02 травня 2022 року м. Дніпросправа № 340/9450/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року в адміністративній справі №340/9450/21 (головуючий суддя першої інстанції - Пасічник Ю.П.) за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про скасування рішення та зобов'язати вчинити певні дії, -
Позивач в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернулась 24.11.2021 року до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення шостої сесії восьмого скликання Кетрисанівської сільської ради «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом безоплатної передачі) для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 від 19 травня 2021 року №1091»;
- зобов'язати Кетрисанівську сільську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 у власність загальною площею 2.0000 га для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03) за адресою: Кіровоградська область, Бобринецький район на території Новоградівської сільської ради.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач, відмовляючи у затверджені проекту землеустрою, діяв не на підставі та не у спосіб, передбачені чинним законодавством, а тому наявні підстави для визнання такої відмови протиправною. При цьому, належним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що суд не повно з'ясував всі фактичні обставини справи та не в повній мірі дослідив надані сторонами докази.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подала.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що рішенням тридцять сьомої сесії сьомого скликання Новоградівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області від 17.07.2020 року №938 надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, на території Новоградівської сільської ради (а.с.27).
На підставі вказаного рішення позивачем замовлено в ОКП «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» проект землеустрою та отримано позитивний висновок державної землевпорядної експертизи, відомості щодо земельної ділянки внесені до Державного земельного кадастру, а земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3520885600:02:000:0381 (а.с.18-63,65-69).
Відповідно до розпорядження КМУ від 12.06.2020 року №716-р «Про добровільне об'єднання територіальних громад», повноваження розпорядження земельною ділянкою, стосовно якої розроблено проект землеустрою, перейшли до Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області.
З метою затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність, позивач 25.02.2021 року звернулась до відповідача із відповідною заявою. Питання щодо затвердження проекту землеустрою виносилось на розгляд шостої сесії восьмого скликання Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, рішенням якої від 19.05.2021 року №1091 позивачеві відмовлено у затверджені проекту землеустрою з метою уникнення загрози збільшення вітрових та водних ерозійних процесів та відповідно до рішення від 26.02.2021 року №156 земельна ділянка, на яку претендує позивач включена до складу земельних ділянок, на яких створено громадські пасовища (а.с. 64, 70).
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач оскаржила його до суду.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що рішення відповідача від 19.05.2021 року №1091 є необґрунтованим та прийнятим у порушення норм земельного законодавства, а тому є протиправним. Також суд першої інстанції зазначив, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивача.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Згідно із частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин відповідно до закону.
Отже, вирішення питань щодо розпорядження землями комунальної власності, віднесено саме до повноважень, в даному випадку, відповідача по справі.
Відповідності до ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Як встановлено частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
За приписами частини 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналогічні приписи містяться і в частині 3 статті 123 Земельного кодексу України, відповідно до якої відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як зазначалось вище, рішенням Новоградівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області (в подальшому реорганізована шляхом приєднання до Кетрисанівської сільської ради) №938 від 17.07.2020 року надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (а.с.27).
ОКП «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, яка розташована на території Новоградівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області (а.с.28-53).
Земельній ділянці присвоєний кадастровий номер 3520885600:02:000:0381 (а.с.65).
Вказаний проект землеустрою погоджений експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Сумській області, про що складено висновок від 05.01.2021 року №137/82-21 (а.с. 55-56).
Після погодження проекту землеустрою позивач звернулась до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою.
Проте, Рішенням шостої сесії восьмого скликання Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 19.05.2021 року №1091 відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою.
Підставою відмови зазначено наступне: «у зв'язку з метою уникнення загрози збільшення вітрових та водних ерозійних процесів на території Кетрисаніської сілької ради та відповідно до рішення відповідача від 26.02.2021 року №156 земельні ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення під пасовищами, які не надані у власність і користування та розташовані за межами населених пунктів на території Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, відведено під громадські пасовища».
Однак, апеляційний суд зауважує, що у вказаному рішенні не наведено інформації щодо створення громадського пасовища на земельній ділянці комунальної власності, за рахунок якої позивач розробив проект землеустрою.
Інших підстав відмови у спірному рішенні відповідачем не зазначено.
Згідно частини 2 статті 34 Земельного кодексу України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.
За змістом статті 79-1 Земельного кодексу України вбачається, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі, а земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Отже, враховуючи наведені норми законодавства вбачається, що розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідне для формування земельної ділянки.
Такий висновок також узгоджується з положеннями статті 50 Закону України «Про землеустрій», згідно якої проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
Тобто, орган місцевого самоврядування має право на створення на землях комунальної власності громадського пасовища. Проте, реалізація цього права має відбуватись у повній відповідності з вимогами Земельного кодексу України та інших законів з питань землеустрою.
Відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано належних доказів про створення на обраній позивачем земельній ділянці громадського пасовища, доказів розроблення (договір на розроблення землевпорядної документації) та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою створення на території сільської ради громадського пасовища, формування такої земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням та її реєстрації у Державному земельному кадастрі, реєстрації прав у державному реєстрі тощо, та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Натомість, як зазначалось вище, саме за заявою позивача та на виконання рішення відповідача №938 від 17.07.2020 року про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, ОКП «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» розроблений проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,000 га, яка розташована на території Новоградської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області. Земельній ділянці присвоєний кадастровий номер 3520885600:02:000:0381. Вказаний проект землеустрою погоджений експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Сумській області, про що складено висновок від 05.01.2021 року №137/82-21.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення шостої сесії восьмого скликання Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 19.05.2021 року №1091 прийнято у порушення частини 9 статті 118 Земельного кодексу України, а тому є протиправним.
Належних підстав, які б свідчили про неможливість ведення позивачем на земельній ділянці особистого селянського господарства в оскаржуваному рішенні відповідачем не наведено та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Приписами пункту «а» частини 2 статті 22 Земельного кодексу України встановлено, що до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
Таким чином, наведена норма свідчить про наявність у позивача права щодо використання земельної ділянки як пасовища в межах ведення особистого селянського господарства.
Крім того, інших, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України підстав для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою у оскаржуваному рішенні не наведено.
Посилання відповідача на рішення від 26.02.2021 року №1866 «Про внесення змін до рішення сесії Кетрисанівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області» про затвердження переліку земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки земельна ділянка, на яку претендує позивач була сформована 01.02.2021 року з присвоєнням кадастрового номеру і при цьому цільове призначення земельної ділянки чітко визначено - для ведення особистого селянського господарства. Змінивши цільове призначення вказаної земельної ділянки відповідач фактично втрутився в правомірні очікування позивача щодо набуття у власність майна.
Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що станом на день винесення спірного рішення було наявне позитивне рішення належного суб'єкта владних повноважень про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, проект землеустрою погоджено експертом держаної експертизи, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер.
Рішення відповідача про відмову у затвердженні проекту землеустрою є необґрунтованим, оскільки не містить жодної визначеної Земельним кодексом України правової підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою.
Таким чином, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача прийняти відповідне рішення, тобто рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Суд апеляційної інстанції з урахуванням наведених вище обставин в їх сукупності вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних та обгрунтованих юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Кетрисанівської сільської ради на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року в адміністративній справі №340/9450/21 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року в адміністративній справі №340/9450/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак