1[1]
Іменем України
22 лютого 2022 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 09 грудня 2021 року, у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України,
Ухвалою від 09 грудня 2021 року Печерський районний суд м. Києва залишив без змін міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою та продовжив строк цього запобіжного заходу на 60 днів, до 06 лютого 2022 року включно.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції, пославшись на вимоги ст. 331 КПК України, а також ст.ст. 177, 178 цього Кодексу, зазначив про те, що підстави для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не відпали, стан його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув'язнення, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 09 грудня 2021 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 та відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, застосувавши до ОСОБА_5 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування апеляційних вимог захисник посилається на те, що оскаржувана ухвала суду є необґрунтованою та такою, що не відповідає практиці рішень Європейського суду з прав людини.
Зокрема, як зазначає апелянт, суд першої інстанції, обґрунтовуючи прийняте рішення тим, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які вказують на необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, лише вказав на наявність ризиків, однак без будь-якого їх обґрунтування. Крім того, адвокат вважає, що суд не перевірив належним чином заявлених прокурором ризиків та доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, на думку сторони захисту, у сукупності з наведеним, суд першої інстанції необґрунтовано продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, всупереч вимогам кримінального процесуального законодавства та практики Європейського суду з прав людини, без достатніх на те підстав, та без врахування обставин, які обґрунтовують ризики.
Більш того, сторона захисту зауважує на те, що на даний час досудове розслідування завершене, обвинувальний акт скеровано до суду, вже майже дин рік триває судовий розгляд даного кримінального провадження, а тому, на думку захисника, ризики, які існували раніше, під час обрання запобіжного заходу, який діє на даний час відносно ОСОБА_5 , суттєво зменшились.
Виходячи з вищенаведеного, а також правих позицій
Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Вренчев проти Сербії» про те, що « коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів», захисник вважає, що прокурором у заявленому усному клопотанні безпосередньо під час судового засідання не було доведено суду ризики та необхідність продовження строку дії найбільш суворого запобіжного заходу - тримання під вартою.
Оскільки від сторін кримінального провадження не надійшло клопотань про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, розгляд апеляційної скарги захисника обвинуваченого, відповідно до вимог ч. 4 ст. 422-1 КПК України, здійснено без їх участі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши надані суду апеляційної інстанції матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 не підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, відповідно до вимог ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.
Однак, згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2017 від 23.11.2017, положення третього речення ч. 3 ст. 315 КПК України втратили чинність, як такі, що не відповідають Конституції України.
При цьому, визнаючи положення третього речення ч. 3 ст. 315 КПК України неконституційними, Конституційний Суд України у своєму рішенні зазначив, дослівно «… положення третього речення частини третьої статті 315 Кодексу в частині, що передбачає поширення продовження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у виді домашнього арешту чи тримання під вартою, обраних під час досудового розслідування, без клопотань учасників кримінального провадження, зокрема прокурора, та без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, за яких такі запобіжні заходи були обрані на стадії досудового розслідування, суперечить вимогам частин першої, другої статті 29 Конституції України.».
Всупереч вказаним вимогам закону, з урахуванням рішення Конституційного Суду України, яке є обов'язковим для виконання, в тому числі судами при застосуванні норм кримінального процесуального закону, суд першої інстанції, на стадії підготовчого провадження, прийняв рішення про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою на 60 днів, без відповідного клопотання прокурора, оскільки, незважаючи на неодноразові запити судді-доповідача, в порядку передбаченому ч. 2 ст. 422-1 КПК України, Печерським районним судом м. Києва суду апеляційної інстанції не були надані завірені копії а ні клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, подане під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, а ні самої ухвали суду про продовження строку тримання під вартою від 09 грудня 2021 року.
Разом з тим, дослідивши копію вступної та резолютивної частини оскаржуваної ухвали, яку було додано до апеляційної скарги захисника обвинуваченого, а також зміст цієї ухвали, який міститься в Єдиному держаному реєстрі судових рішень, колегією суддів встановлено, що зазначена ухвала була винесена в підготовчому судовому засіданні за відсутності письмового клопотання прокурора, оскільки як прямо зазначено в ухвалі суду від 09 грудня 2021 року, суд першої інстанції за власною ініціативою, у відповідності до вимог ст. 331 КПК України, поставив на обговорення учасників судового провадження питання доцільності тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 .
Що ж стосується посилання суду першої інстанції на положення ст. 331 КПК України, ч. 3 якої покладає на суд обов'язок розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, незалежно від наявності клопотань, то його слід визнати безпідставним, оскільки на момент прийняття оскаржуваної ухвали, суд перебував на стадії підготовчого провадження, а тому не міг керуватися нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст. 331 цього Кодексу, які підлягають застосуванню лише під час судового розгляду, тобто після прийняття в підготовчому судовому засіданні рішення про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту.
За таких обставин, ухвала суду від 09 грудня 2021 року про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, не може бути визнана законною та обґрунтованою, оскільки при її постановленні було допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що, згідно вимог ст. 409 КПК України, є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає необхідним, за наслідками апеляційного розгляду, прийняти рішення, яким ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 09 грудня 2021 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, до 06 лютого 2022 року включно, скасувати, як незаконну.
Що стосується інших вимог апеляційної скарги захисника обвинуваченого, зокрема відмови у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою та застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, а саме домашнього арешту, то вони не можуть бути задоволені через відсутність для цього відповідних правових підстав, оскільки, як зазначалось вище, під час судового провадження в суді першої інстанції, прокуроромне подавалось письмове клопотанняпро продовження строку тримання обвинуваченого під вартою і воно не було предметом розгляду в підготовчому судовому засіданні, а тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості прийняти будь-яке рішення не тільки щодо розгляду такого клопотання, а й щодо застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню лише частково.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 418, 419 та 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу підготовчого судового засідання Печерського районного суду м. Києва від 09 грудня 2021 року, відповідно до якої суд залишив без змін міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою та продовжив строк цього запобіжного заходу на 60 днів, до 06 лютого 2022 року включно, - скасувати.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: _____________ _____________ _____________
( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )
Номер справи: 757/58044/20-к
Номер провадження : 11-кп/824/1550/2022
Категорія: ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України
Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_7
Доповідач - суддя ОСОБА_1