці споживчих товариств за подачу апеляційної скарги в розмірі 2 522,40 грн. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 05.05.2022.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак