Іменем України
05 травня 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/8108/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015 рік у кількості 14 діб;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015 рік.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він з 07 листопада 2015 року по 23 листопада 2021 року проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області. Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 08 листопада 2021 року № 411 о/с позивача звільнено з посади старшого інспектора з особливих доручень інспекторського відділу управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції в Луганській області за пунктом 1 частини першої статті 77 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) з 23 листопада 2021 року, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 21 рік 00 місяців 02 дні, у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги): 12 років 07 місяців 21 день, страхових стаж: 04 роки 07 місяців 20 днів, загальний трудовий стаж: 25 років 07 місяців 22 дні.
02 грудня 2021 року позивач отримав інформацію щодо можливих порушень своїх прав зі сторони Головного управління Національної поліції в Луганській області, а саме щодо невиплати при звільненні компенсації за всі невикористані відпустки за період служби, та звернувся за правничою допомогою до адвоката Пупиніна Олександра Миколайовича .
02 грудня 2021 року адвокат Пупинін Олександр Миколайович звернувся з запитом до відповідача щодо надання інформації про всі невикористані відпустки з 2015 по 2021 рік, про здійснення відповідачем виплати позивачу компенсації за всі невикористані відпустки.
Окрім того, оскільки позивач в період з 01 січня 2015 року по 06 листопада 2015 року працював в Головному управлінні МВС України у Луганській області, адвокат 09 вересня 2021 року звернувся з запитом до голови Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Луганській області на отримання інформації про надання в період з 01 січня 2015 року по 06 листопада 2015 року позивачу додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015 рік, та виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015 рік при звільненні 06 листопада 2015 року з Головного управління МВС України у Луганській області.
Після отримання 10 грудня 2021 року та вивчення листа відповідача від 10 грудня 2021 року № 7202/111/19/05-2021, вивчення листа голови Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Луганській області від 10 грудня 2021 року № ВДЗ/262 встановлено, що позивачем не використовувалась додаткова відпустка із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015 рік у кількості 14 діб. У виплаті компенсації позивачу за невикористану відпустку відповідачем відмовлено.
З посиланням на положення статей 4, 16-2 Закону України "Про відпустки", статей 5, 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", статті 91, 92, 93 Закону України "Про Національну поліцію", Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260, позивач зазначає, що на час прийняття наказу про звільнення відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків, а отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Головне управління Національної поліції в Луганській області позов не визнало, про що 05 січня 2022 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 292/2022 подало відзив на позовну заяву від 05 січня 2022 року № 18/111/28-2022.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що у статті 92 Закону України "Про Національну поліцію" визначені види відпусток поліцейських. Так, поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Позивач у позовній заяві посилається на вищезазначені положення Закону України "Про Національну поліцію". Але, на думку відповідача, виходячи зі змісту частини першої статті 92 Закону України "Про Національну поліцію", у вказаному Законі йдеться лише про "щорічні чергові оплачувані відпустки", а тому у частині десятій статті 93 Закону України "Про Національну поліцію", відповідно до якої за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону, йдеться про щорічну чергову оплачувану відпустку (яка відповідно до статті 93 Закону України "Про Національну поліцію" складається з щорічної основної оплачуваної відпустки та щорічної додаткової оплачуваної відпустки). Тобто поліцейському, який звільняється зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за невикористану в році звільненні "щорічну чергову оплачувану відпустку".
Надання такого виду відпустки як "додаткова відпустка із збереженням заробітної плати" учаснику бойових дій передбачено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (пункт 12 частини першої статті 12); Законом України "Про відпустки" (стаття 16-2) та Кодексом законів про працю України (стаття 77-2). Вищевказана відпустка надається за конкретний календарний рік зі збереженням заробітної плати; не переноситься та не продовжується у разі тимчасової непрацездатності працівника; не надається за минулий рік та не може бути поділена на частини. Компенсація за невикористані дні додаткової відпустки відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" законодавством не передбачена.
Також відповідач зазначив, що положення зазначеного закону визначають лише те, що учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, надаються пільги, а саме використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. Але в ньому відсутні норми, які б визначали виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки. Норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не підлягають застосуванню при вирішенні даної справи.
Відповідач звернув увагу суду на те, що у пункті 8 розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ від 06 квітня 2016 року № 260, зазначено, що кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Тобто, обов'язковою передумовою для виплати поліцейському компенсації за невикористану відпустку є визначення кількості днів невикористаної відпустки в наказі про звільнення.
У цьому випадку, належність до виплати позивачу компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2015 рік зі збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій в наказі Головного управління Національної поліції України в Луганській області від 08 листопада 2021 року № 411 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції не визначена.
Позивач у встановленому порядку наказ Головного управління Національної поліції України в Луганській області від 08 листопада 2021 року № 411 о/с, який є актом індивідуальної дії та на підставі якого фінансовим підрозділом Головного управління Національної поліції України в Луганській області проводиться виплата коштів, не оскаржив, а тому вимога про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік є передчасною та такою, що суперечить законодавчо закріпленій процедурі проведення таких виплат, що узгоджується з приписами пункту 8 розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ від 06 квітня 2016 року № 260.
Також відповідач зазначив, що гонорар адвоката є занадто завищеним з урахуванням нескладності справи та витраченого часу.
З урахуванням вищевикладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою від 20 грудня 2021 року про відкриття провадження в адміністративній справі судом ухвалено розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) є учасником бойових дій та з 07 листопада 2015 року по 23 листопада 2021 року проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області на посадах старшого інспектора управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції в Луганській області, старшого інспектора інспекторського відділу управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції в Луганській області, старшого інспектора з особливих доручень інспекторського відділу управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції в Луганській області, про що свідчать посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 11 червня 2015 року, видане Головним управлінням МВС України у Луганській області, дублікат трудової книжки від 06 листопада 2015 року серії НОМЕР_3 , довідка про проходження ОСОБА_1 служби в органах внутрішніх справ та Національній поліції без дати та без номеру, витяг з наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 07 листопада 2015 року № 3 о/с по особовому складу та витяг з наказу від 08 листопада 2021 року № 411 о/с по особовому складу.
Відповідно до витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 08 листопада 2021 року № 411 о/с по особовому складу підполковника поліції ОСОБА_1 (0120754), старшого інспектора з особливих доручень інспекторського відділу управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції в Луганській області, за пунктом 4 частини першої статті 77 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Закону України "Про Національну поліцію", з 23 листопада 2021 року звільнено зі служби в поліції з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні 21 рік 00 місяців 02 дні, у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) - 12 років 07 місяців 21 день, страховий стаж: 04 роки 07 місяців 20 днів, загальний трудовий стаж: 25 років 07 місяців 22 дні, з виплатою одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та стаж служби в поліції для її виплати складає 21 рік, з виплатою компенсації за невикористану в році звільнення відпустку у кількості 18 діб, встановивши відсоток премії за листопад 2021 року 24,64 %.
Відповідно до довідок Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Луганській області від 10 грудня 2021 року № 4725/111/19-2021 та від 28 грудня 2021 року № 5010/111/19-2021 ОСОБА_1 у періоди з 29 серпня 2016 року по 11 вересня 2016 року, з 14 жовтня 2017 року по 27 жовтня 2017 року, з 01 вересня 2018 року по 14 вересня 2018 року, з 30 серпня 2019 року по 12 вересня 2019 року, з 13 квітня 2020 року 26 квітня 2020 року та з 18 березня 2021 року по 31 березня 2021 року перебував у додатковій відпустці зі збереженням грошового забезпечення як учасник бойових дій; з приводу надання додаткової відпустки як учаснику бойових дій у 2015 році не звертався.
Відповідно до довідки Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Луганській області від 10 грудня 2021 року № ВДЗ/262 за час проходження служби в період з 01 січня 2015 року по 06 листопада 2015 року ОСОБА_1 додаткова оплачувана відпустка як учаснику бойових дій за 2015 рік не надавалась та компенсація за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за 2015 рік ОСОБА_1 не здійснювалась.
Згідно з довідкою Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Луганській області від 24 грудня 2021 року № 1918/111/22-2021 ОСОБА_1 при звільненні з Головного управління Національної поліції в Луганській області 23 листопада 2021 року сплачено грошове забезпечення, у тому числі грошова компенсація за невикористані в році звільнення 18 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки в сумі 7695,28 грн.
Згідно з довідкою Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Луганській області від 24 грудня 2021 року № 1919/111/22-2021 сума ймовірної компенсації ОСОБА_1 за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за 2015 рік, з розрахунку грошового забезпечення на день звільнення - 23 листопада 2021 року, за 14 діб становить 5985,21 грн.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
До спірних правовідносин необхідно застосувати Закон України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон № 504/96-ВР), Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-ХІІ), Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР встановлено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Згідно з статтею 5 Закону № 3551-ХІІ учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно зі статтею 60 Закону № 580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв'язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.
Частиною першою статті 92 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.
Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки (частина друга статті 92 Закону № 580-VIII).
Відповідно до частин першої та другої статті 93 Закону № 580-VIII, яка регулює питання обчислення тривалості відпусток, тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.
Згідно із частиною восьмою статті 93 Закону № 580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку.
Частиною одинадцятою статті 93 Закону № 580-VIII визначено, що за бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Отже, законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. При цьому не передбачено позбавлення такої особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередньому календарному році.
Відповідно до частини десятої статті 93 Закону № 580-VIII за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Відповідно до абзацу сьомого пункту 8 розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, що затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799 (далі - Порядок № 260 у редакції, яка діяла на час звільнення позивача зі служби), за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення (абзац восьмий пункту 8 розділу III Порядку № 260).
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться в спеціальному законі.
Відповідно до абзаців першого, третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100 у редакції, яка діяла на час звільнення позивача зі служби), Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць (абзац другий пункту 2 Порядку № 100).
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 11 жовтня 2018 року у справі № 806/829/17, від 24 жовтня 2018 року у справі № 806/277/16.
З огляду на не врегулювання положеннями Закону № 580-VIII та Порядку № 260, питання компенсації невідбутої частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню положення Кодексу законів про працю України, Закону № 504/96-ВР, Порядку № 100.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 826/8185/18.
Також при розгляді вказаної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 360/4127/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової спеціальної відпустки, що у рамках спірних правовідносин пріоритетному застосуванню підлягають саме норми Закону № 3551-ХІІ, які не обмежують право особи-учасника бойових дій на отримання компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.
Відповідно до частини першої статті 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 24 Закону № 504/96-ВР.
Як вже зазначалося, до щорічних відпусток належать додаткові відпустки, передбачені законодавством, зокрема додаткова відпустка учасникам бойових дій із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. В разі невикористання такої відпустки особою, яка має право на таку відпустку, їй повинна виплачуватися грошова компенсація.
Оскільки право позивача на компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій порушено, тому воно підлягає відновленню в судовому порядку.
Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Трофимчук проти України" від 28 жовтня 2010 року, № 4241/03 (пункт 54) зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (див. рішення у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1).
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32), зокрема у пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року № 4909/04 зазначив, що згідно з його усталеною практикою, що відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік та зобов'язання Головного управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, у зв'язку з чим позов належить задовольнити повністю лише зі словесним корегуванням обраного позивачем способу судового захисту.
Щодо стягнення на користь позивача понесених судових витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 600,00 грн суд зазначає таке.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Частиною п'ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (пункти перший, другий частини сьомої статті 139 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання юридичних послуг від 02 грудня 2021 року № 27, укладений між адвокатом Пупиніним Олександром Миколайовичем (далі - Юрист) та ОСОБА_1 (далі - Клієнт), додаток № 1 до договору про надання юридичних послуг від 02 грудня 2021 року № 27, акт здачі-приймання наданої правничої допомоги від 13 грудня 2021 року № 12, підписаний адвокатом Пупиніним Олександром Миколайовичем та ОСОБА_1 , квитанцію від 13 грудня 2021 року № 12.
Дослідженням договору про надання юридичних послуг від 02 грудня 2021 року № 27 встановлено, що за цим договором Юрист зобов'язується: представляти інтереси ОСОБА_1 в усіх судах України; робити запити до підприємств, установ, організацій для збору доказів по справі; надавати усні та письмові консультації з питань, що стосуються даної справи; готувати позови, заяви, скарги, відзиви, заперечення, клопотання для досягнення позитивного результату до даній справі (підпункт 2.1 пункту 2). За роботу, виконану Юристом, Клієнт здійснює оплату згідно з умовами, викладеними у додатку № 1 до цього Договору, але це не позбавляє Клієнта права здійснювати оплату шляхом внесення авансових платежів у розмірі, узгодженому Сторонами. Факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг (підпункти 3.1, 3.2 пункту 3).
Згідно з Додатком № 1 до договору про надання юридичних послуг від 02 грудня 2021 року № 27 тарифні ставки винагороди (гонорару) складають: попереднє опрацювання матеріалів, опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, консультація - 100,00 грн; складання і направлення адвокатського запиту, збір інформації та документів, аналіз отриманих по запиту матеріалів - 100,00 грн; підготовка процесуальних документів по справі (позовна заява, апеляційна скарга, касаційна скарга) - 400,00 грн; підготовка процесуальних документів по справі (відповідь на відзив, клопотання, заява, відповідь на апеляційну скаргу, тощо) - 200,00 грн; представництво в судах усіх інстанцій - за одну годину представництва - 150,00 грн базова вартість.
Згідно з актом здачі-приймання наданої правничої допомоги від 13 грудня 2021 року № 12, підписаним адвокатом Пупиніним Олександром Миколайовичем та ОСОБА_1 , Юристом надана така правнича допомога при підготовці адміністративного позову Клієнта до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати Клієнту грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015 рік у кількості 14 діб та зобов'язання вчинити певні дії: попереднє опрацювання матеріалів, опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, консультація - 100,00 грн; складання і направлення адвокатських запитів від 02 грудня 2021 року до Головного управління Національної поліції в Луганській області та голови ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області, збір інформації та документів, аналіз отриманих по запиту матеріалів - 100,00 грн; підготовка процесуального документ по справі (позовна заява) - 400,00 грн; всього - 600,00 грн.
Відповідно до квитанції від 13 грудня 2021 року № 12 вартість правничої допомоги ОСОБА_1 на підставі договору про надання юридичних послуг від 02 грудня 2021 року № 27 відповідно до акта здачі-приймання наданої правничої допомоги від 13 грудня 2021 року № 12 складає 600,00 грн.
Також суд вважає за необхідне зауважити, що матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката, а саме, що представником позивача направлено адвокатські запити, складено позовну заяву, оформлено та подано разом з цими заявами докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Отже, суд вважає, що обставини надання адвокатом правничих послуг ОСОБА_1 та оплати останнім гонорару адвоката в сумі 600,00 грн знайшли своє підтвердження належними та допустимими доказами.
Проте як вже вищевказано, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору тощо.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З урахуванням викладеного, заявлена позивачем сума судових витрат на правничу допомогу відповідає ознакам співмірності, визначеним частиною п'ятою статті 134 КАС України, тому суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 600,00 грн, що, на думку суду, є співмірною сумою для цієї справи.
Таким чином суд дійшов висновку, що заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката підлягає задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір" від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (ідентифікаційний код 40108845, місцезнаходження: вул. Вілєсова, буд. 1, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93406) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік в кількості 14 днів.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 600,00 грн (шістсот грн 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.І. Чернявська