Справа № 354/606/15-ц
Провадження № 22-ц/4808/607/22
Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.
Суддя-доповідач Пнівчук
04 травня 2022 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Пнівчук О.В.
суддів: Девляшевського В.А., Томин О.О.
з участю секретаря Возняк В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури на ухвалу Яремчанського міського суду від 22 лютого 2022 року, в складі судді Ваврійчук Т.Л., у справі за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, ДП «Ворохтянське лісове господарство» до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,
У вересні 2015 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, ДП «Ворохтянське лісове господарство» звернувся до суду з позовом до Поляницької сільської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії IV-ІФ №028131 від 29 листопада 2002 року площею 0,1493 га та зобов'язання повернути вказану земельну ділянку, яка розташована у с. Поляниця з чужого незаконного володіння у державну власність в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».
Ухвалою Яремчанського міського суду від 18 вересня 2015 року відкрито провадження у справі.
04 листопада 2020 року заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури подав заяву про зміну предмету позову відповідно до якої просив поновити строк позовної давності, визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії IV-ІФ №02131 від 29 листопада 2002 року площею 0,1493 га та витребувати у ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1493 га, яка розташована в с. Поляниця з чужого незаконного володіння у державну власність в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».
Ухвалою Яремчанського міського суду від 22 лютого 2022 року позов першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, ДП «Ворохтянське лісове господарство» залишено без розгляду.
Не погодившись з даною ухвалою, заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратуриподав апеляційну скаргу, у якій посилається на те, що ухвала суду не відповідає фактичним обставинам справи, є такою, що винесена з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апелянт зазначив, що висновки суду щодо недоведеності підстав для представництва інтересів держави в даній справі органами прокуратури є необґрунтованими. Прокурор, у встановленому законом порядку, реалізуючи надані законом повноваження, звернувся з позовом у зв'язку з порушенням інтересів держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, ДП «Ворохтянське лісове господарство».
Підставою звернення з даним позовом до суду стали матеріали кримінальної справи, в якій встановлено, що службовими особами Поляницької сільської ради підроблені додатки до рішень виконавчого комітету Поляницької сільської ради за 2002-2003 роки в частині передачі у приватну власність незаконно вилучених у ДП «Ворохтянське лісове господарство» земельних ділянок 105 фізичними особами, у тому числі ОСОБА_1 .
На думку апелянта, протиправне вилучення спірної земельної ділянки порушує інтереси держави як безпосередньо, так і унеможливлює виконання державою обов'язків, які реалізуються відповідними органами виконавчої влади, у тому числі Державним агентством лісових ресурсів України та його структурними підрозділами на місцях, в даному випадку - ДП «Ворохтянське лісове господарство». Враховуючи наведене, прокурором при зверненні до суду визначено двох позивачів: ДП «Ворохтянське лісове господарство» та Державне агентство лісових ресурсів України, у сфері діяльності якого перебуває вказане підприємство.
При підготовці позовної заяви до її матеріалів не було долучено відповідне повідомлення в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», яке єдиним листом направлялось на адресу Державного агентства лісових ресурсів. Саме відсутність вказаного повідомлення стала підставою для залишення позову без розгляду, що не передбаченожодною нормою ЦПК, однак згідно інформації Державного агентства лісових ресурсів України від 08 листопада 2021 року свідчить про обізнаність вказаного органу із порушенням інтересів держави, які стали підставою заявленого позову.
На думку апелянта визначальним при зверненні до суду є саме факт обізнаності позивача із фактами порушень, які стали підставою для подальшого звернення до суду на фоні неналежного захисту інтересів держави з його боку. Враховуючи, що отримана інформація Державного агентства лісових ресурсів України від 08.11.2021 року дає змогу чітко стверджувати про обізнаність вказаного органу із порушеннями інтересів держави, які стали підставою для даного позову, та визнання факту неможливості самостійного звернення з відповідними позовами, висновок суду про відсутність підстав для представництва інтересів держави у цій справі є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Додатково просить звернути увагу на правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 21.07.2021 року у справі №754/8118/18.
Зазначає також, що основними напрямками діяльності ДП «Ворохтянське лісове господарство» є завдання та функції, покладені на нього державою з метою реалізації її політики у сфері охорони довкілля, рекреації, відтворення природних ресурсів, що дозволяє зробити висновок про неоднозначний статус даного підприємства, яке крім господарської діяльності реалізує функції правоохоронного органу як суб'єкта владних повноважень.
З огляду на викладене просить ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу сторони не скористалися.
Представник апелянта Верешко М.І. у засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги з наведених у ній мотивів.
Інші учасники в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що відповідно до положень ч.2 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що ДП «Ворохтянське лісове господарство» є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, яка дозволяє самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів в суді, і прокурором не надано доказів, що вказане державне підприємство у спірних правовідносинах наділено функціями уповноваженого державного органу, тому звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі даного державного підприємства відбулось із порушенням вимог абзацу 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Позов в інтересах Державного агентства лісових ресурсів України подано з порушенням вимог частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» за відсутності підстав для представництва інтересів держави в суді, оскільки перед зверненням до суду не направлено до Держлісагентства як компетентного органу держави повідомлення про виявлені ним порушення інтересів держави.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.
Статтею 55 Конституції України закріплено право кожного на судовий захист.
Згідно зі статтею 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 ЦПК України в редакції, що була чинною на час подання позову, у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
Згідно частини 2 статті 45 ЦПК України (в редакції, що діяла на час подання позову) з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України «Про прокуратуру». Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 121 цього Кодексу.
Аналогічні положення викладені у статті 56 ЦПК України, у редакції, що є чинною на час розгляду справи.
Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до положень частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також уразі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань.
У справі, що переглядається, прокурор подав позов в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство», яке згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є державним підприємством.
З огляду на зазначене, апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».
Суд правильно врахував висновки, що містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі №911/2169/20, відповідно до яких заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб'єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб'єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.
У постанові від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (провадження №14-2цс21) Велика Палата Верховного Суду зауважила також, що на відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб'єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі №923/876/16 (провадження №12-88гс19, пункт 62)). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі №910/2861/18 (провадження №12-140гс19, пункт 71)).
Доводи апеляційної скарги про те, що виконання ДП «Ворохтянське лісове господарство» покладених на нього функцій спрямоване на реалізацію повноважень центрального органу виконавчої влади - Державного агентства лісових ресурсів України, та що крім господарської діяльності реалізує функції правоохоронного органу як суб'єкта владних повноважень, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються вищезазначеними правовими висновками.
Статтею 170 ЦК України передбачено, що держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.
Відтак суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства відсутні.
У зв'язку з цим позовні вимоги прокурора у цій частині не підлягають розгляду по суті, оскільки прокурор не має повноважень на ведення таких справ.
Що стосується повноважень прокурора на подання даного позову в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, то слід зазначити наступне.
Відповідно до Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 року №521 Державне агентство лісових ресурсів України є центральним органом, до основних завдань якого належить, зокрема, реалізація державної політики у сфері лісового господарства.
Згідно ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, що діяла на час звернення до суду з даним позовом, прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Матеріали справи не містять доказів того, що прокурор в установленому законом порядку направляв відповідне повідомлення на адресу Держлісагентства.
Так, звертаючись з позовом до суду у вересні 2015 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області листом №05/1-538 вих.-15 звернувся до ДП «Ворохтянське лісове господарство», в якому з посиланням на частину 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомив останнє про наявні підстави для звернення до суду в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» з позовом до Поляницької сільської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки ДП «Ворохтянське лісове господарство» (т. 1, а.с. 26-27).
Натомість відповідне повідомлення прокурора Державного агентства лісових ресурсів України у матеріалах справи відсутнє.
Обґрунтовуючи правомірність представлення інтересів Держлісагентства, позивач посилався на електронний лист останнього у відповідь на лист Івано-Франківської обласної прокуратури від 29 вересня 2021 року №15-1430вих.-21, в якому зазначено, що при надходженні від органів прокуратури, в тому числі Івано-Франківської обласної прокуратури, повідомлень щодо звернення в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» до судів із позовами в інтересах Державного агентства лісових ресурсів України та державних лісогосподарських підприємств, в тому числі ДП «Ворохтянське лісове господарство», до фізичних та юридичних осіб про визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки, повернення земельних ділянок лісового фонду у державну власність, Державне агентство лісових ресурсів України завжди їх підтримувало у зв'язку з неможливістю подання таких позовів Держлісагентством з об'єктивних причин. У відповідності до Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 року №1000/5, листування Держлісагентства за 2014-2015 роки з порушених в листі питань знищені у зв'язку із закінченням строків їх зберігання. Державне агентство лісових ресурсів України не заперечує щодо представництва Івано-Франківською обласною прокуратурою інтересів держави із вказаних у листі питань (т. 2, а.с. 234-235, т. 3 а.с. 15-16).
Однак вказаний лист не підтверджує наявність повідомлення про необхідність звернення до суду з даним позовом, та не свідчить про дотримання прокурором процедури, передбаченої ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Зазначене відповідає висновкам, наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 та від 06 липня 2021 року у справі №911/2169/20 (провадження №12-20гс21), відповідно до яких прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Посилання апелянта на те, що форма попереднього повідомлення прокурором громадянина або відповідного суб'єкта владних повноважень про необхідність звернення до суду не визначена, а вирішальним є сам факт обізнаності із порушенням інтересів держави, не заслуговують на увагу, оскільки про обізнаність прокурора з порядком та формою такого повідомлення свідчить долучена позивачем до позову копія повідомлення прокурора, направленого на адресу ДП «Ворохтянське лісове господарство».
Колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку про відсутність повноважень у прокурора для звернення до суду із позовом в інтересах держави у даній справі та обґрунтовано залишив позов без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 257 ЦПК України.
Аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд у постанові від 08.12.2021 року у справі №760/18697/19 (провадження №61-983св21) із зазначенням, що прокурор не позбавлений можливості звернутися до належного суду в інтересах відповідного суб'єкта з обов'язковим дотриманням встановленого законом порядку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням вимог норм матеріального та процесуального права, то підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури залишити без задоволення, а ухвалу Яремчанського міського суду від 22 лютого 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 05 травня 2022 року.
Головуюча О.В. Пнівчук
Судді: В.А. Девляшевський О.О. Томин