28 квітня 2022 року м. Київ
Справа № 755/14260/21
Провадження: № 22-ц/824/4209/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,
суддів Вербової І.М., Нежури В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Омельченка Євгена Володимировича в інтересах Акціонерного товариства «Акцент-Банк»
на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 листопада 2021 року, ухвалене під головуванням судді Коваленко І.В.,
у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У серпні 2021 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі-АТ «Акцент-Банк») звернулося до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 01.08.2019 року ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписала анкету-заяву, згідно якої, в подальшому, їй було встановлено кредитний ліміт на картковий рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом. ОСОБА_1 погодила, що підписана нею анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг у А-Банку та Тарифами Банку, складає між нею та АТ «Акцент-Банк» кредитний договір. Однак, у зв'язку з невиконанням відповідачкою своїх зобов'язань за кредитним договором в останньої станом на 31 січня 2021 року виникла заборгованість у розмірі 18 812,92 грн., з яких: 14 957,96 грн. - заборгованість за кредитом, 3 704,96 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 150,00 грн. - заборгованість за штрафом, які банк просив просив стягнути на свою користь.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 18 листопада 2021 року у задоволенні позову АТ «Акцент-Банк» відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Омельченко Є.В. в інтересах АТ «Акцент-Банк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що відповідачка підтвердила свою згоду на те, що анкета-заява разом з запропонованими банком Умовами та Правилами, Тарифами складають між нею та банком кредитний договір. Розрахунок заборгованості свідчить про те, що відповідачка користувалась кредитними коштами, тобто, ознайомилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг. Вважав посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 необґрунтованим, оскільки у вказаній справі розглядався випадок, коли тарифи банку не були підписані позичальником. В даному ж випадку, відповідачкою було підписано паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому сторонами було погоджено усі істотні умови договору.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 17 січня 2022 відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачка правом відзиву відповідно до вимог статті 360 ЦПК України не скористалась.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 01.08.2019 року було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
Згідно розрахунку заборгованості, станом на 19.07.2019 року відповідачка має заборгованість за договором б/н від 01.08.2019 року у розмірі 18 812,92 грн., з яких: 14 957,96 грн. - заборгованість за кредитом, 3 704,96 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 150,00 грн. - заборгованість за штрафом.
Відмовляючи у задоволенні позову АТ «Акцент Банк», суд першої інстанції виходив із того, що банком не надано підписаних відповідачкою Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», Тарифів, довідки про умови кредитування, які б передбачали умови щодо нарахування процентів, пені та штрафів. Також банком не надано доказів на підтвердження факту видачі відповідачці кредитної картки, її типу та строку дії, доказів зарахування кредитних коштів на картку, виписки з рахунку, а розрахунок заборгованості не є належним доказом на підтвердження заборгованості.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Звертаючись до суду, банк зазначав, що ОСОБА_1 , підписавши анкету-заяву, підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
На підтвердження своїх вимог банк до матеріалів позовної заяви надав витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна GOLD», розрахунок заборгованості за договором №б/н від 01.08.2019 року станом на 19.07.2021 року, копію анкети - заяви та копію паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка».
Разом з тим, вказані документи не підтверджують умов кредитування та розміру заборгованості за договором.
Як вбачається з матеріалів справи, ні витяг з Тарифів користування кредитною карткою, ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Акцент-Банку не містять підпису ОСОБА_1 .
Анкета-заява містить лише анкетні дані відповідачки, її контактну інформацію.
Анкета-заява не містить даних про умови кредитування, розмір процентів за користування грошовими коштами, пені та штрафів, даних про кредитну картку, яку відповідачка мала намір відкрити.
За таких обставин, з огляду на відсутність домовленості між сторонами щодо умов та розміру сплати процентів, пені та штрафів вимоги банку в цій частині не грунтуються на законі і задоволенню не підлягають.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка міститься у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, згідно якої, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Вказані висновки Великої Палати Верховного Суду є обов'язковими до врахування судом.
Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на безпідставність посилань суду першої інстанції на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17, оскільки текс рішення суду першої інстанції не містить таких посилань.
В той же час, вказана постанова Великої Палати є чинною, викладені у ній висновки стосуються спірних відносин, а тому, вони підлягають врахуванню у даній справі.
Також, АТ «Акцент-Банк» не надало суду першої інстанції жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачка отримала кредитну картку, а також те, що вона знімала готівку з карткового рахунку або оплачувала товари/послуги за допомогою кредитної картки.
Паспорт споживчого кредиту за програмою Кредитна картка від 01.08.2019 року також не є документом, який може підтверджувати умови кредитування, оскільки у вказаному документі передбачено умови кредитування для кредитних карток Універсальна , Універсальна ГОЛД та Зелена , проте, з його змісту не вбачається умови якої саме кредитної картки погоджувалися відповідачкою (а.с. 7зв.-8).
Окрім того, підпис відповідачки на цьому документі, який складається з двох сторінок, міститься лише на останній сторінці. До того ж, у цьому документі зазначено умови щодо надання кредитних ліній на двох карткових рахунках: Універсальна та Універсальна Gold . А у справі, що переглядається, відсутні докази про відкриття конкретного рахунку. Довідка про відкриття рахунку та видану картку лише зазначає їх відповідні номери, проте не вказує яку саме картку видано клієнту Універсальну чи Універсальна Gold .
Слід зазначити і те, що в паспорті споживчого кредиту вказано про те, що наведена у ньому інформація зберігає чинність та є актуальною до 01.01.2020 року, тобто, протягом 4 місяців.
Також у паспорті споживчого кредиту зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стон, розмір доходів, тощо.
Крім того, в графі підпис споживача паспорту споживчого кредиту вказано, що ОСОБА_1 підписано простим електронним підписом шляхом підтвердження ОТП 14 з номера телефону у відповідності з Умовами та Правилами надання банківських послуг, проте, жодних доказів на підтвердження того чи дійсно відповідачкою було підписано паспорт споживчого кредиту у вказаний спосіб банком суду не надано.
Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що паспорт споживчого кредиту за програмою Кредитна картка від 01.08.2019 року було підписано саме ОСОБА_1 .
Розрахунок заборгованості, на який посилається банк, також не є первинним документом, який може підтверджувати факт отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах які зазначені банком в позовній заяві, видачі кредитної картки, а отже не є належним доказом існування заборгованості.
На підтвердження позовних вимог, представник АТ «Акцент-Банк» до апеляційної скарги додав виписку з рахунку, оформленого на ім'я ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ч.ч. 5, 6 ст.81 ЦПК України).
Згідно з ст.83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Частиною 3 ст.367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів не приймає додані до апеляційної скарги нові докази, оскільки такі докази до суду першої інстанції позивачем не подавалися, вони не були предметом дослідження суду першої інстанції. Будь-яких заяв про долучення до матеріалів справи вказаних доказів позивачем не подано, а також не обґрунтовано та не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.Напроти, як вбачається з матеріалів справи, разом з позовною заявою представник АТ «Акцент-Банк» , діючи на власний розсуд, подав до суду заяву про розгляд справи на підставі доданих до позовної заяви доказів.
Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є законними і обґрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 384 України, суд
Апеляційну адвоката Омельченка Євгена Володимировича в інтересах Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Т.О. Невідома
Судді І.М. Вербова
В.А. Нежура