Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/3469/2022
м. Київ Справа № 759/2251/21
04 травня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Левенця Б.Б.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Войтенко Ю.В., у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У лютому 2021 року Публічне акціонерне товариство «Укргазбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування заявлених вимог зазначало, що 22 березня 2019 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем заяви-договору №2019/1_С/070-001734 про приєднання до Правил відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи, операції за яким здійснюються з використанням електронних платіжних засобів та надання послуг за платіжними картками Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» та договору № 2019/OBP/070-000731. Банк взяв на себе обов'язок відкрити клієнту рахунок/субрахунок, видати платіжну картку (додаткові платіжні картки), надати кредитні кошти (овердрафт) та здійснювати розрахунки за операціями з використанням платіжної картки (додаткових платіжних карток), що видані клієнту, в залежності від обраного клієнтом продукту банку, тощо (п. п. 2.1., 2.4., 3.3., 5.1., 5.4. Правил).
За умовами вказаного договору банк відкрив відповідачу картковий рахунок та субрахунок за програмою кредитування: «Універсальна картка «Домовичок» (в рамках ЗКП), на якому встановлено можливу суму кредиту - 300 000,00 грн., пільговий період 30 днів, відсоткова ставка 42,00% річних, відсоткова ставка на пільговий період 0,00001% річних, відсоткова ставка на прострочену заборгованість 48,00 %; комісію за видачу кредиту - 4,00 %; строк дії договору 24 місяці, з наданням відповідачу кредитних коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, на вимоги про погашення заборгованості не реагував, унаслідок чого станом на 15 червня 2020 року у нього утворилась заборгованість у розмірі 25 538,80 грн., з яких: заборгованість по кредиту (поточна) - 12 458,54 грн.; заборгованість по кредиту (прострочена) - 6 836,84 грн.; заборгованість по процентах (поточна) - 439,83 грн.; заборгованість по процентах (прострочена) - 5 803,59 грн.
Враховуючи викладене, позивач ПАТ «Укргазбанк» просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором станом на 15 червня 2020 року у розмірі 25 538,80 грн. та судові витрати.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість в розімір 25538,80 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» судовий збір в сумі 2 270,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким у позові ПАТ Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не враховані аргументи (доводи) відповідача у справі та судова практика при розгляді аналогічних спорів.
Вважає, що надана позивачем копія анкети-заяви від 22 березня 2019 року, яка була підписана відповідачем, не є доказом того, що відповідач був ознайомлений з усіма умовами та правилами надання банківських послуг, які діяли на момент підписання ним цієї заяви і не є належним доказом, в розумінні ст.ст. 77,78 ЦПК України, укладення договору щодо надання банківських послуг з використанням кредитної картки, оскільки у вказаній анкеті-заяві відсутні дані про істотні умови кредитного договору, передбачені статтею 1054 ЦК України, зокрема, щодо процентної ставки по кредитному ліміту, строку дії кредитного ліміту та строку дії платіжної картки.
Отже, на думку відповідача, надана позивачем до суду копія анкети-заяви від 22 березня 2019 року не є належним доказом укладення між ним та банком кредитного договору, відтак, цивільно-правові відносини між позивачем та відповідачем належним чином не оформлені, а тому немає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача коштів за кредитом, при цьому посилається також на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16, від 04 листопада 2015 року у справі № 6- 1926цс15.Окремо звернув увагу і на аналогічний судовий спір, який розглядався судами першої, апеляційної та касаційної інстанціями у справі № 190/1985/16-ц .
В частині розрахунків заборгованості зазначає, що банком безпідставно нарахована йому заборгованість за кредитом , з огляду на положення статті 1048 ЦК України, частини другою статті 1050 ЦК України. Вважає, що банк має право на стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто, до кінцевого строку надання послуги- до 22 березня 2020 року. Відповідно після закінчення строку кредитування у банку відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а тому вимоги банку про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, нарахованими після закінчення строку кредитування, є необгрунтованими.
Також вважає, що виписка по особовому рахунку відповідача містить конфіденційну інформацію про клієнта, його фінансові операції по банківському рахунку та є банківською таємницею, яка повинна бути збережена та може надаватися виключно на вимогу та за рішенням суду, а тому долучення позивачем вказаної виписки до матеріалів справи є незаконним та таким, що порушує права відповідача.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача на адресу апеляційного суду не надійшов. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції - частина 3 статті 360 ЦПК України.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 22 березня 2019 року між Публічним акціонерним товариством «Укргазбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем заяви-договору №2019/1_С/070-001734 про приєднання до Правил відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи, операції за яким здійснюються з використанням електронних платіжних засобів та надання послуг за платіжними картками Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» та договору № 2019/OBP/070-000731 (а.с.6).
За умовами вказаного комплексного банківського обслуговування банк відкрив відповідачу картковий рахунок та субрахунок за програмою кредитування: «Універсальна картка «Домовичок» (в рамках ЗКП).
Відповідно до паспорта споживчого кредиту, який підписано відповідачем в рамках укладеного договору № 2019/OBP/070-000731 від 22 березня 2019 року, за програмою кредитування «Універсальна картка «Домовичок» кредит на споживчі цілі надається на таких умовах: тип кредиту - ліміт дозволеного овердрафту, орієнтовна сума кредиту - 10 000,00 грн., можлива сума кредиту - 300 000,00 грн., тип процентної ставки -фіксована: базова процентна ставка - 42% річних, процентна ставка за простроченим кредитом - 48% річних, процентна ставка на пільговий період - 0,00001%; порядок сплати процентів - щомісячно; пільговий період - 30 календарних днів; погашення кредиту - в кінці строку; строк дії договору з 22 березня 2019 року по 21 березня 2021 року (а.с.6 зворот).
На виконання умов договору, клієнту (відповідачу у справі)було відкрито картковий рахунок та видано платіжну картку № НОМЕР_1 для авторизації (а.с. 10).
Деталі операцій зазначеної платіжної картки вказують на те, що в межах строку кредитування позичальник (відповідач у справі) користувався кредитним лімітом (овердрафтом) та здійснював погашення платежів (а.с. 11-13, 14).
Розрахунок заборгованості за договором, банківські виписки про рух коштів по особовому рахунку позичальника ОСОБА_1 за період з 22 березня 2019 року по 15 червня 2020 року свідчать про те, що під час дії договору мало місце прострочення сплати позичальником чергових платежів по кредиту в рамках укладеного договору та на вимогу банку заборгованість, яка виникла станом на 27 листопада 2019 року не погашена, у зв?язку з цим 27 листопада 2019 року за вих. №129/37125/2019 банк на адресу позичальника направив вимогу про дострокове повернення кредиту, яка залишилась останнім без виконання (а.с. 17, 18).
За пред'явленим позовом ПАТ «Укргазбанк» станом на 15 червня 2020 року сума заборгованості за договором становить 25 538,80 грн., з яких: заборгованість по кредиту (поточна) - 12 458,54 грн.; заборгованість по кредиту (прострочена) - 6 836,84 грн.; заборгованість по процентах (поточна) - 439,83 грн.; заборгованість по процентах (прострочена) - 5 803,59 грн.
Задовольняючи позов ПАТ «Укргазбанк» та погоджуючись з наданим позивачем розрахунком заборгованості, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що позичальник належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за вказаним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість на загальну суму 25 538,80 грн, яка підлягає стягненню у повному розмірі з ОСОБА_1 .
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду у повній мірі погодитися не може, виходячи з наступного.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 626, 628 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом - стаття 1054 ЦК України.
Кредитний договір укладається у письмовій формі - стаття 1055 ЦК України.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) - частина перша, друга статті 207 ЦК України.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У справі яка переглядається, судом першої інстанції на підставі поданих позивачем доказів, які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, встановлено, що анкета - договір №2019/1_С/070-001734 від 22 березня 2019 року, паспорт споживчого кредиту, який підписано відповідачем в рамках укладеного договору № 2019/OBP/070-000731 від 22 березня 2019 року, за програмою кредитування «Універсальна картка «Домовичок», виписка по особовому рахунку про здійснення платіжних операцій за період з 22 березня 2019 року по 15 червня 2020 року вказують на те, що між сторонами у справі виникли договірні кредитні правовідносин, за умовами договору банк видав позичальнику ОСОБА_1 платіжну картку для авторизації, надав кредитні кошти (овердрафт), а останній отримав грошові кошти на платіжну картку та користувався ними.
На підставі встановлених фактичних обставин справи,колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що кредитний договір укладений з урахуванням волевиявлення позивачальника ОСОБА_1 , вказаний правочин вчинений у формі, встановленій законом, спрямований на настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним.
Твередження відповідача у доводах апеляційної скарги про те, що цивільно-правові відносини між ним та банком належним чином не оформлені, а надана банком копія анкети-заяви від 22 березня 2019 року не є належним доказом укладення кредитного договору не грунтуються на вимогах закону, оскільки, підписавши вказану анкету-заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, та паспорт споживчого кредиту відповідач ОСОБА_1 відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов'язання.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанці при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16, від 04 листопада 2015 року у справі № 6- 1926цс15, висновків у аналогічній судовій справі № 190/1985/16-ц є безпідставними, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Надаючи оцінку доказам, що наявні в матеріалах справи, перевіряючи розмір, складові та період заборгованості в частині заявленої позивачем вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції встановив, що за умовами укладеного договору позичальник зобов'язується повернути кредитору позику в межах виданого кредитного ліміту, що обліковуються на платіжній картці.
Деталі операцій зазначеної платіжної картки, а також розрахунок заборгованості вказують на те, що в межах строку кредитування позичальник користувався кредитним лімітом та здійснював чаткове погашення платежів.
Розмір невиконаного позичальником ОСОБА_1 зобов'язання з повернення суми позики становить суму 19 295,38 грн. (12 458,54 грн (поточна) + 6 836,84 грн. (прострочена), яка відповідачем не спростована.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплати суму боргу кредитору.
З урахуванням змісту зазначених норм матеріального права та встановлених фактичних обставин справи, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висноку про те, що у порушення умов договору позичальник ОСОБА_1 фактично отримані та використанні кошти у добровільному порядку ПАТ «Укргазбанк» не повернув, чим порушив права кредитора.
Заборгованість в частині залишку боргу за тілом кредиту у розмір 19 295,38 грн., періоди її виникнення, що обліковується за позичальником ОСОБА_1 , підтверджуються зібраними та дослідженими доказами у справі. Доказів погашення заборгованості за цією складовою боргу відповідачем ОСОБА_1 не надано та матеріали справи не містять.
Колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими підстави та мотиви рішення суду першої інстанції про задоволення позову ПАТ «Укргазбанк» в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту і відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про те, що оскаржуване судове рішення в частині вирішення вказаних позовнмх вимог ухвалене без належної оцінки наданих учасниками справи доказів та їх належного обґрунтування.
Отже, доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи в частині складової вимоги заборгованості - основного боргуу розмірі 19 295,38 грн.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача щодо висновків суду першої інстанції в частині стягнення процентів за користування кредитом, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Аналіз зазначених норм права вказує на те, що у разі порушення позичальником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, кредитор відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України протягом всього часу - до закінчення строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими процентами, а також стягнути несплачені щомісячні платежі, прострочення яких мало місце під час дії договору.
Після спливу визначеного договором строку кредитування (зміни строку виконання зобов'язання) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти припиняється. Кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
Вказаний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 4-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).
Як свідчать встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, під час дії договору мало місце прострочення сплати позичальником чергових платежів з виконання кредитного зобов'язання.
У зв'язку з невиконання позичальником ОСОБА_1 зобов'язання в обумовлений сторонами строк кредитор ПАТ «Укргазбанк», реалізуючи свої права, що випливають із положень частини другої статті 1050 ЦК України, 29 листопада 2019 року направив позичальнику досудову вимогу, в якій просив у тридцятиденний строк з моменту отримання даної вимоги достроково повернути всю суму кредиту та сплатити проценти і комісію за користування кредитом (а.с. 17).
Досудова вимога, яка була надіслана на адресу місця проживання позичальника ОСОБА_1, одержана - 09 грудня 2019рокута залишена останнім без виконання(а.с. 18).
З огляду на пред'явлену позивачем вимогу про дострокове стягнення кредиту з відповідача слід дійти висновку, що позивач, як кредитор, такими діями на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.
Отже, строк дії договору від 22 березня 2019 рокузмінився з тридцятого дня з дати, зазначеної на квитанції, яка надається банку відділенням зв'язку при відправленні позичальнику листа з вимогою про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним з повідомленням про вручення, і вважається таким, що має бути виконаним у повному обсязі- 08 січня 2020 року.
Таким чином, позикодавець ПАТ «Укргазбанк» відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути з боржникк ОСОБА_1 заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто, до 08 січня 2020 року. Після закінчення вказаного строку у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Досліджений колегією суддів апеляційного суду розрахунок заборгованості та виписка по картковому рахунку відповідача свідчить про те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою в сумі 6 243,42 грн. (439,83 грн. заборгованість по процентах (поточна) + 5 803,59 грн. заборгованість по процентах (прострочена)) включає період з 15 травня 2019 року по 15 червня 2020 року, з якого період з 09 січня 2020 року по 15 червня 2020 року виходить за межі строку кредитування.
З огляду на зазначене,колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що вимоги кредитора про стягнення з боржника щомісячних процентів за користування кредитом, у тому числі, за підвищеною процентною ставкою, за період, що виходить за межі строку кредитування з 09 січня 2020 року по 15 червня 2020 року, не узгоджуються з нормами матеріального права, а відтак не дають підстав для висновку про порушене право кредитора в цій частині вимог.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув та, задовольняючи вимогу позивача у повному обсязі в частині складової заборгованості - процентів за користування кредитом, не врахував, що у банка відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти за користування кредотом після закінчення строку його дії, тобто, після 08 січня 2020 року.
Таким чином, вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості з нарахованих та несплачених щомісячних процентів за користування кредитними коштами за базовою та підвищеною ставкою за період, що виходить за межі зміненого строку кредитування з 09 січня 2020 року по 15 червня 2020року в сумі 5 245,23 грн. є безпідставною та задоволенню не підлягає.
В цій частині доводи апеляційної скарги відповідача знайшли своє підтвердження.
Отже, в межах заявлених позивачемпозовом вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за основним зобов'язанням, яка складається з частини позики, що залишилася в сумі 19 295,38 грн. та несплачених щомісячних процентів за користування кредитними коштами за базовою та підвищеною ставкою в межах строку кредитування з15 травня 2019 року по 08 січня 2020 рокув сумі 998,19 грн., а всього- 20 293,57 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що виписка по особовому рахунку відповідача містить конфіденційну інформацію про клієнта, його фінансові операції по банківському рахунку та є банківською таємницею, а тому долучення позивачем вказаної виписки до матеріалів справи є незаконним та порушує права відповідача є помилковими, виходячи з наступного.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної інстанцій) виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом на підтвердження заборгованості відповідачатаповинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині визначеного розміру суми боргу, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», та зменшення суми боргу з 25 538,80 грн. до 20 293,57 грн.
На підставі пункту 13 статті 141 ЦПК України в цій частині вимог підлягає зміні розподіл судових витрат, що складаються із судового збору, який у пропорційному розмірі до задоволених вимог (79,46%) у розмірі 1 803,74 грн. слід покласти на відповідача ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання розподілу судових, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, колегія суддів апеляційного суду виходить із наступного.
Відповідно до статті 4 Закону «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 3405,00 грн. (2 270,00 грн. х 150%).
Враховуючи, що вимоги апеляційної скарги відповідача за результатом перегляду справи в суді апеляційної інстанції задоволено частково (20,54%), тому несплачений відповідачем судовий збір за подання апеляційної скарги про перегляд судового рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року у пропорційному розмірі до вимог апеляційної скарги у задоволенні яких було відмовлено, що складає розмір 2 705,61 грн. слід стягнути з відповідача в дохід держави.
Керуючись ст.ст. 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року в частині вирішення вимог Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості змінити, зменшивши суми заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк " Укргазбанк" з 25 538,80 грн. до 20 293,57 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номерНОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» ( код ЄДРПОУ 23697280)судовий збір у розмірі 1 803,74 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) в дохід держави у рахунок оплати судового збору, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, судовий збір у розмірі 2 705,61 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Судді