28 квітня 2022 року м. Київ
Справа № 760/22880/20
Провадження: № 22-ц/824/2282/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,
суддів Вербової І.М., Нежури В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 28 липня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Калініченко О.Б.,
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У жовтні 2020 року АТ КБ «Приватбанк» (далі - позивач, банк) звернулось до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «Приват банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 20.06.2014 року. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг (далі - договір), що підтверджується підписом у заяві. Банксвої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором.Відповідачка при укладанні договору надала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Однак, відповідачка не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв'язку з чим, у неї станом на 18.08.2020 року виникла заборгованість у розмірі 243 537,27 грн, з яких: 27 732,85 грн - тіло кредиту (в т.ч. прострочене), 9 968 грн - відсотки, 205 836,42 грн - пеня. Оскільки законодавством не передбачено обов'язку кредитодавця вимагати від боржника повної суми заборгованості, банк просив суд стягнути з ОСОБА_1 частину суми заборгованості за кредитним договором № б/н від 20.06.2014 року, а саме, 134 312,61 грн, яких: 27 732,85 грн - тіло кредиту (в т.ч. прострочене), 9 968 грн - відсотки за користування кредитом, 96 611,76 грн - пеня за період з 20.06.2014 року по 31.12.2018 року.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 28 липня 2021 року в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, Крилова О.Л. в інтересах АТ КБ «ПриватБанк» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що, укладаючи кредитний договір, сторони за власним волевиявленням досягли істотних умов щодо нього, і відповідачка, власноручно підписавши анкету-заяву, взяла на себе зобов'язання по його виконанню. Кредитний договір повністю відповідає вимогам цивільного законодавства. Відповідачка, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловила свою згоду з формою договору та його умовами, а тому, відсутність підпису відповідачки на відповідних тарифах, Умовах та правилах, які знаходяться у відкритому доступі, не свідчить про неукладеність договору кредиту. Окрім того, банком в обґрунтування позовних вимог надані належні та допустимі докази, в тому числі, розрахунок заборгованості, в якому зазначені відсотки, пеня та інші суми згідно кредитного договору, довідки про видані картки, виписку з карткового рахунку.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 24 грудня 2021 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше став розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
При розгляді справи районним судом були встановлені наступні обставини.
20.06.2014 рокуміж ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та відповідачкою було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг позивачем у справі(а.с.23).
Згідно розрахунку заборгованості, станом на 18.08.2020 року заборгованість відповідачки перед банком складає 243 537,27 грн, з яких: 27 732,85 грн - тіло кредиту (в т.ч. прострочене), 9 968 грн - відсотки, 205 836,42 грн - пеня (а.с. 7-15).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що в анкеті-заяві відсутні будь-які умови, які є істотними для кредитного зобов'язання, насамперед, в анкеті-заяві відсутня умова про надання позивачем тієї чи іншої суми, відсутня умова про обов'язок повернення відповідачем цих коштів. Також анкета-заява не містить даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії. Умови та Правила надання банківських послуг не можуть підтверджувати факт існування боргу, так як в цих документах немає жодного посилання на відповідача, а також вони ним не підписані, що свідчить про те, що вони на нього не розповсюджуються.
Перевіряючи такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, банк зазначав, що відповідно до укладеного договору № б/н від 20.06.2014 року відповідачка, підписавши анкету-заяву, підтвердила свою згоду на те, що підписана неюзаява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.
На підтвердження своїх вимог банкдо матеріалів позовної заяви надав витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості за договором №б/н від 20.06.2014 року станом на 18.08.2020, копію анкети - заяви та довідки про видані кредитні картки, зміну умов кредитування, а також виписку із карткового рахунку відповідачки.
Згідно з ч.ч 1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст.1054 та ч.1 ст.1048 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Застосування конструкції договору приєднання та його умови, у переважній більшості випадків, розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Вирішуючи спір в цій частині, суд першої інстанції вірно виходив із того, що до даних правовідносин неможливо застосувати правила ч.1 ст.634 ЦК України, так як Умови, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово ним змінювались в період - з часу виникнення спірних правовідносин червень 2014року до моменту звернення до суду із цим позовом, тобто, кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Також, суд першої інстанції вірно виходив з того, що анкета-заява ОСОБА_1 не містить відомостей про розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, а доданий до позову витяг з Умов та правил надання банківських послуг, не містить підпису відповідачки, що, у свою чергу,свідчить про відсутність згоди між сторонами щодо істотних умов договору, зокрема, розміру процентів, та неможливість застосування вказаного банком у розрахунку розміру процентів за користування коштами.
Проценти за користування коштами можуть бути визначені, як за домовленістю сторін у договорі, так і встановлені законом. Підставами позову в даній справі банк зазначив стягнення процентів, визначених договором, що не знайшло свого підтвердження. Водночас, вимог про стягнення процентів за користування коштами, встановлених законом, позивачем не заявлялося.
Як вказувалося вище, в матеріалах справи наявна анкета-заява, на підставі якої відповідачка отримала грошові кошти і яка не містить відомостей про розмір процентів за користування грошовими коштами, що вказує на відсутність між сторонами домовленості про їх розмір, що, у свою чергу,свідчить про безпідставність застосування банком у розрахунку процентів за користування коштами.
Окрім того, у підписаній сторонами анкеті-заяві відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, що свідчить про недотримання вимог ч.1 ст.547 ЦК України про укладення у письмовій формі правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання.
За таких обставин, з огляду на відсутність домовленості між сторонами щодо умов та розміру сплати процентів та пені, вимоги банку в цій частині не ґрунтуються на законі, а тому задоволенню не підлягають, про що правильно зазначив суд першої інстанції.
Такі висновки суду першої інстанції, з якими погоджується і колегія суддів, узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка міститься у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Що стосується позовних вимог про стягнення тіла кредиту, слід відмітити наступне.
Згідно з вимогами цивільного процесуального законодавства, суд зобов'язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов'язки.
Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 20.06.2014 року, посилався на виписку по картковому рахунку відповідачки, довідки про зміну умов кредитування та про видані ОСОБА_1 кредитні картки.
З виписки по картковому рахунку убачається, що відповідачкакористуваласьотриманими кредитними коштами як готівково, так і безготівково, здійснювалаперіодичне погашення кредиту.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами (т. а.с. 16-22), а тому висновок суду першої інстанції про недоведеність факту отримання відповідачкою кредиту, кредитної картки та користування нею є помилковим.
З наданого банком розрахунку заборгованості, а також з виписки по картковому рахунку убачається, що відповідачка фактично взяла у користування кредитні кошти у розмірі 27 732,85 грн.
При цьому, з даних документів убачається, що відповідачкою було фактично повернуто банку 21 625,44 грн на погашення заборгованості за тілом кредиту, які банком були розподілені на погашення відсотків та пені.
Отже, встановивши, що анкета-заява від 20.06.2014 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків та пені, суд вважає, що у банку не було законних підстав на списання цих відсотків та пені за рахунок внесених відповідачкою на погашення кредиту коштів, та доходить висновку про стягнення з відповідачки на користь банку тіла кредиту у розмірі 6 107,41 грн, що складає різницю між сумою коштів, взятих ОСОБА_1 у банку (27 732,85 грн), та сумою коштів, внесених нею на погашення тіла кредиту (21 625,44 грн).
Вирішуючи спір в частині позовних вимог про стягнення тіла кредиту, суд першої інстанції належним чином не дослідив наявні в матеріалах справи докази, та, як наслідок дійшов помилкового висновку про недоведеність факту видачі ОСОБА_1 кредитних коштів.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про скасування рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 28 липня 2021 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення тіла кредиту з ухваленням у цій частині нового судового рішення про часткове задоволення позову, у зв'язку з чим апеляційна скарга Крилової О.Л. в інтересах АТ КБ «Приват банк» підлягає задоволенню частково.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
Як убачається із матеріалів справи, за подання до суду позовної заяви банк сплатив судовий збір у розмірі 2102 грн, за подання апеляційної скарги - 3153 грн.
Зважаючи на те, що результатом апеляційного перегляду є скасування рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення тіла кредиту за кредитним договором № б/н від 20.06.2014 року, у відповідності до положень статті 141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (4,54%), з ОСОБА_1 на користь банку підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 238,57 грн.
Керуючись ст.ст. 369, 374, 376, 382-384 України, суд
Апеляційну Крилової Олени Леонідівни в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват банк» задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 28 липня 2021 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення тіла кредиту скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват банк» (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д) заборгованість за договором кредиту № б/н від 20.06.2014 року у розмірі 6 107,41 грн (шість тисяч сто сім) грн 41 коп.
В решті рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 28 липня 2021 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват банк» (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д) витрати по сплаті судового збору у розмірі 238,57 (двісті тридцять вісім) грн 57 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т.О. Невідома
Судді І.М. Вербова
В.А. Нежура