04 травня 2022 року м. Київ
Унікальний номер справи 754/3570/21
Апеляційне провадження 22-ц/824/6100/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Махлай Л.Д.,
суддів Немировської О.В., Ящук Т.І.
сторони
позивач ОСОБА_1
відповідач Фізична особа - підприємець ОСОБА_2
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , подану через представника ОСОБА_3 , на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 09 грудня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Таран Н.Г., у справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення штрафних санкцій та відшкодування моральної шкоди,
у березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ФОП ОСОБА_4 , в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 51 948 грн та 2 597,40 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначав, що 22.06.2020 між сторонами укладено договір № НВ-220620/2, згідно з яким постачальник зобов'язаний передати у власність замовника електротехнічне обладнання та матеріали, виконати усі роботи за найменуванням, у кількості, комплектності, асортименті, а також у строки поставки, що визначалися сторонами у додатку № 1 (специфікація), який є невід'ємною частиною договору, а він як покупець зобов'язаний прийняти товар та своєчасно оплатили його на умовах, вказаних у договорі.
22.06.2020 між сторонами укладено специфікацію на поставку товару на загальну суму 288 600 грн та видано товарний чек замовнику. Він відразу оплатив повну вартість обладнання, про що на товарному чеку міститься відмітка про отримання коштів представником постачальника, що відповідальний за проведення відповідної операції - ОСОБА_5 .
Поставка обладнання здійснюється у строк, що встановлюється п. 4.1 договору. Доставка обладнання на місце експлуатації за адресою: АДРЕСА_1 становить не більше п'ятдесяти днів з дати сплати повної вартості обладнання. Повна оплата здійснена 22.06.2020, а тому поставка повинна була бути здійснена включно до 11.08.2020.
Фактично поставка товару відбулася 18.12.2020, проте передача усіх комплектуючих документів на обладнання відбулась лише 13.01.2021, що підтверджується датуванням гарантії на обладнання. Таким чином поставка обладнання відбулась із затримкою у 154 дні.
Пунктом 8.1 договору передбачено, що у випадку порушення строку поставки, постачальник сплачує замовнику кошти у розмірі 0,1 % від вартості обладнання за кожен день затримки. Відтак відповідач має сплатити на його користь 51 948 грн (288 600 грн (вартість обладнання) *0,1% (санкція, що передбачена договором) * 180 (дні прострочення).
Також з посиланням на ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач зазначив, що в результаті порушення його прав, як споживача, йому завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних переживаннях та стражданнях, він змушений докладати додаткових зусиль для поновлення своїх прав, неодноразово звертатися до відповідача з вимогами виконати умови договору, писати претензії тощо. З урахуванням принципів справедливості вважає, що з відповідача на його користь підлягає також стягненню в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 597,40 грн (51 948 грн. (сума заборгованості * 5 %).
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 09.12.2021 позов задоволено частково. Стягнуто із ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 51 948 грн штрафних санкцій за прострочення виконання договору. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ФОП ОСОБА_2 через представника подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, судом не враховано, що позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували прострочення виконання зобов'язань за договором і підстави нарахування ним розміру штрафних санкцій. Оскільки позивач прострочив виконання сплати всієї суми обладнання на умовах передбачених договором, обладнання було поставлено 18.11.2020, що підтверджується відеодоказами та скріншотами з месенджера Вайбер. Суд не врахував, що виписка гарантійного талану 13.01.2021 жодним чином не доводить поставку обладнання 18.12.2020 або 13.01.2021, оскільки гарантійне зобов'язання визначене безпосередньо у договорі, а акта прийому - передачі чи видаткової накладної сторони так і не підписали. 22.06.2020 він кошти від позивача не отримував, не був присутній під час передачі коштів ОСОБА_5 , ця особа не є його працівником та він не видавав доручення на отримання ним коштів від позивача. Позивач не вказує чому він не передав кошти відповідно до п. 3.2.1 договору або безпосередньо відповідачу. Між сторонами не укладалися будь - які додаткові угоди в частині зміни порядку розрахунку чи отримання коштів. Товарний чек, на який посилається позивач видано разом з підписанням договору для подальшого перерахування коштів відповідно до умов договору і жодним чином не підтверджує отримання грошових коштів у готівці, та такий спосіб оплати не було передбачено договором, а отримання коштів підтвердив своїм підписом не відповідач, а третя особа. Судом також не враховано, що акт приймання - передачі та інші супровідні документи були надані позивачу у двох екземплярах під час передачі обладнання, проте він не повернув підписаний примірник цих документів. Отже, оскільки спір щодо порушення строків був відсутній на момент передачі обладнання, робіт щодо його встановлення тощо, він і не вимагав від позивача повернути йому підписаний примірник. Жодних претензій щодо строків, якості, комплектності та кількості обладнання позивач не заявляв до 20.01.2021. Суд також не звернув уваги, що строк перерахування суми на розрахунковий рахунок настав з 23.06.2020, проте частину від всієї суми отримано готівкою лише в листопаді 2020 року. Гарантійний талон на вимогу самого замовника видано пізніше для збільшення реального строку гарантійних зобов'язань. Саме по собі підписання гарантійного талону на обладнання не відноситься до умов договору, оскільки основні гарантійні зобов'язання між сторонами виникли на підставі договору.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін посилаючись на законність та обґрунтованість рішення. Зазначає, що товарний чек є єдиним доказом того, що саме 22.06.2020 він оплатив повну суму коштів за обладнання на виконання умов договору та саме з цієї дати розпочинається строк виконання відповідачем умов договору. У суді відповідач не заявляв про проведення почеркознавчої експертизи, а тому сумнівів у дійсності виданого товарного чеку немає. Заперечуючи факт отримання коштів 22.06.2020 та надаючи аргументи, що згідно умов договору оплата повинна проводитись безготівковим шляхом на розрахунковий рахунок відповідача, останній не врахував, що якби він не оплатив повну вартість обладнання то відповідач не мав би підстав для поставки обладнання, проте таке обладнання було доставлене. Враховуючи те, що 22.06.2020 замовник оплатив повну вартість обладнання, то поставка повинна бути здійснена до 11.08.2020. Виконання договору у повному обсязі підтверджується гарантійним талоном, виданим 13.01.2021, отже виконання договору відбулось із затримкою 180 днів. Посилання в апеляційній скарзі, що він не заявляв претензій щодо строків, якості, комплектності та кількості обладнання до 20.01.2021 не відповідає дійсності. Відповідачем надано лише частину доказів спілкування між сторонами та не надано доказів подальших перемовин між ними. Обов'язок надання акту приймання - передачі покладено на відповідача, як на суб'єкта підприємницької діяльності, а не позивача. Він такий акт від відповідача не отримував.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 22.06.2020 між сторонами укладено договір № НВ-220620/2, згідно з яким постачальник зобов'язаний передати у власність замовника електротехнічне обладнання та матеріали, а також виконати усі роботи, за найменуванням, у кількості, комплектності, асортименті, а також у строки поставки, що визначено у додатку № 1 (специфікація), який є невід'ємною частиною договору, а покупець (позивач) зобов'язаний прийняти товар та своєчасно оплатили його на умовах, вказаних у договорі.
22.06.2020 складено специфікацію на поставку товару на загальну суму 288 600 грн та видано товарний чек замовнику № 417/1 від 22.06.2020 на цю суму.
Позивач сплатив 288 600 грн, що складає повну вартість обладнання, у день видачі чеку, про що на товарному чеку міститься відмітка про отримання коштів представником постачальника (відповідача), що відповідальний за проведення відповідної операції - ОСОБА_5 .
Відповідно до п. 4.1 строк доставки обладнання на місце експлуатації за адресою: АДРЕСА_1 становить не більше п'ятдесяти днів з дати сплати повної вартості обладнання. Обладнання позивачу було доставлене 18.12.2020, а комплектуючі документи на обладнання передано 13.01.2021, про що зазначено у гарантійному талоні.
Відповідно до п. 8.1 договору у випадку порушення строку поставки, постачальник сплачує замовнику кошти у розмірі 0,1 % від вартості обладнання за кожен день затримки.
Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій, передбачених п. 8.1 договору суд першої інстанції виходив з того, що відповідач прострочив виконання зобов'язань на 154 дні.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
У даній справі встановлено, що сторони на власний розсуд визначили умови договору щодо строків поставки обладнання (дизельного генератора) та виконання робіт, вартості товару, порядку оплати, санкції за несвоєчасне виконання зобов'язань.
Відповідно до п. 3.1 загальна вартість обладнання та робіт складає 288 600 грн.
На зазначену суму позивачу було видано товарний чек. Позивач оплатив 288 600 грн у день надання йому товарного чека, передавши кошти ОСОБА_5 22.06.2020.
Відповідно до п. 4.1 договору строк доставки обладнання на місце експлуатації становить не більше 50 днів з дати сплату авансу, при умові остаточного розрахунку за обладнання.
Відповідно до гарантійного талону на поставлене позивачу обладнання він виданий 13.01.2020.
Будь - яких інших доказів про те, що поставка обладнання та виконання робіт у повному обсязі відбулося раніше відповідачем не надано.
Відповідно до п. 8.1 договору у випадку порушення строку поставки, постачальник сплачує замовнику кошти у розмірі 0,1 % від вартості обладнання за кожен день затримки.
Відтак судом правильно встановлено, що відповідачем порушено умови договору щодо своєчасної поставки обладнання та виконання робіт на 180 дні, а тому позивач має право на отримання коштів, передбачених п. 8.1 договору.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач несвоєчасно провів оплату за обладнання колегія суддів не може визнати обгрунтованими.
Так, товарний чек, який надано позивачу для оплати надано з реквізитами відповідача та печаткою ФОП ОСОБА_2 .
Відповідно до п. 3.2.1 договору оплата мала здійснюватися не пізніше одного банківського дня з дати підписання договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.
Разом з тим, така оплата була здійснена готівкою у день укладення договору і відповідач не заперечував проти такого порядку оплати, будь - яких претензій щодо оплати до позивача не заявляв.
Відповідач вказуючи на те, що ОСОБА_5 , який прийняв від позивача грошові кошти як представник постачальника, не мав права на отримання таких коштів, не вказує, яким чином ця особа отримала товарний чек з реквізитами, підписом та печаткою відповідача, чому саме ця особа передала товарний чек позивачу та коли ця особа передача грошові кошти безпосередньо відповідачу.
Відтак незважаючи на те, що грошові кошти за обладнання у повному обсязі були сплачені готівкою, а не у порядку, визначену п. 3.2.1 договору, ця обставина не впливає на відлік строку для поставки обладнання та виконання робіт, визначеному у п. 4.1 договору.
Доказів про іншу дату оплати, яка має значення для відліку часу поставки, а не від 22.06.2020 відповідач не надав, а відтак не спростував обставини щодо дати оплати, викладені позивачем.
До того ж у разі неотримання від позивача оплати, передбаченої у п. 3.1 договору відповідач не мав би підстав поставляти обладнання. Відповідач же не заперечує, що оплату за обладнання отримав від позивача у повному обсязі.
Відповідно до п. 4.3 договору датою виконання договору вважається дата підписання сторонами відповідного акту прийому передачі (видаткової накладної) зданого обладнання.
Відповідно до п. 5.3 договору гарантійний термін сторонами передбачені у п.5.2 цього договору починають свій відлік з дати підписання сторонами акту прийому - передачі (видаткової накладної) зданого обладнання.
Вказані пункти договору вказують на те, що дата підписання акту прийому - передачі (видаткової накладної) обладнання збігається із початком гарантійного терміну. Відтак суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що датою виконання договору відповідачем є 13.01.2021, тобто дата видачі гарантійного талона.
Обов'язок скласти акт приймання - передачі обладнання чи видаткової накладної лежить на відповідачеві.
Позивач заперечує надання йому відповідачем акту приймання - передачі обладнання чи видаткової накладної, а доводи апелянта про надання позивачу цих документів не підтверджені жодними доказами.
Відтак суд дійшов правильних висновків, що саме виписка гарантійного талану 13.01.2021 підтверджує дату виконання відповідачем договору, та будь - яких інших доказів на спростування цих обставин не надано.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Оскільки відповідач порушив строк виконання зобов'язання, встановлений договором суд дійшов правильних висновків про те, що позивач має право на стягнення з відповідача грошових коштів, передбачених п. 8.1 договору.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції в цій частині законне і обґрунтоване і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди не оскаржується, а відтак в апеляційному порядку не перевіряється.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд
апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 09 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду лише з підстав, визначених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 04.05.2022.
Головуючий Л. Д. Махлай
Судді О. В. Немировська
Т. І. Ящук