Провадження № 11-сс/803/510/22 Справа № 200/14134/18 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1
02 травня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2022 року, якою було відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_6 , про скасування арешту майна,-
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановленні слідчим суддею обставини.
Вказаною ухвалою слідчого судді було відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_6 , про скасування арешту майна.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що під час розгляду клопотання не було встановлено, що арешт був накладений неправомірно, або в його існуванні відпала потреба. Бурхан - ОСОБА_7 є приватним виконавцем, однак не вказує, яким чином вона має відношення до вказаного домоволодіння та земельної ділянки. Заявниця не є власником чи володільцем спірного майна, тому не може ставити питання про скасування арешту. Також слідчий суддя зазначив, що заявником не доведено належність даного майна та яким чином накладення арешту порушує її права.
Також, слідчий суддя зазначив, що заявницею не надано інформації про те, що дане кримінальне провадження було закрито, Постанови про закриття кримінального провадження немає.
Вимоги апеляційної скарги, доповнень до неї та узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою задовольнити її клопотання про скасування арешту майна в повному обсязі. Також просить поновити їй строк на апеляційне оскарження, остільки вважає його пропущеним з поважних причин, судове засідання відбувалось за її відсутності, копію ухвали отримано було 21.03.2022 року.
Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, остільки дане нерухоме майно не відповідає вимогам ст.170 КПК України, в даному кримінальному провадженні. З 27.08.2018 року нікому не пред'явлено підозру, на її думку майно не може підлягати конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого. Окрім того ч.1 ст. 190 КК України взагалі не передбачає конфіскації. Не може бути заявлено та задоволено й цивільний позов з тієї ж причини, що у провадженні відсутній підозрюваний. Верховним Судом підтверджено відсутність у ОСОБА_8 права на вказане майно.
На її думку, судом не було прийнято до уваги, що у відповідності до інформації що міститься у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за ОСОБА_6 зареєстроване право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з 68/100 частин домоволодіння та земельної ділянки, площею 0,0393 га. Підставою державної реєстрації є Свідоцтво про придбання арештованого нерухомого майна з електронних торгів, серія та номер: 63, виданий 27.01.2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_9 ..
Також, зазначає, що вона не має відношення до ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , їх спорів з приводу розподілу спільного майна подружжя.
Позиція учасників апеляційного процесу.
Адвокат ОСОБА_5 , який представляє інтереси ОСОБА_6 просив задовольнити вимоги апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції скасувати.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши головуючого суддю, думку адвоката, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги, клопотання прокурора та додані до нього матеріали, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Насамперед колегія суддів вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження оскільки, 10-ти денний строк було пропущено з поважних причин, у зв'язку з тим, що вона отримала копію повного тексту ухвали лише 21.03.2022 року.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому зазначеним Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Слід зазначити, що відповідно до ч. 1,2 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Як слідує з наданих матеріалів, в провадженні Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування №12018040640002212 від 27.08.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що невстановлені особи, незважаючи на накладений 15.11.2016 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська арешт, 10.08.2018 року шахрайським шляхом здійснили незаконне відчуження 68/100 частин домоволодіння та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , чим завдали ОСОБА_8 майнову шкоду.
Слідчим суддею було вірно зазначено, що заявниця ОСОБА_11 - ОСОБА_7 є приватним виконавцем, однак не вказує, яким чином вона має відношення до вказаного домоволодіння та земельної ділянки. Заявниця не є власником чи володільцем спірного майна, тому не може ставити питання про скасування арешту.
На переконання апеляційного суду, заявницею в повній мірі не доведено належність даного майна та яким чином накладення арешту порушує її права.
Доказів закриття кримінального провадження, вручення підозри чи звернення до суду з обвинувальним актом, заявницею не надано. Вирішення питання про скасування арешт майна може здійснюватися лише у разі закриття кримінального провадження - на стадії досудового розслідування, або судом під час судового розгляду і постановлення вироку. Досудове розслідування триває.
Слід зазначити, що заборона розпорядження та відчуження вказаним майном забезпечить збереження речових доказів та не призведе до приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження останніх, а також з метою запобігання протиправному відчуженню вказаного нерухомого майна, та збереження цього речового доказу, досягнення дієвості кримінального провадження.
На даний час арешт вважається таким, що накладений правомірно, і передчасне його скасування може призвести до подальшого відчуження майна на користь третіх осіб, тобто речовий доказ буде втрачено. Це завдасть шкоди завданням кримінального провадження та буде суперечити завданням кримінального провадження.
В ході апеляційного розгляду встановлено, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вказане майно, з метою досягнення повноти, всебічності та неупередженості розслідування кримінального провадження та збереження речових доказів.
Доводи апелянта щодо сумнівності підстав для накладення арешту, на думку колегії суддів, є безпідставними, остільки спростовані даними, наведеними в ухвалі районного суду.
Колегія суддів наголошує, що згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ст. 98 КПК України речовим доказом є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Колегія суддів зазначає, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна або третіх осіб з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити достатність підстав для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Слід зазначити, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Ухвала за своїм змістом є належно вмотивованою, обґрунтованою та законною.
Порушень вимог чинного КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді або її зміни, не встановлено.
Таким чином, колегія суддів до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, тому рішення слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу, - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Клопотання ОСОБА_6 про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 лютого 2022 року, - задовольнити та поновити строк оскарження ухвали, як пропущений з поважних причин.
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 ,- залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2022 року, якою було відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_6 , про скасування арешту майна, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _____________ _____________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3