Справа № 930/2759/21
Провадження № 2/930/155/22
21.04.2022 року м. Немирів
Немирівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Науменка С.М., при секретарі Андрущак Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Немирові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Райгородської сільської об'єднаної територіальної громади Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування ,
ОСОБА_1 , звернулася в суд з позовом про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , житель с. Самчинці Немирівського району Вінницької області.
Після смерті батька ОСОБА_2 , відкрилася спадщина на усе належне йому на день смерті майно у тому числі на житловий будинок, який розташований за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно зі ст.ст. 549, 554 ЦК УРСР (норми що діяли на час виникнення правовідносин - відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 ) її мати ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_3 жителька АДРЕСА_1 .
За життя її мати склала заповіт посвідчений секретарем Новообиходівської сільської ради Немирівського району Вінницької області 19 липня 2007 року) на її ім'я, яким заповіла її усе належне їй на день смерті майно.
ОСОБА_1 вчасно у встановлений законом шестимісячний строк звернулася до приватного нотаріуса Немирівського нотаріального округу з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
Під час звернення до нотаріуса Немирівського нотаріального округу Вінницької області, з метою отримання свідоцтва про право власності у порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , нотаріус відмовив в оформлені спадщини на будинок оскільки у свідоцтві № НОМЕР_1 на право особистої власності на житловий будинок, зазначено, що житловий будинок розташований по АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_2 , однак приватний нотаріус не має повноважень щодо виділу частки у майні колгоспного двору.
В зв'язку з цим позивачка ОСОБА_1 просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок в порядку спадкування.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 , не з'явилася надала суду заяву, в якій просить справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі просить їх задовольнити.
Представник відповідача Райгородської сільської ради в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просить справу розглянути без його участі позов визнає повністю, не заперечує щоб за ОСОБА_1 визнати право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд вважає за можливе справу розглянути у відсутності сторін, в порядку ч.3 ст.211 ЦПК України.
Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 120 ч.1 ЦК УРСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних (ст. 123 ч.2 ЦК УРСР).
Згідно постанови пленуму Верховного Суду України № 3 від 02.03.1973 р. «Про судову практику в справах про поділ колгоспного двору і виділ з нього» роз'яснив, що розмір частки колишнього члена колгоспного двору і збереглося після його перетворення в господарство робітників або службовців, встановлюється відповідно до ст. 123 ЦК. Тому при поділі майна, яке є спільною власністю колгоспного двору, суди повинні виходити з принципу рівності часток усіх колишніх його членів ( в тому числі непрацездатних і неповнолітніх), які не втратили право на частку в майні двору на час припинення останнього.
ОСОБА_1 являється єдиним спадкоємцем за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , спадщину на який прийняла її покійна мати ОСОБА_3 , однак за життя не встигла зареєструвати право власності в порядку спадкування на вказаний будинок.
Проте, враховуючи те, що у свідоцтві № НОМЕР_1 на право особистої власності на житловий будинок, зазначено, що житловий будинок розташований по АДРЕСА_1 , належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_2 , і приватний нотаріус не має повноважень щодо виділу частки в майні колгоспного двору, у неї не має можливості зареєструвати даний житловий будинок на своє ім'я.
Відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.
Згідно зі ст. 8 Конвенції, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Відсутність належним чином оформлених майнових прав за спадкодавцем, та як наслідок, неможливість їх успадкування має розцінюватися як невиправдане втручання в приватну сферу особи, є порушенням її прав, які потребують захисту в судовому порядку, а тому ефективним способом захисту, який є адекватним змісту порушеного права і не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України), є саме визнання права власності на спірне нерухоме майно за позивачем в порядку спадкування за заповітом.
Як спадкоємець, що прийняв спадщину, позивач має право на оформлення спадкових прав, тому позовні вимоги підлягають до задоволення, порушене право позивача підлягає судовому захисту. Визнання права власності за позивачем на нерухоме майно буде відповідати принципу пропорційності в питанні захисту права власності позивача, як спадкоємця.
Керуючись ст. ст. 4,19,76,81, 247, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, ст. ст. 328, 392, 1261, 1268 ЦК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Райгородської сільської об'єднаної територіальної громади Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Староміським РВ УМВС України у Вінницькій області, 5 грудня 2000 року, РНОКПП - НОМЕР_3 , право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок «А» загальною площею 80,0 кв. м. житловою площею 56,3 кв. м., де а »1-1» - веранда загальною площею 10,4 кв. м., а «1-2» - кухня загальною площею 10,5 кв. м., а»1-3» - санвузол загальною площею 2,8 кв. м., А «1-4» - кімната житловою площею 13,4 кв. м., А1 «1-5» - кімната житловою площею 14,5 кв. м., А «1-6» - кімната житловою площею 9,1 кв. м., А «1-7» - кімната житловою площею 19,3 кв. м., з господарськими будівлями та спорудами: «а» - веранда площею основи 28, 4 кв. м., «Б» - погріб площею основи 10,5 кв. м., «В» - літня кухня площею основи 15,5 кв. м., «Г» - сарай площею основи 26, 7 кв. м., «Д» - сарай площею основи 44,9 кв. м., «д» - сарай площею основи 11,4 кв. м., «д1» - сарай площею основи 5,7 кв. м., «Т» - туалет площею основи 1,0 кв. м., «1» - огорожа, який розташований за адресою АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Суддя Немирівського
районного суду: С.М.Науменко