Провадження № 11-кп/803/1368/22 Справа № 199/8891/21 Головуючий у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
04 травня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження у кримінальному провадженні № 12021041630000781 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2022 року про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, -
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2022 року продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 на 60 діб, а саме до 02 червня 2022 року.
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції вказує на те, що враховуючи обсяг пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення, приймаючи до увагу репутацію обвинуваченого, який неоднаразово притягувався до кримінальної відповідальності за умисні злочини, не має на утриманні дітей, непрацездатних осіб, може скоїти нові злочини, а тому це є винятковими підставами для продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та існують достатні підстави вважати, що враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у інкримінованому злочині, він може переховуватись від суду.
Також судом першої інстанції було зазначено про те, що на теперішній час не допитаний жоден потерпілий та свідки, а тому існує ризик здійснення тиску на вказаних осіб з боку обвинуваченого, якщо він буде перебувати на волі, оскільки ОСОБА_6 відомі їх місця проживання.
Судом першої інстанції було також враховано що на теперішній час відносно ОСОБА_6 в різних судах Дніпропетровської області знаходяться три кримінальних провадження за скоєння розбоїв та грабежу, де також триває судовий розгляд.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з прийнятим рішенням обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про те, що відсутні будь-які докази щодо його причетності до вчиненого злочину. Вказує про те, що в справі відсутні заяви від свідків та потерпілих про те, що обвинувачений може здійснювати на них тиск.
Також звертає увагу, що за місцем проживання характеризується позитивно, а в справі наявні характеристика та документи з цього приводу.
Позиції учасників судового провадження.
Учасники судового розгляду про час та дату апеляційного провадження повідомлені належним чином, клопотань про особисту участь до суду не надходило, а тому на підставі ч. 4 ст. 422-1 КПК України апеляційний суд здійснює розгляд без їх участі.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, думки сторін кримінального провадження, перевіривши надані матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду цього питання, суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська перебувають матеріали обвинувального акту по кримінальному провадженню № 12021041630000781 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
Відповідно до матеріалів провадження, до обвинуваченого ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції, яке розглядалось 04 квітня 2022 року було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 з тих підстав, що на даний час ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , дотримався вищезазначених вимог кримінального процесуального закону.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку застосування запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про існування ризиків, що можуть перешкодити завершенню судового розгляду. Також, судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися й виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Разом з цим, судом першої інстанції, відповідно до ст. 178 КПК України, було враховано обсяг пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення, репутацію обвинуваченого, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за умисні злочині, дітей та непрацездатних осіб на утриманні не має, може скоювати нові злочини, а також була врахована ймовірна тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винним у кримінальному правопорушення та те, що обвинувачений може переховуватись від суду.
Судом першої інстанції також було враховано, що на теперішній час відносно ОСОБА_6 в різних судах Дніпропетровської області знаходяться три кримінальних провадження за скоєння розбоїв та грабежу, де судовий розгляд також триває, а також те, що на теперішній час не допитані один з потерпілих та свідки, а тому ризик здійснення тиску на вказаних осіб з боку обвинуваченого, якщо він буде перебувати на волі існує, оскільки ОСОБА_6 відомі їх місця проживання, які вказані в обвинувальному акті.
Цей висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
На думку апеляційного суду, суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 та належно з'ясував всі обставини, які мають значення для вирішення цих питань.
Матеріали провадження не містять переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.
Отже, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, встановлені та підтверджуються наданими судом першої інстанції матеріалами, відповідно до яких, заявлені ризики об'єктивно існують і для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
З огляду на викладене, колегія суддів, не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу.
Щодо доводів обвинуваченого ОСОБА_6 на недоведеність його провини у скоєнні інкримінованого йому злочину, то колегія суддів не приймає їх до уваги та зазначає про те, що питання доведеності вини обвинуваченого та оцінку доказів по справі у розумінні ст. ст. 84, 85, 86 КПК України суд вирішує в нарадчій кімнаті при постановленні остаточного рішення по справі, та не можуть розглядатись при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу.
Твердження обвинуваченого про те, що за місцем проживання він характеризується позитивно, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки апеляційний суд вказані обставини та особу обвинуваченого враховує в сукупності з іншими обставинами, однак з метою запобігти вищезазначеним ризикам, беручи до уваги тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_6 обвинувачується, можливу міру покарання, судом першої інстанції було обґрунтовано продовжено щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, позитивні характеристики обвинуваченого не можуть бути визнані судом самостійною підставою для пом'якшення обраного запобіжного заходу та не спростовують наявність встановлених судом ризиків, що також спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є вмотивованим і обґрунтованим, та ухвалене у відповідності до вимог кримінального процесуального закону й на підставі об'єктивно з'ясованих обставин провадження, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими й оціненими судом, та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого - залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2022 року про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Дніпровського
апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4