03 травня 2022 року
м. Київ
справа № 729/349/19
провадження № 61-20051ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Чернігівської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду,
09 грудня 2021 року Державна казначейська служба України, засобами поштового зв'язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року у вищевказаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2021 року поновлено заявнику строк на касаційне оскарження вказаних судових рішень, залишено касаційну скаргу без руху та надано строк для усунення її недоліків, зокрема заявнику запропоновано надіслати на адресу Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, вказати місце проживання чи перебування позивача у справі - ОСОБА_1 та надати докази сплати судового збору.
10 січня 2022 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків, зокрема заявник додав документ про сплату судового збору за подачу касаційної скарги та уточнену редакцію касаційної скарги із зазначенням у ній всіх учасників справи та їх місця проживання чи місцезнаходження.
Разом з тим, в уточненій редакції касаційної скарги заявник не зазначав конкретних обов'язкових підстав касаційного оскарження, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України, а вказував, що Державна казначейська служба України не може фактично знати про всі правові висновки Верховного Суду в таких спірних правовідносинах, як відшкодування моральної шкоди, а також у зв'язку із неоднаковою позицією Верховного Суду щодо способу та суми, які повинні бути відшкодовані. Таким чином, на думку заявника досліджуючи чинне законодавство, можливо встановити, що на особу, котра подає касаційну скаргу не може бути покладено обов'язок доведення такої обставини, а тому саме на Верховний Суд покладено обов'язок довести ту обставину, якою суд керувався при ухваленні подібних висновків щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
Водночас Верховний Суд звернув увагу заявника, що саме на особу, яка подає касаційну скаргу, чинним ЦПК України покладено обов'язок вказати підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України.
Оскільки заявником не в повній мірі виконані вимоги ухвали Верховного Суду від 15 грудня 2021 року, суд продовжив заявнику строк для усунення недоліків, зокрема для надання уточненої редакції касаційної скарги із зазначенням у ній конкретних обов'язкових підстав касаційного оскарження, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України.
22 квітня 2022 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків, в яких заявник, серед іншого вказує, що ним виконані в повній мірі вимоги ухвал Верховного Суду від 15 грудня 2021 року та від 12 січня 2022 року.
Розглядаючи матеріали, які надійшли на усунення недоліків касаційної скарги, суд приходить до наступного висновку.
Право касаційного оскарження та підстави касаційного оскарження судових рішень визначені положеннями статті 389 ЦПК України.
За загальним правилом, скаржник повинен чітко зазначити спосіб захисту, якого він вимагає, та яке право він вважає порушеним, невизнаним чи оспорюваним, чітко вказати ким порушені його права та в чому полягає порушення.
Разом із тим, у поданій касаційній скарзі заявником не зазначено в чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, не наведено аргументи, доводи та міркування щодо незаконності оскарженого судового рішення, не обґрунтовано в чому саме полягає його незаконність, чітко не зазначено яку саме норму (закон) суд застосував неправильно, як її слід було б застосувати до спірних правовідносин і як це вплинуло на вирішення спору.
Окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:
- формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах;
- обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення;
- зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Посилання заявника у касаційній скарзі на неврахування судом правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладених у справах № 497/2885/15-ц, № 158/2689/16-ц,
№ 214/5262/15-ц, № 199/6713/14-ц та 910/23967/16 оцінюється критично оскільки у даному випадку слід враховувати доведеність вимог та доводів учасника справи належними доказами.
Саме по собі посилання на неоднакове застосування положень норм матеріального права у різних справах, хоч і у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яку заявник просить переглянути у касаційному порядку, не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права та не дає підстав вважати, що заявником викладені передбачені ЦПК України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Оскільки заявник у встановлений судом строк не виконав вимог ухвали Верховного Суду від 15 грудня 2021 року, недоліки касаційної скарги усунуто частково, що перешкоджає суду касаційної інстанції відкрити касаційне провадження, а тому касаційна скарга підлягає поверненню.
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявнику.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Чернігівської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду вважати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Сердюк