05 травня 2022 року м. Рівне №460/17853/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому позивач просить суд визнати протиправними дії щодо відмови нарахувати та виплатити згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована згідно з постановою Зарічненського районного суду Рівненської області від 22.12.2009 року у справі № 2а- 2515/2009; зобов'язати нарахувати та виплатити відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з травня 2008 року по липень 2017 року на суму пенсії 114 686,63 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати", він має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою пенсії на підставі судового рішення, яке, з вини відповідача, фактично виконане 28.07.2017.
Ухвалою від 24.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що законодавчі підстави для нарахування та виплати компенсації відсутні, оскільки рішення суду фактично виконане. Виплата нарахованих сум з пенсійних виплат за рішеннями суду, які фінансуються за рахунок Державного бюджету України, здійснюється Державною казначейською службою України та її територіальними органами. Відтак, вина управління у несвоєчасній виплаті нарахованих сум пенсії відсутня. Крім того, відповідач зазначив, що вимоги щодо компенсації за втрату частини пенсії є видом цивільно-правової відповідальності, яка встановлюється за порушення виконання зобов'язання, та не може бути застосована у сфері пенсійного законодавства. Також відповідач просив врахувати, що позивач звернувся до суду з даним позовом поза межами встановлених законом строків. На підставі наведеного відповідач просив відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є постраждалою особою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1). Постановою Зарічненського районного суду Рівненської області від 22.12.2009 по справі №2а-2515/2009, залишеною без змін ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області від 14.07.2011, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області провести перерахунок державної пенсії ОСОБА_1 з 22 травня 2008 року відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» по третій групі інвалідності в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, з послідуючим перерахунком розміру вказаної пенсії в зв'язку зі змінами розміру мінімальної пенсії за віком та провести виплату.
Отже, постанова Зарічненського районного суду Рівненської області від 22.12.2009 по справі 2а-2515/2009 набрала законної сили 14.07.2011.
На виконання вказаного рішення відповідачем було здійснено відповідний перерахунок пенсії позивача у березні 2012 року, що підтверджується розпорядженням №119095 від 15.03.2012 та протоколом від 26.03.2012. В свою чергу, фактичну виплату нарахованих згідно з рішенням суду сум проведено 28.07.2017, що потверджується випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 .
04.11.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про нарахування та виплату компенсації за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Листом від 03.12.2021 №11561-11286/К-02/8-1700/21 відповідач повідомив позивача про те, що нарахування та виплата сум пенсії за рішенням суду проведена без порушення умов та термінів такої виплати, а, відтак, підстави для нарахування та виплати компенсації за втрату частини доходу в зв'язку з порушенням термінів їх виплати відсутні.
Надаючи правову спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати” від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Аналіз наведених нормативних актів дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статті 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі № 21-518а14, від 11.07.2017 у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 522/5664/17, від 21.06.2018 у справі № 523/1124/17, від 03.07.2018 у справі № 521/940/17, від 05.10. 2018 у справі № 127/829/17, від 12.02.2019 у справі № 814/1428/18, від 08.08.2019 у справі № 638/19990/16-а.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Згідно із статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Таким чином, у разі невиконання судового рішення, позивач має право на виплату компенсації за час затримки виконання судового рішення. За таких обставин, право на звернення за компенсацією позивач набуває після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі рішення суду.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19.09.2019 у справі № 522/2370/17.
Враховуючи викладене, суд вважає, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
При цьому, право на саму компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, в даному випадку, у позивача виникло з 22.05.2008, тобто з моменту коли територіальний орган Пенсійного фонду України зобов'язано здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу за постановою Зарічненського районного суду Рівненської області від 22.12.2009 по справі №2а-2515/2009, залишеною без змін ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області від 14.07.2011, по дату фактичної виплати такої пенсії - 28.07.2017.
При цьому, доводи відповідача, що перерахунок пенсії позивача на виконання судового рішення не є доходом в розумінні статті 2 Закону №2050-ІІІ, а має характер одноразової виплати, є безпідставними, оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у розмірі меншому, ніж передбачено законодавством. Тобто вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону №2050-ІІІ.
Висновки аналогічного характеру містяться у постанові Верховного Суду від 03.07.2018 в справі № 521/940/17.
Оскільки несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулось у зв'язку з неправомірним нарахуванням пенсії пенсійним органом, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати.
А відтак, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови нарахувати та виплатити позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, є протиправними.
Щодо тверджень відповідача про те, що виплату суми заборгованості позивачу проведено відповідно до вимог Закону України “Про гарантії держави з виконання судових рішень” та постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою” від 03.09.2014 №440, якими передбачено інший механізм відшкодування Державною казначейською службою України коштів за рішенням суду, то суд зауважує, що спір у цій справі стосується нарахування компенсації на суму нарахованої, але несвоєчасно виплаченої пенсії, а тому спірні відносини не охоплюються дією зазначених нормативно-правових актів.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи положення ч. 2, 3 ст. 9 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати такої пенсії, а також зобов'язання відповідача нарахувати позивачу згідно із Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 22.05.2008 по 28.07.2017 на суму пенсії 114686,63 грн.
Щодо поданих відповідачем клопотань про заміну неналежного відповідача та про витребування доказів, суд зазначає наступне.
Як вже зазначалося вище по тексту компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої Законом № 2050 та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у т.ч. пенсії). При цьому, нарахування та виплату компенсації здійснює безпосередньо підприємство, установа чи організація, яка нарахувала громадянину дохід, строк виплати якого був порушений.
Тобто, у разі звернення громадянина до суду з позовом про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою йому пенсії, то належним відповідачем за таким позовом є територіальний орган Пенсійного фонду України, який здійснює нарахування та виплату пенсії такому громадянину.
Такий висновок суду узгоджується з положеннями статті 6 Закону № 2050 та пункту 7 Порядку № 159, згідно з якими компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, зокрема, за рахунок коштів Пенсійного фонду.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами згідно за змістом заяв по суті, що нарахування та виплату пенсії позивачу здійснює Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, а тому, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет спору, саме вказаний суб'єкт владних повноважень є належним відповідачем у даній справі.
З приводу тверджень відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, суд зазначає, що це питання було вирішено при прийнятті позовної заяви до розгляду та відкритті провадження у справі. При цьому, суд прийшов до висновку, ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов'язання нарахувати та виплатити відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з травня 2008 року по липень 2017 року на суму пенсії 114 686,63 грн. в межах шестимісячного строку, передбаченого частиною другою статтею 122 КАС України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов необхідно задовольнити повністю.
У зв'язку із звільненням позивача від сплати судового збору, судові витрати не підлягають розподілу на підставі статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована в березні 2012 року, на суму пенсії 114686,63 грн згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 22.05.2008 по 28.07.2017 на суму пенсії 114686,63 грн. згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7,м.Рівне,33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Повний текст рішення складений 05.05.2022.
Суддя Олег ГРЕСЬКО