про повернення апеляційної скарги
04 травня 2022 року м. Дніпросправа № 192/1421/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів:
головуючого - судді Чумака С.Ю.,
суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року у справі № 192/1421/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Дніпровської райдержадміністрації про визнання протиправним і скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року позов задоволено частково.
Не погодившись з рішенням суду, позивач звернулась до суду з апеляційною скаргою у цій справі. В зазначеній апеляційній скарзі ОСОБА_1 допустила образливі неприпустимі висловлювання на адресу суду першої інстанції.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) адміністративного судочинства (пункти 2 і 9 частини третьої статті 2 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
У частині другій цієї ж статті зазначено, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, при цьому, наведений у цій частині перелік не є виключним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2019 року (справа № 9901/34/19) зазначено, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова, символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.
Використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які такі дії вчиняють. Ці дії суперечать основним засадами (принципами) адміністративного судочинства, а також його завданню. З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 45 КАС України.
У постанові від 7 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що саме з метою виконання завдання адміністративного судочинства сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Отож, якщо особа здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (зокрема, образити, принизити учасників судового процесу, їхніх представників, суд, виявити до них і до їхніх дій власні негативні емоції), така особа виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Відповідні заходи передбачені у частинах третій і четвертій статті 45, частині восьмій статті 139, частині першій статті 144, пункті 5 частини першої статті 145, статті 149 КАС України.
Дії учасників судового процесу та їхніх представників мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню адміністративного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом учасником судового процесу чи його представником неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, представника, суду тощо. Тому суди не повинні розглядати справи, в яких особа, яка ініціювала судовий процес, використовує її процесуальні права на шкоду іншим учасникам судового процесу й інтересам правосуддя.
У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасники судового процесу, їхні представники, інші особи мають ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, їхніх представників, суду, осіб, які не беруть участь у судовому процесі. Суд не повинен толерувати використання нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів, зокрема для надання характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям). Такі слова та символи не можна використовувати ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників
Обґрунтування позову, апеляційної скарги або будь-якої іншої заяви до суду з використанням наведених ОСОБА_1 висловлювань виходить за межі нормальної, коректної та легітимної критики, що, наприклад, у розумінні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) констатується як зловживання правом на подання заяви. Так, цей Суд, застосовуючи підпункт "а" пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, Суд вказав на зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. ухвали щодо прийнятності у справах "Шенбк проти Чеської Республіки" від 14 травня 2004 року, заява № 67208/01, "GERARD DURINGER and FOREST GRUNGE проти Франції" від 4 лютого 2003 року, заяви № 61164/00 і № 18589/02, "GUNTIS APINIS проти Латвії" від 20 вересня 2011 року, заява № 46549/06).
З огляду на вказане, наведені в апеляційній скарзі позивачем висловлювання суд визнає зловживанням процесуальними правами, оскільки вони направлені не на справедливе та законне вирішення спору, а на образу суду першої інстанції.
Згідно з частиною третьою статті 45 КАС України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
За наведених обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року у справі № 192/1421/20 підлягає поверненню скаржнику.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 45, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року у справі № 192/1421/20 повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями 4 травня 2022 року і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з того ж часу.
Суддя-доповідач С.Ю. Чумак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко