Справа № 344/5242/22
Провадження № 1-кс/344/2339/22
04 травня 2022 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про продовження строку тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 2202209000000007, -
Прокурор звернувся з вказаним клопотанням, в обґрунтування якого зазначив, що слідчим відділом Управління проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 2202209000000007, за підозрою громадян України ОСОБА_6 , ОСОБА_4 у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що 17.12.2021 громадянин України ОСОБА_4 , перебуваючи у злочинній змові з невстановленими, на даний час, досудовим слідством громадянами України, на виконання завдань представників іноземної організації щодо проведення підривної діяльності проти України, спільно з громадянкою України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибув до села Колінці Тлумацької територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області.
У вказаному населеному путнкті, громадянка ОСОБА_6 , з метою фіксації посадкового курсу літаків ЗСУ, винайняла помешкання за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться в безпосередній близькості до аеродрому військової частини НОМЕР_1 .
Надалі, 21 лютого 2022 Російською Федерацією визнано «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку» незалежними державами.
22 лютого 2022 Президент Російської Федерацію реалізуючи злочинний план направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.
24 лютого 2022 о 5 годині Президент Російської Федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні.
У подальшому Збройними Силами РФ, які діяли за наказом керівництва РФ і ЗС РФ, здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам ЗС України, а також підрозділами ЗС та інших військових формувань РФ здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.
В свою чергу, громадянка ОСОБА_6 , перебуваючи по місцю свого тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_1 , здійснила фотофіксацію факту вильоту із аеродрому військової частини НОМЕР_1 двох АДРЕСА_2 , а також падіння літака МІГ-29, бортовий номер 35, Повітряних Сил Збройних Сил України, яке мало місце 25.02.2022 в полі між АДРЕСА_3 .
Після цього, отримані матеріали фотофіксації, ОСОБА_6 за допомогою встановленого на її мобільному телефоні № НОМЕР_2 месенджера «Телеграм» надіслала ОСОБА_4 , для передачі представникам іноземної організації.
Цього ж дня, ОСОБА_4 , з метою не бути викритим правоохоронними органами покинув місце події та на власному автомобілі марки «Мерседес Е124», д.н.з НОМЕР_3 вирушив у напрямку Закарпатської області, а саме, Берегівський район, с. Верхні Ремети, де після прибуття орендував будинок АДРЕСА_4 , де в подальшому і був викритий та затриманий правоохоронними органами України.
Так, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 , вчинив державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості,обороноздатності, державній безпеці: надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто злочин, передбачений ч.1 ст.111 КК України.
12.03.2022 громадянина України ОСОБА_4 співробітниками УСБУ в Закарпатській області затримано, у порядку ст. 208 КК України.
Того ж дня, громадянину України ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №22022070000000020, в порядку п. 3 ч. 1 ст. 276, ч. 1 ст. 278 КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України.
Причетність ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до вчинення інкримінованого злочину підтверджується сукупністю зібраних у ході досудового розслідування доказів, а саме: показаннями ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , протоколом обшуку, протоколом допиту підозрюваної ОСОБА_6 з додатками, протоколом впізнання, матеріалами виконаних доручень оперативним підрозділом, іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності та іншими доказами.
12.03.2022 слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , застосовано запобіжний захід - тримання під вартою без визначення розміру застави.
14.03.2022 прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_9 із матеріалів кримінального провадження №22022070000000020 виділено матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у кримінальне провадження №22022070000000028.
14.03.2022 начальником відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_10 у кримінальному провадженні №22022070000000028 визначено підслідність за слідчим відділом УСБУ в Івано-Фракнівській області.
15.03.2022 прокурором відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 об'єднано матеріали кримінальних проваджень №22022090000000007 та №22022070000000028 в одне провадження №22022090000000007.
Строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22022090000000007 ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду продовжено до 05.09.2022.
Станом на 02.02.2022 ОСОБА_4 , в ході проведення допиту як підозрюваного, свою вину у скоєному не визнав.
Для забезпечення повного і неупередженого розслідування необхідно встановити всі фактичні обставини щодо вчинення злочину, дослідити докази про протиправну діяльність ОСОБА_4 , обставин вчинення ним особливо тяжкого злочину, додатково допитати підозрюваних осіб у провадженні та інших осіб, яким відомо про обставини вчинення зазначеного злочину, за необхідності визначитися з доцільністю проведення одночасних допитів підозрюваних осіб, перевірити на причетність до вчинення злочинів інших осіб, оглянути та проаналізувати інформацію отриману в ході проведеного тимчасового доступу від операторів та провайдерів телекомунікацій - ТОВ «Лайфселл», ТОВ «ВФ Україна» та ПрАТ «Київстар», здійснити аналіз контактів фігурантів провадження та з її врахуванням провести інші необхідні слідчі (розшукові) дії, отримати ухвали слідчих суддів на тимчасовий доступ до документів, що містять охоронювану законом таємницю, отримати відповіді на доручення слідчого оперативних підрозділів контррозвідки СБ України, здійснити їх аналіз, визначитись щодо проведення слідчих (розшукових) дій, отримати висновки всіх судових експертиз, провести огляди речей та документів, провести інші дії, із врахуванням здобутих доказів вручити остаточні підозри, виконати вимоги ст. 290 КПК України та скласти обвинувальний акт.
Ці дії не могли бути здійснені чи завершені до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою з об'єктивних причин.
Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: показаннями ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , заявою ОСОБА_11 , рапортом слідчого, протоколом обшуку, протоколом огляду речей та документів, протоколом огляду місця події падіння літака МІГ-29, матеріалами виконаних доручень оперативним підрозділом, іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
У відповідності до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 1 ст. 111 КК України, цього Кодексу відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, санкція статті передбачає максимальне покарання за його вчинення - від дванадцяти до п'ятнадцяти років позбавлення волі.
Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 4, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- п.1 - переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрювана усвідомлює про неминучість покарання за вчинення такого злочину. Окрім цього, ОСОБА_6 усвідомлює, що санкція ч. 1 ст. 111 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна, у зв'язку із чим, враховуючи режим воєнного стану на території України, може покинути її територію, тим же самим переховуватись від органів досудового розслідування та суду за скоєне ним кримінальне правопорушення;
- п. 3 - незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки їй відомі їхні анкетні дані;
- п. 4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у скоєнні злочину проти основ національної безпеки України, вчинених у воєнний час. В свою чергу, ОСОБА_6 , знаючи інших співучасників, перебуваючи на волі, може розголошувати останнім інформацію про хід досудового розслідування та приховувати докази їхніх злочинних дій;
- п. 5 - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України та зможе вчинити інші кримінальні правопорушення проти держави України або продовжити здійснювати пособництво у підривній діяльності проти України.
Враховуючи, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, вчиненого проти основ національної безпеки України, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна, то застосування до неї іншого більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Враховуючи вищенаведені ризики, обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання не являється за можливе.
Застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді особистої поруки є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж провадженні, оскільки не встановлено осіб, які б взяли його на поруки та заслуговують на довіру чи особливу довіру, а тому такі не можуть забезпечити виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків.
Також, застосування запобіжного заходу у виді застави до ОСОБА_4 є недоцільним, оскільки відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
При запобіжному заході у виді домашнього арешту підозрюваний усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі, незважаючи на покладені на неї обов'язки, може покинути місце свого проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Таким чином, щодо підозрюваного ОСОБА_4 доцільно продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримінального процесу.
На підставі вищевикладеного а також неможливість запобігання цих ризиків шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, просить клопотання задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задовольнити.
В судовому засіданні захисник підозрюваного вважав, що підозра не обгрунтована, ризики не доведені. Просив відмовити в задоволенні клопотання та застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.
Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п”ять років.
Згідно абзацу 8 частини 4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.
У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання, а також те, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
В той же час згідно з ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, а ч. 2 даної статті зазначає про можливість продовження строку досудового розслідування.
Ст. 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
З матеріалів клопотання вбачається, що 12.03.2022 року ОСОБА_4 в порядку п. 3 ч. 1 ст. 276, ч. 1 ст. 278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
12.03.2022 слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області застосовано відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на строк до 08.05.2022 року включно.
14.03.2022 прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_9 із матеріалів кримінального провадження №22022070000000020 виділено матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у кримінальне провадження №22022070000000028.
14.03.2022 начальником відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_10 у кримінальному провадженні №22022070000000028 визначено підслідність за слідчим відділом УСБУ в Івано-Фракнівській області.
15.03.2022 прокурором відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 об'єднано матеріали кримінальних проваджень №22022090000000007 та №22022070000000028 в одне провадження №22022090000000007.
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 02.05.2022 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22022090000000007 від 05.03.2022 до шести місяців, тобто до 07.09.2022.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 111 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 у відповідності до статті 12 Кримінального кодексу України, відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, санкція статті передбачає покарання від дванадцяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.111 ч.1 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: показаннями ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , заявою ОСОБА_11 , рапортом слідчого, протоколами обшуку, протоколом допиту підозрюваної ОСОБА_6 , та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
В той же час 08 травня 2022 року закінчується строк дії застосованого щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 199 КПК України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою слідчий суддя повинен з'ясувати конкретні причини тривалого тримання особи під вартою, чи недопущеного безпідставного тривалого розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.
Однак стороною кримінального провадження з боку обвинувачення доведено наявність об'єктивних обставин, які в свою чергу перешкоджають завершенню досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, у зв'язку з чим ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02.05.2022 продовжено строк досудового розслідування по кримінальному провадженню № 2202209000000007 до 07.09.2022 року включно.
З точки зору ч. 2 ст. 177 КПК України, в якій визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, визначальними пунктами ст. 184 КПК України будуть п. 3,5,6,7 ч. 1 ст. 184 КПК України. Тобто, саме виклад обставин, які дають змогу обґрунтовано підозрювати особу у скоєнні злочину, та зробити висновок про наявність ризиків, обґрунтування неможливості запобігти ризикам при застосуванні більш м'яких запобіжних заходів та обґрунтування обов'язків.
Вважається, що застосування запобіжних заходів вже можливо при наявності ризиків. Ризик же в свою чергу це не визначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які не зменшилися та які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні клопотання, слідчим суддею враховується тяжкість злочину, який інкримінуються підозрюваному та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, а також те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, і саме наведені вище обставини у їх сукупності, а також дані про особу підозрюваного підтверджують існування ризиків передбачених ст.177 КПК України та дають можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити уникненню цих ризиків та забезпечити процесуальну поведінку підозрюваного.
У рішенні "Марченко проти України" Європейського суду суд з прав людини повторює, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів.
Згідно ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_4 вказаного вище злочину, обставини його вчинення та наслідки, характеризуючі особу підозрюваного дані, міцність соціальних зв'язків.
В той же час обставини, які зазначені стороною захисту, не можуть бути підставами для відмови в задоволенні даного клопотання та обрання більш м”якого запобіжного заходу, оскільки такі не виключають наявність обґрунтованості підозри та встановлених в судовому засіданні ризиків, а запропонований запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та не буде достатнім для запобігання зазначеним вище ризикам.
Враховуючи, що на території України введено воєнний стан, відсутність підстав для зміни чи скасування підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та те, що строк тримання останнього під вартою закінчується 08.05.2022 року, вважаю, що клопотання слід задовольнити, та продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 до 02.07.2022 року включно, без визначення розміру застави.
Керуючись ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, ст.ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 205, 219, 309, 376, 395 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 02 липня 2022 року включно.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 здійснювати в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1