про повернення позовної заяви
04 травня 2022 року Київ № 320/1047/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 звернувся до суду з вимогами до в/ч НОМЕР_1 МОУ про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка виявилась у невиплаті йому індексації грошового забезпечення за період з 21.04.2016 по 14.09.2018 та зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за вказаний період із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін січень та березень 2018 року.
Ухвалою суду від 28.01.2022 позовна заява була залишена без руху, позивачеві було запропоновано усунути недоліки позову шляхом подання належним чином оформленої позовної заяви у новій редакції, відповідно до кількості учасників справи, із зазначенням у ній: правильний коду ЄДРПОУ відповідача; надання обґрунтованого розрахунку сум виплат на які претендує заявник у розрізі кожного спірного періоду та помісячних виплат із окремим визначенням кожної складової зробленого розрахунку та наданням доказів, якими підтверджені вказані у позові обставини, зокрема, але не виключно надання довідки про виплачене позивачу грошове забезпечення за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , копії картки особистого рахунку військовослужбовця з 2016-2018 рік включно; доказів одержання грошових виплат за спірний період (довідки з в/ч; копії відомості; копії витягу про рух коштів банківської картки тощо); інформації про розмір посадового окладу станом на 01.01.2016 за посадами, на яких перебував заявник у період проходження служби; обґрунтування порушення прав, свобод та інтересів позивача із визначенням змісту порушених прав, зазначити, які саме правила індексації повинні бути використані відповідачем при її нарахуванні та виплаті та подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Вищевказана ухвала суду була одержана позивачем 11.02.2022, що підтверджено зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення.
На виконання вимог суду, 23.02.2022, надійшла заява про усунення недоліків, за результатом огляду якої, суд констатує невиконання судового рішення, в тому числі, і в частині сплати судового збору.
Так, відомості щодо коду ЄДРПОУ відповідача- військової частини не становлять державної таємниці, з огляду на те, що вони не підпадають під ознаки об'єкту, який утворює державну таємницю в розумінні Закону України "Про державну таємницю". На підтвердження цього висновку свідчать дані про ЄДРПОУ інших військових частин, які містяться у вільному доступі мережі "Інтернет", відтак суд ставиться критично до тверджень заявника відносно неможливості їх засзначення у позовній заяві.
Щодо сплати судового збору, суд зважає на таке: пільги по сплаті судового збору встановлені статтею 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI . Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, зокрема, звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Відтак, законодавцем в п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» чітко визначена підстава, за умови якої позивачі звільняються від сплати судового збору. Вказане положення не містить зазначень про звільнення від сплати судового збору позивачів з інших виплат, прирівняних до заробітної плати. Ураховуючи конкретний та вичерпний перелік підстав для звільнення від сплати судового збору, та те, що спір у даній справі не підпадає під жодну пільгу для звільнення від оплати збором, позивач при звернення до суду повинен був сплатити 1984,8 грн.
Як вказує позивач у поданій ним заяві про начебто усунення недоліків позову, він проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України у 2018 році. У цей період нарахування йому грошового забезпечення військовою частиною № НОМЕР_1 здійснювалось не в повному обсязі, що стало підставою звернення до суду.
Право позивача на звільнення від сплати судового збору на підставі п.12 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", як військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків матеріалами позову не підтверджено та судом не встановлено..
Ключовими у даному випадку є слова "...які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори та/або виконують службові обов'язки". Тобто, пільга по сплаті судового збору розповсюджується на осіб, які призвані на навчальні (перевірочні) збори та під час військовослужбовцями військового чи службового обов'язків.
Позивач у поданій заяві просить суд зобов'язати в/ч НОМЕР_1 здійснити виплату йому індексації грошового забезпечення за період з 21.04.2016 по 14.09.2018 року включно. Як вбачається із витягу з наказу №204 від 14.09.2018, наявного в матеріалах позову, солдата ОСОБА_2 з 14.09.2018 було виключено із списків особового складу В/Ч НОМЕР_1 та знято з усіх видів забезпечення.
Таким чином, суд не бере до уваги обґрунтування заявника про наявну у нього пільгу щодо сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки зазначає повторно, що проаналізувавши вимоги даної норми закону, приходить до висновку, що підстави для звільнення від сплати збору мають місце лише тоді. якщо предмет позову пов'язаний з виконанням військового обов'язку або під час виконання службових обов'язків під час навчальних, перевірочних або спеціальних зборів.
Оскільки у даному випадку предметом позову - є виплата індексації грошового забезпечення під час військової служби, та з урахуванням того, що суд вважає, що звільнення ОСОБА_2 вже не є виконанням ним військового або службового обов'язку, не знаходить підстав і для застосування положень п. 12 ст.5 Закону України "Про судовий збір".
Крім того, позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували, що на момент звернення до суду він перебуває у статусі військовослужбовця, військовозобовязаного та резервіста, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори та його участь у таких зборах.
Отже, визначальною обставиною для застосування пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» є наявність у особи статусу військовослужбовця (або військовозобов'язаного чи резервіста, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори) на момент подання відповідної позовної заяви (апеляційної скарги тощо) (позиція Верховного Суду у справі № 826/12929/17).
Докази того, що на момент звернення до суду позивач перебував у статусі військовослужбовця, якого призвано на навчальні або перевірочні збори та спеціальні збори, суду також не надані.
Щодо звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір",- як особи у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, суд звертає увагу на таке:
статтями 1, 2 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
У преамбулі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зазначено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України. Згідно зі статтями 1,2 цього Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Отже, вказані правові норми свідчать про те, що індексація не є оплатою праці, тобто не є складовою заробітної плати.
Водночас, Верховний Суд у своїй постанові від 09.11.2020 у справі № 552/1092/17 дійшов висновку, що оскільки індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист, враховуючи що задовольнив позовні вимоги про включення до складу грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, індексації.
Тобто, індексація грошового забезпечення, хоча і має систематичний характер та має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, але не є оплатою праці у розумінні вимог Закону, а тому позивач не має пільг, встановлених статтею 5 Закону України «Про судовий збір», та відповідно, має надати суду документ про оплату судового збору за подачу позову або інші докази, що підтверджують звільнення від сплати його сплати.
У надісланій позивачем заяві від 23.02.2022 щодо усунення недоліків позовної заяви не було надано оригінал квитанції про сплату судового збору, тому вимоги ухвали суду від 28.01.2022 в частині подання до суду документа про сплату судового збору позивачем виконані не були, наслідком чого є подання позовної заяви з недотриманням вимог КАС України, зокрема, частини третьої статті 161 КАСУ та свідчить про неусунення позивачем недоліків, виявлених судом.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАСУ, позовна заява підлягає поверненню, у разі неусунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Керуючись статтями 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Позовну заяву ОСОБА_2 (код НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 (код НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії , - повернути позивачеві.
2. Роз'яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Брагіна О.Є.