3 травня 2022 року місто Київ
справа № 757/7230/20-ц
провадження №22-ц/824/3239/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Головне управління Національної поліції в Київській області
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області
на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 8 квітня 2021 року, ухвалене у складі судді Пономаренко Н.В.,
у справі за позовом у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,-
У лютому 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди.
Позов обґрунтовано тим, що 25 лютого 2019 року приблизно о 14 год 00 хв. за участю автомобіля SEAT LEON, державний номерний знак НОМЕР_1 , та поліцейського автомобіля Mitsubishi Outlander, номерний знак НОМЕР_2 , та за участі автомобіля позивача Mitsubishi Galant, державний номерний знак НОМЕР_3 , на перехресті вул. Свято-Покровської - вул. Соборної, в с. Нові Петрівці сталася ДТП.
Відносно учасника ДТП, водія автомобіля SEAT LEON д.н.з. НОМЕР_4 - ОСОБА_3 , було складено протокол про адміністративне правопорушення в порядку ст. 124 КУпАП, 11 червня 2019 року Вишгородським районним суду Київської області було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпП та закрито провадження у зв'язку із закінченням строку, передбаченого ст. 38 КУпАП.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2019 року, постанову Вишгородського районного суду Київської області від 11 червня 2019 року скасовано, ОСОБА_3 визнано невинним у вчиненні ДТП, яке сталося 25 лютого 2019 року, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу інкримінованого йому порушення правил дорожнього руху.
В мотивувальній частині рішення, Київський апеляційний суд зазначив, що службовий автомобіль Mitsubishi Outlander д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 порушив норми ч. 4 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» та абз. 7 ч. 1 розділу VI Положення про патрульну службу МВС, затвердженого наказом МВС № 796 02.07.2015 р.
Через порушення ОСОБА_2 , при виконанні ним службових обов'язків, Правил дорожнього руху сталося ДТП. ОСОБА_2 , керуючи службовим автомобілем, в порушення ч.4.4 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» та абз. 7 ч. 1 розділу VI Положення про патрульну службу МВС, затвердженого наказом МВС М 796 від 2 липня 2015 року, і порушенням Правил Дорожнього руху, виїхав на зустрічну смугу, де допустив зіткнення з автомобілем SEAT LEON д.н.з. НОМЕР_4 . Внаслідок зіткнення автомобіль SEAT LEON д.н.з. НОМЕР_5 втратив керування та зіткнувся з автомобілем MitsubishiGalant НОМЕР_6 . Причиною ДТП є порушення водієм службового автомобіля Mitsubishi Outlander д.н.з. НОМЕР_2 Правил дорожнього руху. Внаслідок зіткнення автомобіль марки Mitsubishi Galant було пошкоджено, чим завдано матеріальну шкоду.
Відповідальність власників транспортних засобів службового автомобіля Mitsubishi Outlander д.н.з. НОМЕР_2 застраховано в СК «Домінанта», яка перебуває в стані банкрутства.
Позивач зазначає, що протиправність дій відповідача підтверджується постановою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2019 року, в мотивувальній частині якої встановлено факт що не підлягає доказуванню, а саме: що службовий автомобіль Mitsubishi Outlander д.н.з. НОМЕР_2 під кернуванням ОСОБА_2 порушив норми ч.4 ст 14 Закону України «Про дорожній рух» та абз. 7 ч. 1 розділу VI Положення про патрульну службу МВС, затвердженого наказом МВС № 796 від 2 липня 2015 року.
Внаслідок ДТП він поніс матеріальні витрати на відновлювальний ремонт автомобіля у сумі 57454,16 грн.; судові витрати 800 грн.; витрати на проведення експертного дослідження у сумі 3000 грн.; витрати на юридичну допомогу у сумі 2500 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 8 квітня 2021 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану 25 лютого 2019 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 27 727,08 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач Головне управління Національної поліції в Київській області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги представник відповідача зазначає, що оскаржуване рішення ухвалено з неповним з'ясуванням обставин, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 18 квітня 2019 року ОСОБА_2 визнано невинним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, провадження у справі закрито.
Враховуючи те, що вина ОСОБА_2 , який перебував в трудових відносинах з ГУ НП у Київській області, та іншого учасника ДТП - ОСОБА_3 не встановлена відповідними судовими рішеннями, ухваленими в порядку КУпАП, відносини між сторонами трансформувались у цивільно-правові, а тому вина одного чи обох водіїв ДТП, та як наслідок, розмір заподіяної шкоди мають бути доведені належними та допустимими доказами у порядку визначеному процесуальним законом.
ОСОБА_1 своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 січня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції в цій частині не переглядається.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 25 лютого 2019 року приблизно о 14 год 00 хв. за участю автомобіля SEAT LEON державний номерний знак НОМЕР_4 та поліцейського автомобіля Mitsubishi Outlander номерний знак НОМЕР_2 та за участі автомобіля позивача Mitsubishi Galant державний номерний знак НОМЕР_7 на перехресті вул. Свято-Покровської - вул. Соборної, в с. Нові Петрівці сталася ДТП. При ДТП автомобіль Mitsubishi Galant державний номерний знак НОМЕР_7 отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 18 квітня 2019 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. (а.с. 94-95).
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 11 червня 2019 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження у справі закрито за закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2019 року скасовано постанову Вишгородського районного суду Київської області від 11 червня 2019 року, провадження у справі закрито у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 інкримінованого адміністративного правопорушення (а.с. 6-10).
У постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що поліцейський автомобіль «MITSUBISHI» порушив ПДР, а саме перетнув подвійну суцільну смугу та виїхав на зустрічну смугу руху, здійснював обгін транспортних засобів на пішохідному переході та перехресті із значним перевищенням швидкості. Згідно відеозапису ДТП, поліцейський автомобіль почав гальмувати за декілька метрів від «SEAT LEON», одночасно із увімкненням проблискового маячка. Тобто, підстав у водія автомобіля «MITSUBISHI» рухатись із грубим порушенням ПДР наражаючи на небезпеку інших учасників дорожнього руху не було (а.с. 6-10).
Відповідно до звіту про визнання вартості матеріального збитку Mitsubishi Galant 1.8.1 GL держаний номерний знак НОМЕР_8 від 14 березня 2019 року вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу - 57 454,16 грн. (а.с. 11-20).
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що позивачу ОСОБА_1 внаслідок ДТП, яке відбулось за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, під їхнім керуванням, було завдано шкоду, та наявністю між їх діями та наслідками, що настали, безпосереднього причинного зв'язку, що встановлено постановою Київського апеляційного суду, то сума відшкодування має бути стягнута саме з учасників ДТП в розмірі спричиненої позивачу шкоди у розмірі відновлювального ремонту автомобіля, відповідно до звіту про визнання вартості матеріального збитку Mitsubishi Galant 1.8.1 GL держаний номерний знак НОМЕР_9 від 14 березня 2019 року.
Суд врахував, що вимоги заявлені до юридичної особи, працівником якої є ОСОБА_2 і шкода завдана під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, та з урахуванням вимог ч. 1 ст. 1172 ЦПК України та ч. 2 ст. 1188 ЦК України стягнув з відповідача Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану 25 лютого 2019 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі, половини вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, а саме 27727,08 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Як передбачено ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;
3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення
Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (ч.2 ст. 1188 ЦК України).
Відповідно ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ч.ч.4, 5, 6 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Дійсно, постановою Вишгородського районного суду Київської області від 18 квітня 2019 року, яка набрала законної сили, провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Цим судовим рішенням встановлено, що 25 лютого 2019 року близько 14 год. в с.Нові Петрівці, вул..Свято-Покровська, 253 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю службового автомобіля СКС, д.н.з. НОМЕР_10 ,("Mitsubishi Outlander") під керуванням ОСОБА_2 , автомобіля «SEAT LEON», д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля «MITSUBISHI», д.н.з. НОМЕР_9 , під керуванням ОСОБА_1 .
Постановою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2019 року, якою ОСОБА_3 визнано невинуватим у вчиненні ДТП, що мала місце 25 лютого 2019 року, встановлено, що водій автомобіля марки "Mitsubishi Outlander", державний номерний знак НОМЕР_2 , керуючи службовим автомобілем, порушив Правила дорожнього руху, а саме перетнув подвійну суцільну смугу та виїхав на зустрічну смугу руху, здійснював обгін транспортних засобів на пішохідному переході та перехресті із значним перевищенням швидкості. Поліцейський автомобіль почав гальмувати за декілька метрів від «SEAT LEON», одночасно із увімкненням проблискового маячка. За таких обставин, суд дійшов висновку, що підстав у водія автомобіля "Mitsubishi» рухатись із грубим порушенням ПДР, наражаючи на небезпеку інших учасників дорожнього руху, не було.
Приписами ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху мають право на: безпечні умови дорожнього руху. Учасники руху зобов'язані знати та неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям та громадянам.
Врахувавши встановлені судовим рішенням у адміністративній справі обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідальність за заподіяну позивачеві шкоду має нести відповідач, службовцем якого є ОСОБА_2 , який допустив порушення Правил дорожнього руху, внаслідок чого сталася ДТП, Відповідальність його обмежується половиною від вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що вина ОСОБА_2 , який перебував в трудових відносинах з ГУ НП у Київській області, не встановлена відповідним судовим рішенням, ухваленим в порядку адміністративного судочинства, інших доказів на підтвердження вини працівника відповідача та розміру шкоди стороною позивача не надано, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки обставини вчинення ДТП, внаслідок якої був механічно пошкоджений належний позивачеві автомобіль, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, яке було прийнято 20 вересня 2019 року відносно учасника цього ДТП, тобто після прийняття постанови Вишгородським районним судом Київської області від 18 квітня 2019 року.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що позивачем не надано доказів понесення заявлених витрат на відновлювальний ремонт (платіжні документи та акт виконаних робіт), а саме висновок (звіт) не є доказом їх понесення та підставою для подальшого стягнення коштів з відповідача, також не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки за правилами ст.22 ЦК України збитками, зокрема, є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Відповідно до ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно звіту про визначення матеріального збитку , виконаного 14 березня 2019 року суб'єктом оціночної діяльності, вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складає 57454,16 грн.
Зважаючи на те, що для відновлення порушеного права позивача необхідно здійснити витрати саме у сумі 57454,16 грн., що підтверджується звітом про визначення матеріального збитку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що розмір завданої позивачеві шкоди доведений належними та допустимими доказами, половина вартості відновлювального ремонту має відшкодовувати відповідач.
Інших доводів апеляційна скарга не містить
За змістом ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 141, 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України,
суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 8 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус