Справа №752/22174/21
Провадження №11-кп/824/1587/2022 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Категорія: ч. 3 ст. 185 КК України Суддя - доповідач - ОСОБА_2
Ухвала
Іменем України
22 лютого 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового
засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження №12021100010001785 за апеляційною скаргою прокурора Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 15.11.2021, щодо обвинуваченого,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Зугдіді Грузія, громадянина Грузії, з середньою освітою, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_9 ,
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 15.11.2021, ОСОБА_7 визнано винуватим за ч. 3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
Відповідно до ст. 75 КК України, ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки, та згідно ст. 76 КК України, покладено на нього обов'язки, зокрема: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнуто з ОСОБА_7 процесуальні витрати за проведення експертизи в розмірі 1029 грн. 72 коп.
Вирішено питання стосовно речових доказів.
Згідно вироку, ОСОБА_10 , 21.07.2021 близько 11:30 год., перебуваючи за адресою: м. Київ вул. Героїв Оборони, 6, на автомобілі «Dacia», моделі «Sandero», р.з. НОМЕР_1 помітив барсетку у потерпілого ОСОБА_11 , яка була при ньому і яку потерпілий поклав під переднє сидіння свого автомобіля марки «Volkswagen», моделі «Multivan Т4» р.з. НОМЕР_2 та вирішив її викрасти.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, будучи впевненим, що у виявленій сумці є цінні речі, без застосування будь-яких заздалегідь підготовлених засобів для відкриття дверей, відчинив водійські двері, замки якої знаходились у відчиненому стані та дістав з салону вищевказану сумку, в якій знаходились: грошові кошти у сумі 2300 грн., паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_12 , картка киянина на ім'я ОСОБА_12 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , пенсійне посвідчення НОМЕР_6 на ім'я ОСОБА_12 , дозвіл на зброю №1583 від 23.09.1997, виданий на ім'я ОСОБА_12 , а також банківська картка «МоноБанк» НОМЕР_7 . Вказану сумку одразу ж після викрадення відніс до транспортного засобу, на якому прибув, та разом з викраденим майном зник з місця скоєння правопорушення.
Своїми умисними, протиправними діями, що виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням у сховище, ОСОБА_10 , завдав ОСОБА_12 , матеріальної шкоди на загальну суму 2300 грн.
Не погодившись з вироком суду першої інстанції, прокурор Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирокГолосіївського районного суду м. Києва від 15.11.2021 щодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_13 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі.
Апелянт, не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та юридичну кваліфікацію діяння, вважає вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 15.11.2021 незаконним в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості.
Апелянт вважає, що судом безпідставно застосовано положення ст. 75 КК України та звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням.
Апелянт зазначає, що суд, при обґрунтуванні вироку, послався на те, що ОСОБА_10 в силу ст. 89 КК України не судимий, вдівець, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, та взяв до уваги як пом'якшуючу обставину щире каяття та визнання вини обвинуваченим, однак з такими твердженнями апелянт не погоджується та зазначає, що вказані обставини характеризують лише особу обвинуваченого і не можуть слугувати обставинам для звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
Окрім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції належним чином не враховано, що ОСОБА_10 з місця вчинення кримінального правопорушення зник на автомобілі, але через певний час був затриманий поліцією, тому апелянт вважає, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень ОСОБА_13 повинно бути призначено реальне покарання у виді позбавлення волі з відбуванням в умовах ізоляції від суспільства в межах санкції інкримінованої статті, без застосування ст. 75 КК України.
На апеляційну скаргу прокурора, захисником обвинуваченого ОСОБА_7 адвокатом ОСОБА_9 , подано заперечення, в яких останній просить у задоволенні апеляційної скарги прокурора Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 15.11.2021 відмовити, а вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 15.11.2021 залишити без змін.
В своїх запереченнях, адвокат ОСОБА_9 вважає апеляційну скаргу прокурора безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки в апеляційній скарзі прокурор зазначає, що вирок повинен бути скасований у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, однак в апеляційній скарзі взагалі не зазначено в чому саме полягає неправильність застосування закону України про кримінальну відповідальність. Прокурором в апеляційні скарзі не вказано ні назву закону чи правової норми, які суд не застосував, а вони підлягали застосуванню під час розгляду справи, не зазначив прокурор і ті норми, які застосовано судом, але вони на думку прокурора не підлягали застосуванню, також в тексті апеляційної скарги не міститься посилання на закон, який би суд першої інстанції неправильно розтлумачив. Отже, на думку адвоката ОСОБА_9 , твердження прокурора про те, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність безпідставні та не підтверджуються жодним обґрунтованими доводами.
Також, адвокат ОСОБА_9 зазначає, що судом першої інстанції під час судового розгляду були враховані пом'якшуючі обставини та не встановлено обтяжуючих, тому на думку адвоката твердження прокурора, що судом призначене обвинуваченому покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого є безпідставним. При цьому адвокат ОСОБА_9 вважає, що ОСОБА_10 не заслуговує суворого покарання, оскільки вчинив злочин вперше, щиро розкаявся у вчиненому. Злочин не спричинив шкідливих наслідків для потерпілого, вчинений був через скрутне матеріальне становище, викликане наявністю на його утриманні трьох дітей. Отже, адвокат ОСОБА_9 вважає, що у цій справі є всі підстави для застосування щодо обвинуваченого звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Потерпілий ОСОБА_11 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не з'явився, будь-яких клопотань про відкладення судового засідання до суду не подав, а тому, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405 КПК України, судове засідання проведено у відсутність потерпілого.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні не підтримав, думки обвинуваченого та його захисника, які також заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_14 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка) з проникненням у сховище, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження і підтверджуються наявними доказами, в їх сукупності, які досліджувались судом під час судового розгляду. Вказані обставини учасниками судового провадження не оспорюються, а тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, не є предметом апеляційного перегляду.
З приводу призначеного обвинуваченому ОСОБА_15 покарання, правильність якого оскаржується апелянтом, то слід зазначити наступне.
Згідно із ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У відповідності до статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
При цьому згідно ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Всупереч доводам апеляційної скарги прокурора, суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_13 повністю дотримався вимог вищезазначених норм кримінального закону. Так, призначаючи покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, особу обвинуваченого, який вважається таким, що не має судимості, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває. Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого суд першої інстанції, згідно ст. 66 КК України визнав щире каяття, визнання вини, у зв'язку зі смертю дружини, наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом першої інстанції не встановлено. Врахувавши зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано призначив обвинуваченому ОСОБА_15 покарання, в межах, установлених санкцією інкримінованої йому статті, відповідно до положень КК України, у виді позбавлення волі.
Крім того, з урахуванням наведених вище обставин в їх сукупності, а саме тяжкості вчиненого злочину, даних про особу обвинуваченого, наявності обставин, які пом'якшують покарання та відсутності обставин, які обтяжують покарання, позиції прокурора та потерпілого, щодо призначення покарання, не пов'язаного з реальним позбавленням волі,суд першої інстанції дійшов висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку та покладенням на обвинуваченого обов'язків, відповідно до ст.76 КК України.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки саме таке покарання відповідатиме принципу індивідуалізації покарання, з огляду на вимоги ст. 50 КК України узгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність, відповідає основній меті покарання, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів, а встановлений у максимальних межах іспитовий строк буде необхідним контролем за поведінкою ОСОБА_7 з боку уповноваженого органу пробації.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора, про те, що суд першої інстанції при звільненні обвинуваченого ОСОБА_14 від відбування покарання з випробуванням врахував лише дані, що характеризують особу обвинуваченого, то колегія суддів вважає їх неспроможними, оскільки суд першої інстанції, звільняючи обвинуваченого ОСОБА_14 від відбування покарання з випробуванням, належним чином мотивував своє рішення, врахувавши в сукупності, не лише дані про особу обвинуваченого, а й обставини справи, тяжкість вчиненого злочину, наявність обставин, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, а також позицію прокурора та потерпілого щодо призначення обвинуваченому покарання.
Таким чином, судом першої інстанції, як при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_15 , так і при звільненні обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, було дотримано вимог закону України про кримінальну відповідальність, враховано всі обставини які впливають на вид і розмір покарання та тривалість іспитового строку, в тому числі і ті, на які посилається в своїй апеляційній скарзі прокурор, а тому доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України, колегія суддів вважає непереконливими.
Додаткових доводів, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного вироку чи не були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання та могли б свідчити про те, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_14 і його перевиховання неможливе без реального відбування покаранняпрокурором до апеляційного суду не надано.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на правильність, і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які є безумовною підставою для його скасування, колегія суддів не вбачає.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про законність, обґрунтованість та вмотивованість ухваленого судом вироку щодо ОСОБА_14 , а також про безпідставність доводів апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень ст.75 КК України.
Керуючись ст. 376, ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 15.11.2021 щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
__________ _______________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_16 ОСОБА_17 ОСОБА_4