Справа № 756/8879/21 Провадженн № 11-кп/824/2124/2022 Головуючий в суді першої інстанції: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2
06 квітня 2022 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні з використанням цифрового засобу зв'язку програмного забезпечення «Viber» провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 24 березня 2022 року у кримінальному провадженні № 12020110000000890 щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Бердичів Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 152 КК України (у редакції 2001 року), ч. 1 ст. 156, ч. 3, 4 ст. 152 КК України, -
за участю прокурора ОСОБА_8
захисника ОСОБА_6
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 24 березня 2022 рокустрок тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено на 60 днів, до 22 травня 2022 року включно.
Таке рішення суд мотивував з урахуванням того що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, які за класифікацією ст. 12 КК України відносяться до категорії нетяжких, тяжких та особливо тяжких злочинів, які мали місце протягом тривалого часу, а тому існує висока ймовірність того, що перебуваючи на свободі обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих та свідків, які ще не допитувались у судовому засіданні, а також з огляду на конкретні обставини інкримінованих йому кримінальних правопорушень, він може вчинити інші кримінальні правопорушення.
В апеляційній скарзі захисникОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції або змінити її, визначивши ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у виді застави.
В доводах апеляційної скарги захисник зазначає, що не погоджується із ухвалою суду першої інстанції, вважає її необґрунтованою та незаконною.
Апелянт вказує на те, що суд першої інстанції не застосував закон, який підлягав застосуванню, а саме положення ст. 616 КПК України, якими передбачено можливість скасування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для призову на військову службу під час мобілізації, з метою здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони України.
Поряд з цим, захисник вважає, що подальше перебування ОСОБА_7 в ДУ «Київський слідчий ізолятор» наражає його життя на небезпеку, оскільки поблизу установи знаходяться ряд військових об'єктів, по яких агресором Російською Федерацією може бути завдано ракетних або інших ударів, в той час як адміністрація установи не здатна забезпечити безпеку громадян, які у ній утримуються.
Під час апеляційного розгляду захисник ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурор заперечував щодо задоволення апеляційної скарги.
Від обвинуваченого ОСОБА_7 клопотяння про його участь у розгляді апеляційної скарги захисника не надходило.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Під час розгляду клопотання суд встановив, що відсутні переконливі докази на підтвердження обставин, які б вказували на зменшення або зникнення ризиків, передбачених пунктами 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, також судом враховано наявність в обвинуваченого обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого та конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень, що у сукупності є підставою для продовження строків тримання ОСОБА_7 під вартою.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 . Таке судове рішення, незважаючи на умови воєнного стану, не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. В той же час, в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступлення від принципу поваги до особистої свободи, а також забезпечує не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Тому, колегія суддів погоджується з тим, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Доводи апеляційної скарги про безпідставне незастосування до обвинуваченого положень ст. 616 КПК України колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції в ухвалі, клопотання захисника та обвинуваченого подані в супереч порядку, визначеному частиною 2 цієї статті.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 152 КК України (у редакції 2001 року), ч. 1 ст. 156, ч. 3, 4 ст. 152 КК України,що з урахуванням вимог ч. 1 ст. 616 КПК України, позбавляє його права на скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника про те, що перебування обвинуваченого в ДУ «Київський слідчий ізолятор» наражає його життя на небезпеку, у зв'язку з тим, що агресором Російською Федерацією може бути завдано ракетних або інших ударів по даній установі,то колегія суддів звертає увагу на те, що військовий стан введений на всій території України, що свідчить про відсутність безпечних місць для усіх громадян України, які перебувають в Україні.
За сукупності таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше застосований до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть на даному етапі судового провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду.
Керуючись ст.ст. 376 ч. 2, 404, 405, 407, 409, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 24 березня 2022 року, якоюсеред іншого строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено на 60 днів, до 22 травня 2022 року включно, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4