04 травня 2022 року м. Рівне №460/13178/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просить суд:
1.Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України, в Рівненській області щодо відмови у проведенні позивачу перерахунку та виплати як інваліду 3 групи від захворювання, яке пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС 6 мінімальних пенсій за віком, 50% додаткової пенсії від її мінімального розміру, відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з часу призначення пенсії по інвалідності, як інваліду яка пов'язана з Чорнобильською катастрофою, - незаконним і протиправним.
2.Зобов'язані Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з часу призначення пенсії по інвалідності, яка пов'язана з Чорнобильською катастрофою здійснити позивачу перерахунок та виплату з урахуванням проведених виплат, який би відповідав розміру як інваліду 3 групи від захворювання, яке пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС 6 мінімальних пенсій за віком, 50% додаткової пенсії від її мінімального розміру, відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
3. Зобов'язати відповідача нарахувати позивачу компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована відповідно до постанови Рівненського міського суду від 21.01.2011, яка частково змінена постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 по справі № 2-а-760/11, починаючі 22.06.2010 по дату виплати, тобто 29.10.2018.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є інвалідом І групи захворювання, яке пов'язане із наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, перебуває на пенсійному обліку в у відповідача і отримує пенсію відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Так, позивач звернулася до відповідача з заявою про нарахування та виплату основної державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до статей 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Однак, відповідач відмовив у виплаті належних сум. Також, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв'язку із порушенням термінів їх виплати, він має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою пенсії на підставі судового рішення від 21.01.2011, яке з вини відповідача фактично виконані останнім лише у жовтні 2018 року. Позивач просив нарахувати компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 22.06.2010 по дату виплати. Однак, відповідач відмовився нарахувати та виплатити вказану компенсацію. За таких обставин, просив позов задовольнити у повному обсязі.
У встановлений ухвалою суду строк, відповідачем не подано до суду відзив на адміністративний позов, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду також не надходило.
Таким чином, відповідач належним чином повідомлений судом про можливість подання відзиву на позовну заяву, однак зазначеним правом не скористався. А тому враховуючи приписи ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 був повернутий позивачу з усіма доданими до нього матеріалами, на підставі ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169 КАС України, оскільки пропущений строк звернення до суду з цією позовною заявою, та підстави для поновлення строку звернення до суду є неповажними, та судом визнано неповажними підстави для поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2022 ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 про повернення позовної заяви - скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 01.02.2022 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 21.02.2022 позовну заяву в частині позовних вимог повернуто позивачу.
Ухвалою суду від 21.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Отже, предметом розгляду у даній справі залишилось: визнати протиправною відмову та зобов'язати провести нарахування та виплату згідно зі статтями 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” основної державної щомісячної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, за період з 19.03.2021 та нарахування компенсації за втрату частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії.
Враховуючи, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.
Позивач є постраждалою особою внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорії), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською облдержадміністрацією 25.06.2002.
Також позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи (захворювання пов'язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС).
Листом від 03.09.2021 за №8662-7984/М-02/8-1700/21 відповідач повідомив позивачу про відсутність підстав для перерахунку пенсійних виплат, оскільки їх обчислення та виплата здійсненні у відповідності до вимог чинного законодавства України .
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 21.01.2011 позов у справі № 2а-760/11 позов ОСОБА_1 задоволено та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Рівне нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з моменту звернення а саме з 11 листопада 2010 року.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 21.01.2011 скасовано в частині задоволення позову з листопада 2010 року та прийнято нову постанову про задоволення позову з 22.06.2010.
На виконання судових рішень, відповідачем здійснено відповідний перерахунок пенсії позивачеві та фактичну виплату пенсії, що підтверджується випискою по картковому рахунку, здійснено у 29.10.2018.
Не погоджуючись з бездіяльністю пенсійного органу щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії за спірний період, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Вирішуючи питання можливості нарахування та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 20.03.2021, суд враховує наступне.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, врегульовані Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796).
Відповідно до ст.49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з ч.4 ст.54 Закону №796-XII (в редакції від 09.07.2007, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: 6 мінімальних пенсій за віком (для ІІІ групи інвалідності).
Частиною 1 статті 50 Закону №796-XII передбачалося, що особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі: 50 процентів мінімальної пенсії за віком (для інвалідів III групи, дітей-інвалідів, а також хворих внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу).
Відповідно до ст.63 Закону № 796-XII, фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
Згідно з ч.1 ст.23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачене законом про Державний бюджет України.
01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (далі Закон №79-VIII), пунктом 63 якого розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнений пунктом 26, яким установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що вказані вище положення Закону №79-VIII не були визнані неконституційними.
Таким чином, суд констатує, що із набуттям чинності Закону №79-VIII, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру виплат передбачених, зокрема, ст.50, 54 Закону № 796-XII.
Враховуючи викладене, суд вважає, що виплачуючи позивачу щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачену ст.50, 54 Закону № 796-XII у порядку та розмірах, встановлених Порядком №1210, відповідач діяв правомірно та, відповідно, жодним чином не порушив законні права та інтереси позивача щодо належного соціального забезпечення.
Аналогічна правова позиція щодо визначення розмірів пенсійних виплат, передбачених відповідними статтями Закону №796-XII висловлена Верховним Судом в постановах від 21.02.2018 по справі № 619/2262/17, від 19.06.2018 по справі №344/14522/17 та від 06.11.2018 по справі №303/6762/16-а.
Суд зауважує, що після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 17.07.2018 №6-р/2018 правозастосування ст.50, 54 Закону №796-XII жодним чином не змінилося. Зі змісту вказаного Рішення Конституційного Суду України слідує, що норми ст.50, 54 Закону №796-XII не були предметом розгляду відповідного конституційного подання.
Висновки Верховного Суду, викладені у рішенні від 21.01.2019 в справі №240/4937/18 (номер провадження №Пз/9901/55/18), також не підлягають застосуванню в межах спірних правовідносин, оскільки таке судове рішення є зразковим для справ, у яких предметом спору є виплата пенсійними органами непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищення до пенсії у розмірах, установлених ч.2 ст.39 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01.01.2015.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо нарахування та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.50 Закону №796-XII, та державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст.54 вказаного Закону, з 20.03.2021 є безпідставними.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з п.2 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Аналіз наведених нормативних актів дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ст.2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений цей платіж і коли, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі № 21-518а14, від 11.07.2017 у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 522/5664/17, від 21.06.2018 у справі № 523/1124/17, від 03.07.2018 у справі № 521/940/17, від 05.10. 2018 у справі № 127/829/17, від 12.02.2019 у справі № 814/1428/18, від 08.08.2019 у справі № 638/19990/16-а.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Доводи відповідача, що перерахунок пенсії позивача на виконання судового рішення не є доходом в розумінні ст.2 Закону №2050-ІІІ, а має характер одноразової виплати, є безпідставними, оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у розмірі меншому, ніж передбачено законодавством. Тобто, вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону №2050-ІІІ.
Висновки аналогічного характеру містяться у постанові Верховного Суду від 03.07.2018 в справі № 521/940/17.
Оскільки несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулось у зв'язку з протиправною бездіяльністю органу Пенсійного фонду, що встановлено постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 21.01.2011 у справі №2-а-760/11, яка частково змінена постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №814/1428/18.
З урахуванням обставин цієї справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач, не нараховувавши та не виплативши позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії відповідно до постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 21.01.2011 у справі №2-а-760/11, яка частково змінена постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011, допустив протиправну бездіяльність, а відтак діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, визначені чинним законодавством.
Таким чином, порушене право позивача підлягає захисту в судовому порядку шляхом визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
Згідно із статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Так, ч.1 ст.2 Закону №2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Статтею 3 Закону № 2050-ІІІ передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Отже, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень Закону №2050-ІІІ та окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває на попередньо нараховані, але не виплачені у місячний строк суми.
З огляду на викладене, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача слід зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” за період з 22.06.2010 по фактичну дату виплати - 20.10.2018.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У сукупності викладених обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позову частково.
Підстави для застосування ст.139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована відповідно до постанови Рівненського міського суду від 21.01.2011, яка частково змінена постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 по справі № 2-а-760/11, починаючи 22.06.2010 по дату виплати, тобто 29.10.2018.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 04 травня 2022 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7,м.Рівне,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя Д.П. Зозуля