Постанова (додаткова)
Іменем України
03 травня 2022 року
м. Київ
справа № 344/2559/17
провадження № 61-20940св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,
учасники справи:
за первісним позовом:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
за зустрічним позовом:
позивач - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження клопотання ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом у касаційному порядку справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, стягнення судових витрат, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в якому просила суд ухвалити рішення, яким виділити їй у власність, з урахуванням інтересів неповнолітньої дитини:
- Ѕ частини земельної ділянки для індивідуального садівництва в садівничому товаристві «Ластівка» у селі Клузів Тисменицького району Івано-Франківської області, кадастровий номер 2625881601:06:041:0041, площею 0,0601 га, придбаною згідно з договором купівлі-продажу від 14 грудня 2015 року та зареєстрованої за відповідачем, вартістю на даний час - 69 920,34 грн;
- Ѕ частки нежитлового приміщення № 1 - гаража № НОМЕР_1 , загальною площею 22,1 кв. м, вбудованого в житловий будинок АДРЕСА_1 , зареєстрованого за відповідачем на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер НОМЕР_2 , виданого 23 березня 2015 року, реєстраційний номер НОМЕР_3 , вартістю 271 443,00 грн;
- виготовлену на замовлення меблеву стінку білого з чорним кольором, яка складається з трьох дверної шафи-купе, письмового стола, шафи для посуду та книг, вартістю 20 000,00 грн;
- телевізор LG-40 дюймів, вартістю 7 000 грн; диван, вартістю 5 500 грн,
а всього майна на загальну суму 202 681,67 грн.
Відповідачу просила виділити у власність:
- Ѕ частину нежитлового приміщення № 1 - гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 22,1 кв. м, вбудований у житловий будинок АДРЕСА_1 , зареєстрований за ним на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер НОМЕР_2 , виданого 23 березня 2015 року, реєстраційний номер НОМЕР_3 , вартістю 135 721, 50 грн;
- Ѕ частини земельної ділянки в садівничому кооперативі «Ластівка» у селі Клузів Тисменицького району Івано-Франківської області, кадастровим номером 2625881601:06:041:0041, площею 0,0601 га, придбаної згідно з договором купівлі-продажу від 14 грудня 2015 року та зареєстрованої за відповідачем, вартістю на даний час - 34 960,17 грн, а всього майна на загальну суму 200 181,67 грн.
У жовтні 2018 року ОСОБА_3 подав до суду зустрічний позов про поділ майна подружжя, в якому просив суд поділити нерухоме майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, а саме: Ѕ частини квартири АДРЕСА_2 та визнати за ним і ОСОБА_1 право власності на неї по ј частині.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 серпня 2021 року, в складі судді Пастернак І. А., позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на:
- Ѕ частини земельної ділянки для індивідуального садівництва в садівничому товаристві «Ластівка» у селі Клузів Тисменицького району Івана-Франківської області, кадастровим номером 2625881601:06:041:0041, площею 0,0601 га, придбаної згідно договору купівлі-продажу серії та номеру 1981, виданого 14 грудня 2015 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Проців Л. Я.;
- Ѕ частини нежитлового приміщення № 1 гараж № НОМЕР_1 загальною площею 11,1 кв. м, вбудований в житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстрований за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер НОМЕР_2 , видане 23 березня 2015 року реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Визнано за ОСОБА_1 у порядку поділу спільного майна подружжя право власності та виділено в натурі таке майно:
- меблеву стінку виготовлену під замовлення (білого з чорним кольором), яка складається з трьох дверної шафи-купе, письмового стола, шафи для посуду та книг, вартістю 20 000 грн;
- диван « Лондон », вартістю 5 000 грн.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на:
- Ѕ частини земельної ділянки для індивідуального садівництва в садівничому товаристві «Ластівка» у селі Клузів Тисменицького району Івана-Франківської області, кадастровим номером 2625881601:06:041:0041, площею 0,0601 га, придбаної згідно договору купівлі - продажу серії та номеру 1981, виданого 14 грудня 2015 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Проців Л. Я.;
- Ѕ частини нежитлового приміщення № 1 гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 22,1 кв. м, вбудований в житловий будинок АДРЕСА_1 , зареєстрований за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер НОМЕР_2 , видане 23 березня 2015 року реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Визнано за ОСОБА_3 в порядку поділу спільного майна подружжя та виділено в натурі стінку для спальні виготовлену під замовлення, що складається з двоспального ліжка, двох при ліжкових тумбочок та двох дверної шафи, вартістю 23 000 грн.
В задоволенні решти вимог первісного позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Позовні вимоги за зустрічним позовом задоволено.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на ј частки квартири АДРЕСА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на ј частки квартири АДРЕСА_2 .
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати його в частині задоволення зустрічного позову та ухвалити нове рішення про відмову в його задоволенні.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 серпня 2021 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, а саме Ѕ частини квартири АДРЕСА_2 загальною вартістю 125 008,50 грн, скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні позову в цій частині. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2022 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про закриття касаційного провадження у справі.
Касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , залишено без задоволення, апостанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року - без змін.
Короткий зміст клопотання про ухвалення додаткового судового рішення, позиції інших учасників справи
14 березня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із клопотанням, в якому просить стягнути із ОСОБА_3 на її користь витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку з розглядом справи судом касаційної інстанції, у розмірі 8 000,00 грн.
Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_1 під час перегляду справи у касаційному порядку отримала професійну правничу допомогу у адвокатському бюро «Івана Пасічняка».
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу заявником до заяви надано:
- копії актів приймання-передачі наданих послуг № 4 та № 5 від 09 та 21 лютого 2022 року з детальним описом послуг, наданих адвокатським бюро «Івана Пасічняка» у зв'язку з оскарженням ОСОБА_3 судового рішення в зазначеній справі;
- копії квитанцій про здійснення оплати за договором про надання правничої допомоги № 09/09-1 від 09 вересня 2021 року на загальну суму у розмірі 8 000,00 грн.
Також, у порядку положень частини восьмої статті 141 ЦПК України, заявником надано докази відправки ОСОБА_3 клопотання про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи судом касаційної інстанції, з відповідними додатками, про що надано поштову накладну № 7600803137580.
Наведені документи, на думку заявника, свідчать про те, що її витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн є співмірними зі складністю справи, наданим адвокатським бюро «Івана Пасічняка» обсягом правничої допомоги та відповідають критерію розумності їх розміру.
Відповідно до відомостей з офіційного веб-сайту «Укрпошта» (трекінг поштових відправлень) вбачається, що поштове відправлення за № 7600803137580 направлено адресату ( ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 ) 10 березня 2022 року та отримано останнім (особисто) 16 березня 2022 року.
Заперечень від ОСОБА_3 з приводу клопотання ОСОБА_1 про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу до Верховного Суду не надходило.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи клопотання ОСОБА_1 щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи у суді касаційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення клопотання з таких підстав.
Нормативно-правове обґрунтування
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
За положеннями пункту 4 частини першої статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат. У рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та висновки за результатами розгляду клопотання про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу
З матеріалів цивільної справи вбачається, що 09 вересня 2021 року ОСОБА_1 уклала із адвокатським бюро «Івана Пасічняка» договір про надання правової допомоги № 09/09-1, за умовами якого адвокатським бюро зобов'язалось надати ОСОБА_1 професійну правничу допомогу у справі № 344/2559/17.
Укладеним договором визначено, що одна година роботи адвоката становить 500,00 грн (пункти 14, 17).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції по справі № 344/2559/17, ОСОБА_1 надала:
1. копію акта приймання-передачі наданих послуг № 4 від 09 лютого 2022 року, за яким адвокат Пасічняк І. Я. надав такі послуги:
- ознайомлення та аналіз касаційної скарги (1 год);
- ознайомлення та аналіз оскаржуваної постанови (0,5 год);
- пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах (1,5 год);
- складання відзиву на касаційну скаргу (8 год);
- підготовка клопотання про закриття касаційного провадження у справі (2 год).
За вказаним актом приймання-передачі наданих послуг адвокат Пасічняк І. Я. витратив на роботу 13 год, що за умовами договору про надання правової допомоги № 09/09-1 від 09 вересня 2021 року, становить 6 500,00 грн (13х500).
2. копію акта приймання-передачі наданих послуг № 5 від 21 лютого 2022 року, за яким адвокат Пасічняк І. Я. надав такі послуги, як складання заперечення на відповідь на відзив у касаційному провадженні (3 год).
За вказаним актом приймання-передачі наданих послуг адвокат Пасічняк І. Я. витратив на роботу 3 год, що за умовами договору про надання правової допомоги № 09/09-1 від 09 вересня 2021 року, становить 1 500,00 грн (3х500)
3. копії квитанцій про здійснення оплати за договором про надання правничої допомоги № 09/09-1 від 09 вересня 2021 року (за актами приймання-передачі наданих послуг № 4, № 5 від 09 та 21 лютого 2022 року) на загальну суму у розмірі 8 000 грн.
Подані ОСОБА_1 документи дають підстави для висновку про доведеність понесених нею витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді касаційної інстанції у розмірі 8 000,00 грн.
Розмір понесених витрат відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт, клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката на адресу Верховного Суду не надходило.
Керуючись статтями 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Клопотання ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом у касаційному порядку справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, стягнення судових витрат, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя,задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді касаційної інстанції, в розмірі 8 000,00 грн.
Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді В. В. Сердюк
С. Ю. Мартєв
І. М. Фаловська