Єдиний унікальний номер 341/224/21
Номер провадження 2/341/74/22
02 травня 2022 року місто Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Мергеля М. Р., за участю:
секретаря судового засідання Матейко О. С.,
представника позивачки ОСОБА_1 ,
представниці відповідача ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання батьківства та стягнення аліментів.
встановив:
ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання батьківства та стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що протягом семи років зустрічалась з відповідачем. У них були наміри створити сім'ю і народити дитину. Від цих стосунків позивачка завагітніла і відповідачу було відомо про це. В серпні 2017 року позивачка народила дочку, батьком якої є відповідач, але подати заяву до органів РАЦСУ про реєстрацію батьківства він відмовився.
З огляду на викладене, позивачка просить суд визнати відповідача батьком неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внести зміни до актового запису про народження дитини та стягувати з відповідача аліменти у розмірі по 3500,0 грн на дитину щомісяця до досягнення дочкою повноліття, стягнути судові витрати.
Заочним рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 07 червня 2021 року задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання батьківства та стягнення аліментів.
Ухвалою суду від 21 жовтня 2021 року скасовано заочне рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 07 червня 2021 року у цій справі. Справу розглядати в порядку загального позовного провадження.
Підготовче судове засідання у справі призначено на 09 листопада 2021 року, яке відкладене за клопотанням представника позивачки на 02 грудня 2022 року.
Ухвалою суду від 01 лютого 2022 року призначено у справі судову молекулярно-генетичну експертизу. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.
31 березня 2022 року на адресу суду надіслано повідомлення судового експерта І. Т. Ходирєва від 29 березня 2022 року № СЕ-19/109-22/1149-БД про неможливість проведення експертизи.
Ухвалою суду від 31 березня 2022 року поновлено провадження у цій справі. Підготовче судове засідання призначено на 13 квітня 2022 року.
Ухвалою суду від 13 квітня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02 травня 2022 року.
У судове засідання 02 травня 2022 року з'явились представник позивачки ОСОБА_1 та представниця відповідача ОСОБА_2 .
Представник позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, просив суд їх задовольнити та суду пояснив, що позивачка з відповідачем зустрічались. У них були наміри створити сім'ю. Від цих стосунків позивачка завагітніла та народила дочку, однак відповідач добровільно відмовився подати до РАЦСу заяву про реєстрацію батьківства. Запис у свідоцтві про народження дитини ОСОБА_5 здійснений на підставі статті 135 СК України. Матеріальну допомогу ні позивачці, ні дитині відповідач не надає, хоча працює за кордоном і має можливість матеріально допомагати дитині. Сторони разом не проживають. Дитина проживає з позивачкою і перебуває на її утриманні у Республіці Польщі. Просить позов задовольнити.
Представниця відповідача у судовому засіданні позов не визнала та суду пояснила, що доводи представника позивачки про те, що позивачка з відповідачем зустрічались та мали намір створити сім'ю не відповідають дійсності, оскільки позивач з 2006 року одружений та має двох доньок. Молодша донька народилась у Республіці Польщі днем раніше, ніж донька позивачки. Ці обставини суперечать твердженням позивача про те, що відповідач проживав з позивачкою та мав намір створити сім'ю. Зазначила, що відповідач постійно проживав зі своєю сім'єю та наміру залишати сім'ю і створювати нову ніколи не мав. Також додала, що відповідач не записаний батьком дитини позивачки. Дані про батьківство цієї дитини записані зі слів матері, що спростовує твердження позивачки про бажання відповідача створити з нею сім'ю. Також зазначила, що позивачка не надала жодних доказів, які б підтверджували наявність тривалих стосунків з відповідачем та батьківство відповідача. Крім того, відповідач знає позивачку, проте заперечує факт інтимних відносин з нею. Також відповідач знає про те, що позивачка була у інтимних відносинах з іншими чоловіками. Зазначила про те, що відповідач пропонував позивачці пройти ДНК-тест у Республіці Польщі, де проживає із сім'єю, проте позивачка відмовилась. Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів зазначає, що аліменти у розмірі 3500,0 грн є непосильними для відповідача, адже у нього на утриманні є двоє дітей. Просить відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши представників сторін, дослідивши надані письмові докази в їх сукупності та надавши їм належну правову оцінку, суд установив наступні фактичні обставини у справі.
Відповідно до змісту наявного у матеріалах справи копії свідоцтва про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьком зазначений ОСОБА_6 (а. с. 10).
Згідно з даними витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження № 00029427452 відомості про батька, внесені на підставі статті 135 СК України (а. с. 12).
Відповідач з 10 квітня 2006 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а. с. 101).
Від цього шлюбу у відповідача народилось двоє дітей: дочка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 102-103).
Відповідно до повідомлення судового експерта Ходирєва І. Т. від 29 березня 2022 року № СЕ-19/109-22/1149-БД про неможливість проведення експертизи убачається, що сторони та дитина ОСОБА_5 не з'явились у Івано-Франківський НДЕКЦ МВС для відбору порівняльних зразків (а. с. 221-222).
Надаючи правову оцінку установленим у справі обставинам і позовним вимогам, суд виходить з такого.
Згідно з приписами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частин першої, третьої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Визнання батьківства за рішенням суду регулюється статтею 128 СК України.
Відповідно до частин першої та другої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу (частина четверта статті 128 СК України).
Тобто, передумовою звернення до суду із позовом про визнання батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.
Визнання батьківства за рішенням суду, розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов'язків, зокрема обов'язку з утримання дитини.
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України.
У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі N 591/6441/14-ц (провадження N 61-6030св18) зазначено, що доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.
Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.
Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, N 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).
У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі N 399/1029/15-ц (провадження N 61-14438св18) вказано, що експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах з метою формування доказової бази. Об'єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, букального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини. Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо.
У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Суд зазначає, що жодна із сторін не забезпечила виконання судової молекулярно-генетичної експертизи та не з'явились у Івано-Франківський НДЕКЦ МВС для відбору порівняльних зразків. Таким чином, суд не встановив факт, для з'ясування якого ця експертиза була призначена.
Нез'явлення сторін до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи свідчить про їх небажання отримати точні висновки щодо походження дитини.
За статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може гуртуватися на припущеннях.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд установив, що відомості про батька ОСОБА_5 внесені на підставі статті 135 СК України.
Отже, у шлюбі між собою сторони на час народження ОСОБА_5 не перебували, із спільною заявою про визнання батьківства не звертались.
Також, позивачка не надала суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт тривалих стосунків сторін та доводили батьківство відповідача щодо малолітньої ОСОБА_5 . У матеріалах справи відсутні взагалі будь-які відомості, які засвідчують походження дитини від відповідача.
Таким чином, суд не встановив підстав для визнання батьківста, які передбаченні статтею 128 СК України.
З огляду на викладене, не підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги про внесення змін до актового запису і стягнення аліментів.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, вивчивши надані суду докази на обґрунтування заявлених вимог, повно та всебічно дослідивши надані позивачкою документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги, заявлені позивачкою ОСОБА_3 , оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов висновку, що позов про визнання батьківства та стягнення аліментів є необґрунтований і не підтверджений належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
У позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання батьківства та стягнення аліментів відмовити повністю.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 05 травня 2022 року.
Сторони:
позивачка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .
СуддяМикола МЕРГЕЛЬ