Справа № 405/1754/22
Провадження №2/405/288/22
02 травня 2022 року Суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда Іванова Л.А., при вирішенні питання про відкриття провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просила розірвати шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2 , зареєстрований 31 серпня 2019 року Новокаховським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, актовий запис № 259;а також просила визначити місце проживання малолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею (позивачем).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
При цьому, позовна заява, яка є заявою по суті справи, повинна відповідати вимогам, зазначеним у ст. ст. 175, 177 ЦПК України.
За приписами пункту 4 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява, серед іншого, повинна містити: зміст позовних вимог; спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Крім того, статтею 160 Сімейного кодексу України визначено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до змісту ст. 161 Сімейного Кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
В розрізі даних правовідносин об'єктом захисту може бути порушене, невизнане або оспорене право чи інтерес.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, саме порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Відповідно до ст. 17 Сімейного кодексу України орган опіки та піклування надає допомогу особі у здійсненні нею своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов'язків в обсязі та в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 19 Сімейного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.
При цьому, порядок розв'язання спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини Службою у справах дітей визначений пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866.
Разом з тим, подана позивачем позовна заява з вимогою про визначення місця проживання дитини не містить посилань на докази наявності спору між позивачем та відповідачем щодо визначення місця проживання малолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (звернення до уповноваженого органу щодо захисту прав та законних інтересів малолітньої особи з вимогами про визначення місця проживання дитини за місцем проживання позивача, відмови уповноваженого органу у задоволенні таких вимог позивача за наявності між сторонами спору з приводу місця проживання дитини тощо), не долучені докази на підтвердження таких обставин.
Також, згідно з нормами матеріального права позивач повинен визначити правові підстави позову (обставини, які мають місце у диспозиції норми матеріального права і мають бути доведені суду) та на підтвердження цих підстав позову повинен навести фактичні обставини справи та зазначити норму закону, яка регулює спірні правовідносини, що є предметом судового розгляду. Оскільки ця обставина має суттєвий вплив на змагальний характер процесу і сприяє досягненню істини у справі.
Виправлення зазначеного недоліку позовної заяви можливе шляхом подання позовної заяви в новій редакції.
Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Із змісту позовних вимог встановлено, що позивач пред'явила позов до суду, який містить дві позовні вимоги немайнового характеру, серед яких: 1) позовна вимога про розірвання шлюбу та 2) позовна вимога про визначення місця проживання дитини, за які судовий збір не сплачено.
В свою чергу, відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Позивачем подано позов до суду 27.04.2022 року.
Станом на 01 січня 2022 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб визначено в розмірі 2 481 грн. 00 коп.
Тим самим, 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, становить 992 грн. 40 коп.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України “Про судовий збір” у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
При цьому, відзначається, що позивачем долучено до матеріалів справи копію посвідчення серії НОМЕР_1 від 05.07.2018 року, за яким пред'явник цього посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
В свою чергу, судом відзначається, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються спеціальним Законом, яким є Закон України «Про судовий збір», при цьому, статтею 5 зазначеного Закону визначено категорії осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, і, зокрема, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав (п.13 ч.1 ст.5 Закону).
Таким чином, учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України на підставі Закону України «Про судовий збір» звільнені від сплати судового збору в усіх судових інстанціях у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав, відповідно, правові підстави для звільнення позивача від сплати судового збору при пред'явленні позову до суду, - відсутні.
Окремо відзначається, що відповідно до правового висновку, викладеного у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по справі № 545/1149/17, норма п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України № 3674-VI «Про судовий збір», згідно із якою учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору, у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав, має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Так, правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Тому, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України № 3674-VI «Про судовий збір», суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст.ст. 12, 22 Закону України № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Таким чином, Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 12 лютого 2020 року зроблено висновок про те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору за подання позовів не будь-якого характеру, а лише тих, що спрямовані на захист їх соціальних прав, як учасників бойових дій.
Даний правовий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у зв'язку із передачею Другою судовою палатою Касаційного цивільного суду Верховного Суду справи на її розгляд для розв'язання виключної правової проблеми щодо застосування норми п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку із незгодою з попередніми висновками як Великої Палати, так і касаційних палат, у яких стверджувалось про те, що учасники бойових дій безперечно звільняються від сплати судового збору у будь-якій справі.
Отже, подання позовної заяви ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини не є захистом порушених прав позивача як учасника бойових дій, а тому судовий збір у даному випадку підлягає сплаті на загальних підставах.
З огляду на викладене вище, враховуючи, що позивачем пред'явлено дві позовні вимоги, серед яких позовна вимога немайнового характеру про визначення місця проживання дитини та позовна вимога про розірвання шлюбу, позивачу необхідно сплатити судовий збір в розмірі 1984 грн. 80 коп. (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), що становить 992 грн. 40 коп. х 2 позовні вимоги або ж надати докази на підтвердження звільнення позивача від сплати судового збору, якщо такі є.
Окрім того, відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 до заяви про розірвання шлюбу додаються: свідоцтво про реєстрацію шлюбу, копії свідоцтв про народження дітей, а також інші документи відповідно до заявлених вимог.
Тобто, позивач, звертаючись до суду із заявою про розірвання шлюбу, повинна надати суду оригінал свідоцтва про шлюб, однак у матеріалах, доданих до позову, оригінал даного свідоцтва відсутній.
При цьому, у випадку відсутності оригіналу свідоцтва про шлюб у позивача, остання не позбавлена можливості звернутись до відповідного органу із заявою про повторну видачу свідоцтва про шлюб.
Окремо судом відзначається, що позивачем ОСОБА_1 разом з позовною заявою, подано заяву, в якій вона просила не залишати поданий нею позов про розірвання шлюбу без руху, так як нею до Новокаховського міського суду Херсонської області подавалася аналогічна заява до якої долучено оригінал свідоцтва про шлюб, при цьому, на сьогоднішній день м. Нова Каховка Херсонської області є окупованою тимчасово територією.
Суд в свою чергу, зауважує, що положеннями ст. 186 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Крім того, суд роз'яснює позивачу, що розпорядженням голови Верховного Суду В.Князєва «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» від 06.03.2022 року № 1/0/9-22 змінено територіальну підсудність справ Новокаховського міського суду Херсонської області у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя під час воєнного стану на Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу, на підставі чого суд рекомендує позивачу ОСОБА_1 звернутися до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу з запитом про рух по справі за її (позивача ОСОБА_1 ) позовом про розірвання шлюбу.
Враховуючи, що дана позовна заява подана позивачем ОСОБА_1 без додержання вимог, викладених в ст. ст.. 175, 177 ЦПК України, то відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1, ч. 3 ст. 136, ч. 3 ст. 177, ч. 1, ч. 3 ст. 185, ст. ст. 258-260 Цивільного процесуального кодексу України, Законом України «Про судовий збір», -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Запропонувати позивачу ОСОБА_1 в установлений строк виправити зазначені в мотивувальній частині ухвали недоліки позовної заяви, а саме: обґрунтувати позовну вимогу про визначення місця проживання дитини та зазначити докази, що підтверджують вказані обставини та сплатити судовий збір в розмірі 1984 грн. 80 коп. за наступними реквізитами: Отримувач коштів: ГУК у Кіров.обл./Поділ.р-н/22030101, Код отримувача (ЄДРПОУ) 37918230, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA238999980313161206000011566, Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Ленінський районний суд м. Кіровограда (назва суду, де розглядається справа), надавши оригінал квитанції про сплату судового зборуабо ж надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, якщо такі; надати оригінал свідоцтва про шлюб.
Виправлення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків позовної заяви передбачає подання позивачем ОСОБА_1 позовної заяви в новій редакції.
В разі невиконання указаних вимог позовна заява буде вважатись неподаною і повернута позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Ленінського
районного суду
м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова