Провадження № 22-ц/803/2848/22 Справа № 177/1542/20 Суддя у 1-й інстанції - Березюк М.В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
05 травня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів - Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2021 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У листопаді 2020 року АТ «ТАСКОМБАНК» звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ТАСКОМБАНК» заборгованість за кредитним договором № 207/2268201-СК від 19.02.2016 станом на 16.01.2020 року, у загальному розмірі 54 485,42 грн, а також судові витрати в розмірі 2102,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 19.02.2016 укладено заяву-договір № 207/2268201-СК від 19.02.2016 року на відкриття поточного рахунку з використаннням електронних платіжних засобів та оформлення платіжної картки з встановленням на ній кредитного ліміту на споживчі потреби, максимальна сума якого становить 100 000,00 грн, зі строком користування 365 днів з автоматичною пролонгацією, відсоткова ставка 55% річних, плата за обслуговування кредитного залишку (комісія) 1% від суми основної заборгованості, штраф за прострочення обов'язкового мінімального платежу 100,00 грн за кожен факт прострочення платежу.
Позичальник своїм підписом у заяві-договорі підтвердила свою згоду на те, що ознайомлена та погоджується з усіма умовами обслуговування та користування рахунком, визначеними у заяві-договорі та договорі на відкриття поточного рахунку з використанням електронних платіжних засобів та оформлення платіжної картки на умовах договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.
Позивач свої обов'язки за кредитним договором виконав у повному обсязі, натомість ОСОБА_1 перестала виконувати умови кредитного договору - сплачувати заборгованість по кредиту та відсоткам, в наслідок чого, станом на 16.01.2020 року за заявою-договором №207/2268201-СК від 19.02.2016 року виникла заборгованість у загальному розмірі 54 485,42 грн, яка складається з заборгованості: за кредитом - 16 193,72 грн, за відсотками - 30 822,50 грн, за комісією - 6 369,20 грн та штрафу - 1 100,00 грн.
Відповідач неодноразово сповіщався про наявну заборгованість та про необхідність її погашення у стислі терміни, однак ОСОБА_1 продовжує ухилятися від виконання своїх зобов'язань, чим порушує законні права та інтереси АТ «ТАСКОМБАНК».
Заочним рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2021 року позовні вимоги АТ «ТАСКОМБАНК»задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ТАСКОМБАНК» заборгованість за кредитним договором № 207/2268201-СК від 19.02.2016 року станом на 16.01.2020 року, у розмірі 54 485,42 грн, яка складається з заборгованості: - за кредитом 16 193,72 грн; - за відсотками 30 822,50 грн; - за комісією 6 369,20 грн; -штрафу 1 100,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ТАСКОМБАНК» у рахунок відшкодування судових витрат 2102 грн.
19.04.2021 року до суду зверталося ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», яке посилаючись на укладення між ним та АТ «ТАСКОМБАНК» договору факторингу № б/н, згідно якого АТ «ТАСКОМБАНК» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги, в тому числі за договором № 207/2268201-СК від 19.02.2016 з ОСОБА_1 , просило замінити стягувача щодо виконання рішення у справі № 177/1542/20.
Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2021 року вище вказане заочне рішення суду скасовано, з призначенням справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської областівід 29 квітня 2021 року у задоволенні заяви ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відмовлено у зв'язку з відсутністю відповідного виконавчого провадження та скасування вищевказаного заочного рішення.
Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської областівід 24 червня 2021 року ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2021 року замінено позивача - АТ «ТАСКОМБАНК» у цивільній справі за позовною заявою АТ «ТАСКОМПБАНК» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» про стягнення заборгованості, його правонаступником ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», з виключенням ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» з учасників справи як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2021 року позовні вимоги ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 207/2268201-СК від 19.02.2016 року станом на 16.01.2020 року, у розмірі 5 664,69 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» у рахунок відшкодування судових витрат 218,61 грн.
Стягнуто з ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 5 334,79 грн в рахунок відшкодування судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просила рішення суду скасувати в частині стягнення з неї на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»заборгованості за кредитним договором № 207/2268201-СК від 19.02.2016 року станом на 16.01.2020 року, у розмірі 5 664,69, яка складається із заборгованості за тілом кредиту та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні вказаних позовних вимог, змінити розподіл судових витрат по сплаті судового збору та витрат на правничу допомогу, в іншій частині рішення суду залишити без змін.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, оскільки позов подано до суду з пропуском строку позовної давності.
ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» нескористалось своїм, передбаченим ст. 360 ЦПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 19.02.2016 року ОСОБА_1 підписала заяву-договір №207/2268201-СК від 19.02.2016 року на відкриття поточного рахунку з використанням електронних платіжних засобів та оформлення платіжної картки (з встановленням кредитного ліміту), кредитна картка «Класична». Ця заява-договір підтверджує відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 у валюті - гривні, відповідно до тарифного плану «Кредитка 2625» (а.с. 7).
Відповідно до п. 2 вказаної заяви ОСОБА_1 просила відкрити їй поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів та оформленням платіжної картки.
В заяві викладено, що вона погодилась з тим, що розмір, строк дії, процента ставка та розмір ліміту, розмір мінімального платежу та інші умови щодо банківської кредитної картки та кредиту, встановлюються відповідно до умов договору та залежать від типу обраного нею пакету послуг та кредитного продукту.
Заявою визначено строк дії кредитного ліміту за заявою договором - 365 днів з моменту повідомлення Банком про факт встановлення кредитного ліміту, при цьому, після закінчення зазначеного періоду строк дії кредитного ліміту пролонгується автоматично, окрім випадків: якщо банк прийняв рішення не продовжувати строк дії кредитного ліміту, або направлення клієнтом до Банку письмової вимоги про відмову від користування лімітом Кредитної лінії та / або закриття поточного рахунку. Заява-договір набрала чинності з моменту її підписання сторонами та мала діяти до повного виконання клієнтом і банком своїх зобов'язань за нею (а.с. 7).
У додатку № 1 до заяви-договору № 207/2268201-СК від 19.02.2016 року визначено, що кредитна лінія надана на споживчі цілі, строк дії ліміту кредитної лінії 365 днів з автоматичною пролонгацією на той самий строк. Перевагами вказаного кредиту визначено можливість багаторазового використання коштів в межах ліміту кредитної лінії, здійснення банком договірного списання коштів з рахунків позичальника з метою погашення заборгованості за кредитною лінією. Відповідно до вказаного додатку, кредит мав повертатися шляхом щомісячної сплати суми обов'язкового мінімального платежу (ОМП), розмір, порядок сплати та складові якого мали визначатися в Тарифах, сплата заборгованості мала відбуватися шляхом договірного списання з поточного рахунку (а.с. 8).
Вказана заява з додатком № 1 є єдиними документами, які містять підпис ОСОБА_1 , що нею визнано та не заперечувалось.
При цьому, графік платежів наявний в додатку № 1 до заяви, згідно даних примітки до вказаного графіку, є лише приблизним розрахунком з відповідних заданих умов з датою користування кредитного ліміту 01.08.2015 року, суми ліміту 10 000 грн та строку її повернення 12 місяців. Тобто вказаний графік не стосується умов кредитування ОСОБА_1 , а є лише орієнтовним графіком погашення заборгованості (а.с. 8-9).
Інші документи, надані позивачем на обґрунтування своїх вимог та відповідних умов кредитування ОСОБА_1 , як то витяг з публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» та пакет послуг «Кредитка» (для продукту «Кредитна картка «Класична») наповнення пакету послуг, Тарифи та умови обслуговування, не містять підпису позичальника ОСОБА_1 , яка заперечила факт її ознайомлення саме з вказаними умовами.
За заявою ОСОБА_1 від 19.02.2016 року на безготівкове перерахування коштів, з її рахунку № НОМЕР_1 , відкритого їй на підставі заяви-договору № 207/2268201-СК, перераховано кошти в сумі 16 000 грн (а.с. 10), що підтверджує факт отримання нею кредитних коштів у вказаній сумі, що нею визнано та не заперечувалось.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, ОСОБА_1 за заявою-договором № 207/2268201-СК від 19.02.2016 року станом на 16.01.2020 року заборгувала 54 485,42 грн, яка складається з заборгованості: за кредитом 16 193,72 грн, за відсотками 30 822,50 грн, за комісією 6 369,20 грн та штрафу 1 100,00 грн (а.с. 20-21, 22-24).
Повідомлення-вимогу з розрахунком суми заборгованості та вимогою про дострокове повернення кредиту протягом 20 календарних днів з дня одержання повідомлення, відповідачу ОСОБА_1 направлено 16.01.2020 року (а.с. 25-31), однак борг останньою не погашено.
08.02.2021 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № б/н від 08.02.2021 року, за яким АТ «ТАСКОМБАНК» передало ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами, перелік позичальників за якими, підстави виникнення прав вимоги до Позичальників, сума боргу за якими визначена в додатку № 1 (т. 2 а.с. 65-88).
Згідно реєстру прав вимоги до вказаного договору від 08.02.2021 року, відступленим є й право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 207/2268201-СК від 19.02.2016 року на загальну суму боргу (без пені) 53 385,42 грн та пеня 3 900 грн (а.с. 75, 76-78).
За придбання прав вимоги за вказаним договором факторингу сплачено обумовлену договором суму, що свідчить про перехід до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» прав вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 19.02.2016 року (а.с. 82).
Задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення тіла кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач визнала факт отримання кредитних коштів від АТ «ТАСКОМБАНК» правонаступником якого є ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», факт отримання таких коштів підтверджується даними заяви на безготівкове перерахування коштів та випискою по рахунку ОСОБА_1 , з якої слідує, що відповідачем отримано кредитні кошти в сумі 16 000 грн, користувалась кредитними коштами, а також, здійснювала часткове погашення заборгованості, тому суд здійснивши свої розрахунки заборгованості дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 207/2268201-СК від 19.02.2016 року станом на 16.01.2020 року, у розмірі 5 664,69 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту.
Відмовляючи у застосуванні строків позовної давності суд першої інстанції виходив з того, що повідомлення-вимога про дострокове повернення заборгованості на ім'я ОСОБА_1 направлена АТ «ТАСКОМБАНК» 16.01.2020 року, а з позовом банк звернувся до суду 23.11.2020 року, що свідчить про звернення до суду з вказаним позовом в межах строку позовної давності.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 видно, що рішення суду оскаржується лише в частині позовних вимог про стягнення з неї на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості за кредитним договором № 207/2268201-СК від 19.02.2016 року станом на 16.01.2020 року, у розмірі 5 664,69 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту, а тому колегія суддів в іншій частині рішення суду не переглядає.
Колегія суддів погоджується з розрахунками заборгованості за тілом кредиту наведеними в рішенні суду та погоджується з висновками суду стосовно наявності підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості за кредитним договором № 207/2268201-СК від 19.02.2016 року станом на 16.01.2020 року, у розмірі 5 664,69 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту, оскільки відповідач визнала факт отримання кредитних коштів, користування ними, а також, здійснювала часткове погашення заборгованості.
Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду щодо відмови у застосуванні строків позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У Відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 просила суд застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно п. 1 розділу 2 “Інші умови” строк дії кредитного ліміту за цією заявою-договором становить 365 днів з моменту повідомлення Банком про факт встановлення кредитного ліміту. При цьому, після закінчення зазначеного періоду, строк дії кредитного ліміту автоматично пролонгується, окрім випадків:
- якщо Банк прийняв рішення не продовжувати строк дії кредитного ліміту;
- направлення Клієнтом до Банку письмової заяви про відмову від користування лімітом кредитної лінії та/або про закриття поточного рахунку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду стосовно того, що зазначений в заяві-договорі строк дії кредитного ліміту - 365 днів, є строком на який сторони погодили встановлення кредитного ліміту, з можливістю його пролонгації. При цьому, строк дії кредитного ліміту за своєю суттю, не є поняттям тотожним строку виконання зобов'язання позичальником.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду про те, що заява - договір не містить умов щодо строку (терміну) в який ОСОБА_1 мала б повернути отриманий кредит враховуючи наступне.
Як видно зі змісту Додатку № 1 до заяви-договору № 207/2268201-СК на відкриття поточного рахунку з використанням електронних засобів та оформлення платіжної картки “Умови надання та обслуговування кредитної лінії” підписаного сторонами, порядок повернення заборгованості за кредитною лінією: щомісячна сплата суми обов'язкового мінімального платежу (ОМП), розмір, порядок сплати та складові якого визначаються у Тарифах.
Також, у вказаному додатку зазначено графік платежів, розрахунок сукупної вартості кредитного ліміту та реальної процентної ставки за користування кредитним лімітом.
Проте, згідно примітки (1) у вказаному додатку, зазначений графік платежів зазначений як приклад.
Разом з тим, в примітці (1) також зазначено, що погашення заборгованості за кредитною лінією здійснюється Позичальником в строк - 12 місяців.
Слід звернути увагу на те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75.
Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, та береться судом апеляційної інстанції до уваги у сукупності з іншими доказами.
Згідно виписки наявної в матеріалах цивільної справи, кредитний ліміт було встановлено та кредитні кошти були отримані ОСОБА_1 у розмірі 16 000 грн 22.02.2016 року. Тобто, враховуючи умови визначені у Додатку № 1 до заяви-договору №207/2268201-СК на відкриття поточного рахунку з використанням електронних засобів та оформлення платіжної картки “Умови надання та обслуговування кредитної лінії”, а саме: примітка (1), підписані сторонами, кінцевим строком виконання взятих ОСОБА_1 на себе зобов'язань є 28 лютого 2017 року (останній день звітного місяця).
Крім того, як видно з виписки, ОСОБА_1 останній раз здійснювала погашення заборгованості за кредитним договором 28.07.2016 року, тобто, не здійснюючи ОСОБА_1 погашення заборгованості починаючи з серпня 2017 року АТ АТ «ТАСКОМБАНК»було відомо про порушення його права щодо необхідності здійснення погашення відповідачем чергового платежу.
З позовом до суду за захистом свого порушеного права позивач звернувся лише 23 листопада 2020 року, тобто, поза межами строку позовної давності.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом.
ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)).
Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина п'ята статті 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, тo незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожною щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
Зазначена позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року № 444/9519/12, яка має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Отже, оскільки за умовами договору відповідач мала виконувати зобов'язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів до відповідного числа кожного місяця впродовж строку кредитування, а відтак перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.
Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення.
Отже, аналізуючи умови договору сторін і зміст зазначених правових норм, колегія суддів приходить до висновку про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежа.
Враховуючи вищевказані норми матеріального права, а також обставини справи, колегія суддів вважає, що суд помилково дійшов висновку про те, що направлення АТ «ТАСКОМБАНК» 16.01.2020 року Повідомлення-вимоги про дострокове повернення заборгованості на ім'я ОСОБА_1 є початком перебігу строку позовної давності, оскільки згідно Додатку № 1 до заяви-договору № 207/2268201-СК направлення вказаної вимоги є правом Банку на дострокове повернення кредитної заборгованості, а не початком відліку перебігу строку позовної давності.
Таким чином, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, неправильно застосував положення ст. 262 ЦК України та не врахував пропуску строку позовної давності, що є підставою для скасування рішення суду та відмовою у задоволенні позовних вимог.
За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції крім порушень норм матеріального права, не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи та зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» колегія суддів приходить до висновку про необхідність відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати сплачені позивачем за подання позову до суду залишити за позивачем, а судові витрати понесені відповідачем підлягають зміні шляхом їх збільшення з 5 334,79 грн до 5 954,00 грн.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів , -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2021 року - скасувати.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити в повному обсязі.
Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2021 року змінити в частині стягнутого розміру судового збору з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заливши вказані витрати за позивачем, та в частині стягнутого розміру судового збору з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 збільшивши цей розмір з з 5 334,79 грн до 5 954,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий В.С.Городнича
Судді: О.В.Лаченкова
М.Ю.Петешенкова