Справа № 724/2477/21
Провадження № 2/724/168/22
05 травня 2022 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді: Єфтеньєва О.Г.
при секретарі: Банарюк К.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у м. Хотин Чернівецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на проживання та користування житловим будинком,-
16.12.2021 року до Хотинського районного суду Чернівецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на проживання та користування житловим будинком.
В обґрунтуванні своєї позовної заяви позивач зазначає, що являється власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належить йому на праві власності. Станом на сьогодні в даному житловому будинку крім позивача зареєстровані його діти, онуки і колишня дружина відповідач ОСОБА_2 однак остання фактично не проживає в будинку починаючи із 2015 року. На даний час її речей у будинку немає, не виконує жодних обов'язків щодо утримання будинку, проведення поточного ремонту, сплати комунальних платежів, ніяким чином не допомагає в утримані будинку та без поважних причин в ньому не проживає протягом шести років.
Позивач вказує, що факт реєстрації відповідача у його будинку створює для нього великі незручності, так як у випадку продажу будинку не в змозі його продати.
Враховуючи вище викладене позивач просить суд задовольнити його позовну заяву в повному обсязі та визнати відповідача такою, що втратила право на користування житловим будинком.
Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 12 січня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
У відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, але його представник ОСОБА_3 подав до суду заяву, в якій просить розглянути справу у його з позивачем відсутності, позов підтримує та не заперечує щодо винесення по справі заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про день та час слухання справи, про причини неявки не повідомила, відзив на позов та заяви про розгляд справи у її відсутності суду не надала.
Відповідно до ст. 280 ч. 1 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням наведених обставин, та відповідно до ст. 280 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення.
Згідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 прописаний та проживає за адресою: АДРЕСА_1 та до його складу сім'ї входить: колишня дружина ОСОБА_2 , яка з 2015 року не проживає з ним за вище вказаною адресою, син ОСОБА_4 , донька ОСОБА_5 , онук ОСОБА_6 , онука ОСОБА_7 , що підтверджується довідкою з Топорівської сільської ради від 08.12.2021 року № 1418.
Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 14.12.2021 року № 1446 ОСОБА_1 жителя АДРЕСА_1 , яким встановлено, що ОСОБА_1 проживає один за вище вказаною адресою, однак має склад сім'ї який зареєстрований разом з ним це дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_4 , донька ОСОБА_5 , онук ОСОБА_6 , онука ОСОБА_7 , також виявлено, що дружина не проживає за вище вказаною адресою більше шести років.
Згідно довідки виданої Топорівською сільською радою від 14.12.2021 року № 1440 в якій вказується, що дійсно ОСОБА_1 являється господарем та власником двору, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Як вбачається з відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.12.2021 року, власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ч.2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
У відповідності до ч.1 ч.2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У відповідності до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ст. 72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Також, у відповідності до ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Виходячи з того, що Закон України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема пред'явивши вимогу про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Враховуючи вище викладене дослідивши докази які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити в повному обсязі.
Крім того відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у разі задоволення на відповідача, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 908 грн.
На підставі викладеного, та керуючись ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» ч. 1 ст. 16, ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 321, ч. 2 ст. 405 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на проживання та користування житловим будинком - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації місце проживання: АДРЕСА_1 ) такою, що втратила право на користування житловим будинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації місце проживання: АДРЕСА_1 паспорт серія НОМЕР_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 908 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення (в порядку ст. 284 ЦПК України) може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20-ти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст рішення складено 05.05.2022 року.
Суддя: О.Г.Єфтеньєв