05 травня 2022 року м. Дніпросправа № 160/4100/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів:
судді - доповідача Чумака С.Ю.,
суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,
секретар судового засідання Солодкова К.А.
за участі представника позивача Росітюк Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровської міської ради
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року в адміністративній справі № 160/4100/21 (суддя І інстанції - Боженко Н.В.)
за позовом Дніпровської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправним і скасування рішення,
Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у формі листа від 10 серпня 2020 року № 18-4-0.1-5365/2-20 «Про надання інформації для врахування в роботі», в частині визнання недійсними витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 22.05.2019 №2005-3871, № 2005-3870, № 2005-3689, № 2005-3869, № 2005-3713, № 2005-3714, № 2005-3715, № 2005-3698 № 2005-3699, № 2005-3700, № 2005-3688, № 2005-3710, № 2005-3711, № 2005-3712, № 2005-3680, № 2005-3617, № 2005-3716, № 2005-3677(2005-377), № 2005-3683, № 2005-3695, № 2005-3697 № 2005-3696, № 2005-3682, № 2005-3701, № 2005-3702, № 2005-3703, № 2005-3877, № 2005-3866, № 2005-3867, № 2005-3868; від 10.06.2019 № 1000-1226 (1006-4226); від 07.06.2019 № 2005-3695.
Також позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення рішення Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у формі листа від 10 серпня 2020 року № 18-4-0.1-5365/2-20 «Про надання інформації для врахування в роботі», в частині визнання недійсними зазначених у позові витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2021 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що очевидної протиправності дій та рішення відповідача судом не встановлено, натомість обґрунтованість прийняття рішення та правомірність дій має бути розглянута судом в процесі судового розгляду. Доводи заявника в обґрунтування заяви про забезпечення позову підлягають доведенню в подальшому в ході розгляду судом позовних вимог. Вирішення ж відповідного питання за наслідками розгляду заяви про забезпечення позову фактично є передчасним вирішенням позовних вимог, що є неприпустимим.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати цю ухвалу та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву про вжиття заходів забезпечення позову у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що спірне рішення викладене всупереч нормам чинного законодавства та з перевищенням повноважень, наданих органу державної влади. Також зазначив, що дія оскарженого рішення фактично позбавляє міську раду в отриманні коштів за орендну плату за землю, що в подальшому слугуватиме неодержанням місцевим бюджетом коштів та призведе до негативних наслідків для соціального забезпечення міста.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи.
Стосовно доводів і вимог апеляційної скарги колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, насамперед, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Слід зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.
Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
При цьому, статтею 152 КАС України визначено, що у заяві мають бути наведені та обґрунтовані підстави і необхідність забезпечення позову.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
При цьому, небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.
Стосовно зазначених позивачем доводів апеляційний суд зазначає, що на підставі витягів, які зазначені в оскарженому позивачем рішенні (листі) відповідача, Офіс ВПП ДПС прийняв податкове повідомлення-рішення № 0001954405 від 17 лютого 2020 року, яким збільшено ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» суму грошового зобов'язання за платежем - орендна плата з юридичних осіб, на 61445914,95 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 15361478,74 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення було предметом спору у справі № 640/9862/20, остаточним судовим рішенням в якому у задоволенні позову про визнання його протиправним і скасування було відмовлено.
З огляду на вказане колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта, щодо небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача у випадку незабезпечення позову.
Також не доведено апелянтом і те, що незабезечення позову у цій справі може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Стосовно очевидної, на думку апелянта, протиправності оскарженого наказу колегія суддів зазначає, що застосоване у статті 150 КАС України положення про очевидність ознак протиправності оскарженого рішення означає, що така протиправність повинна бути очевидною без розгляду справи та встановлення фактичних обставин справи.
Натомість, наведені апелянтом очевидні, на його думку, ознаки протиправності оскарженого рішення відповідача такими не є, а можуть бути встановлені судом лише на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також, оцінки належності, допустимості та достовірності, як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, тобто при вирішенні справи по суті спору, а не на стадії забезпечення позову.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи позивача, викладені в заяві про забезпечення позову, носять лише характер припущень, не встановлено ознак можливої небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а також зазначає про відсутність очевидних ознак протиправності спірного рішення.
Отже, зазначені позивачем у клопотанні про забезпечення позову доводи не надають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін.
Повний текст складений 5 травня 2022 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року в адміністративній справі № 160/4100/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 05 травня 2022 року і касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач С.Ю. Чумак
суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко