справа №753/21801/21 Головуючий у 1 інстанції: Мицик Ю.С.
провадження №22-ц/824/3076/2022 Головуючий суддя: Олійник В.І.
Іменем України
04 травня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Головуючого судді: Олійника В.І.,
суддів: Суханової Є.М., Сушко Л.П.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року про передачу справи на розгляд іншого суду у справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
У жовтні 2021 року позивач АТ «Кредобанк» звернувся до Дарницького районного суду м. Києва із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за Договором №О5951653/1 від 02.05.2018 року у розмірі 129 705 грн 17 коп., судові витрати та витрати на професійну правову допомогу.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року справу передано на розгляд до Троїцького районного суду Луганської області.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 з підстав порушення судом норм процесуального права ставиться питання про скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Скаргу обґрунтовує тим, що внаслідок збройного конфлікту на Сході України він був змушений покинути своє постійне місце проживання і як був взяти на облік, як вимушено переміщена особа, що підтверджується довідкою від 04.12.2017 року №3002-29771 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Вказує, що відповідно до вимог Конституції України, Закону України «Про свободу пересування і вибір місця проживання», Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та інших актів законодавства, відповідач вважається жителем Дарницького району міста Києва та відповідно реєстрація місця проживання або місця перебування особи або її відсутність в демографічному реєстрі виборців не можуть бути умовою/підставою обмеження реалізації ним прав і свобод, передбачених Конституцією, законами або міжнародними договорами України, зокрема на розгляд справи за своєї присутністю з можливість бути присутнім на судових засіданнях, надавати суду докази, заявляти клопотання, надавати свої заперечення, пояснення, знайомитися з матеріалами справи тощо.
Натомість постановлена ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 08 листопада 2021 року у справі №753/21801/21 без повного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та без врахування вимог ст.27 ЦПК України, Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII, що є підставою для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення, відповідно до вимог передбачених ст. 379 ЦПК України.
Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про передачу справи на розгляд іншого суду (п.9 ч.1 ст.353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників. (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц)
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Передаючи матеріали справи на розгляд до Троїцького районного суду Луганської області, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_3 від 16.07.2018 року, зареєстрованим місцем його проживання є адреса: АДРЕСА_1 , а позивачем не надано суду довідку про взяття на облік відповідача, як внутрішньо переміщеної особи.
Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2021 року позивач АТ «Кредобанк» звернувся до Дарницького районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Відповідно до ч.1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
За змістом ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги;
Так, звертаючись із позовом до Дарницького районного суду міста Києва, АТ «Кредобанк» зазначав місце проживання відповідача ОСОБА_2 за адресою:
АДРЕСА_2 , така адреса вказана в Заяві-Договорі №26201011228884/980/РКО про надання комплексних банківських послуг, в додатку від 28.11.2018 року до Заяви-Договору №26201011228884/980/РКО від 28.11.2018 року, на підставі якого і хоче стягнути заборгованість позивач та опитувальнику клієнта-фізичної особи (а.с.27-29).
Крім того, як вбачається з Довідки від 04.12.2017 року №3002-29771 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яку ОСОБА_2 долучив до апеляційної скарги, фактичне місце його проживання/перебування є АДРЕСА_3 .
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов поспішного висновку про передачу справи на розгляд до Троїцького районного суду Луганської області.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до Дарницького районного суду міста Києва, відповідно до вимог ст.379 ЦПК України.
Суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не дослідив, чи підписана заява про залишення позову без розгляду особою, яка її подала, а тому дійшов помилкового висновку про задоволення такої заяви.
Відповідно до ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали
З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку щодо задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 , скасування ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року про передачу справи на розгляд іншого суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року про передачу справи на розгляд іншого судускасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: