28 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 370/1221/18
провадження № 61-33св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Київобленерго»,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київобленерго», в інтересах якого діє адвокат Годятська Альона Вікторівна, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2019 року, ухвалене у складі судді Пінкевич Н. С., та постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада
2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф.,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ)«Київобленерго» про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позову вказував, що у 2011 році в нього виникла заборгованість за спожиту електроенергію, яка в подальшому погашена. У 2014 році йому надійшло повідомлення про заборгованість за спожиту електроенергію. Позивач провів власний розрахунок та встановив, що будь-яка заборгованість перед ПрАТ «Київобленерго» відсутня і направив до ПрАТ «Київобленерго» лист з вимогою надати розрахунок заборгованості. 19 травня 2016 року відповідач повідомив про те, що заборгованість виникла у зв'язку з несвоєчасною оплатою у 2012-2013 роках за спожиту електроенергію. Вважав, що відповідач, посилаючись виключно на власні обрахунки та не провівши жодних обстежень з метою встановлення реальних показників лічильника, не підтвердив наявність заборгованості, що суперечить вимогам пунктів 27, 29, 38 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року за № 1357 (далі - ПКЕЕН).
Вказував, що відповідно до особової картки споживача та наданих йому рахунків на час відключення від енергопостачання заборгованість за спожиту електроенергію складає 1 544,60 грн, а згідно з нарядом на відключення - 729,75 грн. Тому є сумніви щодо правдивості наданих відповідачем розрахунків та існування в нього перед відповідачем будь-якої заборгованості.
Відповідно до пункту 2.2 укладеного сторонами договору про користування електричною енергією енергопостачальник зобов'язався не рідше одного разу
на 6 місяців проводити контрольне зняття показників розрахункових приладів обліку. Відповідач не проводив зняття показників лічильника, а облік спожитої позивачем електроенергії здійснювався в порушенням вказаного договору.
Вказував, що 12 квітня 2016 року відповідач припинив надання послуг, відключивши його домоволодіння на АДРЕСА_1 (АДРЕСА_2) від електропостачання у зв'язку з існуванням заборгованості у розмірі 729,75 грн. Вважав, що вказаними діями відповідач порушив його права як споживача електричної енергії, оскільки заборгованість перед відповідачем відсутня.
На думку позивача, відключення його як споживача від електричної мережі
12 квітня 2016 року відбулось без додержання відповідачем пунктів 27, 38,
46 ПКЕЕН.
За таких обставин просив визнати незаконним відключення від мережі електропостачання житлового будинку на АДРЕСА_1 (АДРЕСА_2) та зобов'язати відновити електропостачання до житлового будинку.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2019 року позов задоволено частково.
Визнано дії ПрАТ «Київобленерго» з відключення 12 квітня 2016 року домоволодіння на АДРЕСА_2 незаконними.
Зобов'язано ПрАТ «Київобленерго» відновити електропостачання домоволодіння на АДРЕСА_2 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що
ПрАТ «Київобленерго» проігнорувало передбачене пунктом 21 ПКЕЕН право контролю за правильністю знімання показань лічильника позивачем. Відключення житлового будинку позивача від електричної енергії здійснено неправомірно, оскільки ПрАТ «Київобленерго» не надано належних і допустимих доказів на підтвердження розміру неоплаченої позивачем спожитої електричної енергії та існування у нього заборгованості.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року апеляційну скаргу ПрАТ «Київобленерго» залишено без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня
2019 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про існування правових підстав для часткового задоволення позову, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У січні 2020 року представник ПрАТ «Київобленерго» - адвокат
Годятська А. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішенняКиєво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанції норм процесуального прав, зокрема: недослідження усіх наявних у справі доказів в сукупності; порушення порядку дослідження доказів; прийняття рішення всупереч наявним у справі доказам, які подані відповідачем; ненадання належної оцінки поданим відповідачем доказам. Крім того, вказує про неврахування судом першої інстанції на стадії відкриття провадження у справі невідповідності позовної заяви вимогам частини третьої статті 175 ЦПК України.
Вказує про невідповідність висновків судів попередніх інстанцій висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 липня 2019 року
в справі № 367/5766/16-ц (провадження № 61-15351св18), про те, що обов'язок доведення обставин сплати заборгованості за спожиту відповідно до показань лічильника електричну енергію покладається на споживача, а непроведення енергопостачальником відповідно до ПКЕЕН контрольного огляду засобу обліку не спростовують наявність заборгованості та правомірність дій енергопостачальника щодо відключення споживача від електромережі.
На думку заявника, суди попередніх інстанції не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 766/10600/17 (провадження № 61-8837св19), щодо застосування пунктів 19, 21 ПКЕЕН.
Заявник вказує про неврахування судами попередніх інстанцій змісту
пункту 29 ПКЕЕН, згідно з яким у разі виявлення в платіжному документі помилкових показів засобу обліку побутовий споживач зобов'язаний повідомити про це енергопостачальника. Представник енергопостачальника повинен протягом 5 днів від дня подання заяви перевірити рахунок, а в разі потреби протягом 20 днів перевірити засіб обліку та повідомити побутового споживача про результати перевірки. ОСОБА_1 протягом періоду нарахування заборгованості не заявляв про виявлені ним у платіжних документах помилкові покази засобу обліку.
Позиція інших учасників справи
У квітні 2020 року представник ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргуПрАТ «Київобленерго», у якому, посилаючись на правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та додержання норм процесуального права, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього ж суду від 21 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з енергопостачання, що надаються ПрАТ «Київобленерго» на підставі договору про користування електричною енергією № 991/27
від 29 червня 2000 року (адреса надання послуг - будинок на АДРЕСА_2 ).
12 квітня 2016 року працівниками ПрАТ «Київобленерго» на підставі наряду № 9002821751 припинено постачання електричної енергії до будинку
на АДРЕСА_2 . Підставою для відключення будинку стало існування у ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію, яка на 14 березня 2016 року складає 729,75 грн.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ПрАТ «Київобленерго», в інтересах якого діє адвокат Годятська А. В., на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про електроенергетику», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, енергопостачальники мають право за умови неповної оплати споживачем спожитої електричної енергії обмежити його електроспоживання до рівня екологічної броні електропостачання або за відсутності такої - повністю припинити електропостачання споживачу.
Пунктом 4.1 укладеного сторонами договору визначено, що оплата за електричну енергію, спожиту за розрахунковий період, яким є календарний місяць, здійснюється споживачем щомісячно самостійно згідно з отриманим рахунком не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Обсяг електроенергії у рахунках визначається електропостачальником на основі середньомісячного споживання електроенергії за попередній період та його заборгованості чи за домовленістю сторін, якщо відсутня статистика (укладається окремий додаток до цього договору) (пункт 4.2 укладеного сторонами договору).
Згідно з пунктами 19, 21, 27, 30, 35 ПКЕЕН енергопостачальник має право відключити споживача у разі: самовільного підключення до електричної мережі; розкрадання електричної енергії, навмисного пошкодження приладу обліку та зриву пломби; порушення термінів сплати за спожиту електричну енергію або порушення умов договору про реструктуризацію заборгованості; несплати за встановлення нового приладу обліку відповідно до пункту 17 або інших платежів згідно з цими Правилами; невиконання припису Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії; зниження показників якості електричної енергії з вини споживача.
Розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань приладів обліку.
Знімання показань приладів обліку провадиться споживачем щомісяця. Енергопостачальник має право контролювати правильність знімання показань приладів обліку та оформлення платіжних документів споживачем.
Якщо протягом двох розрахункових періодів представник енергопостачальника не мав доступу до приладу обліку, він залишає споживачу в поштовій скриньці повідомлення про дату наступного відвідання чи прохання передати показання приладу обліку енергопостачальнику. Якщо після цього споживач не передав відомостей про кількість спожитої електричної енергії, енергопостачальник має право через 30 днів після дати відправлення письмового попередження припинити постачання електричної енергії споживачу.
У разі несплати за спожиту електричну енергію протягом 10 дня після терміну, зазначеного у договорі чи платіжному документі, та неотримання енергопостачальником повідомлення про оплату на двадцятий день, споживачу надсилається попередження про відключення електричної енергії.
У разі несплати за спожиту електричну енергію на тридцятий день після отримання споживачем попередження, енергопостачальник має право відключити споживача від електричної мережі.
Право енергопостачальника на відключення споживача від електричної мережі передбачено й умовами укладеного сторонами договору, зокрема
пунктом 4.6 договору.
У справі, що переглядається, ПрАТ «Київобленерго» надсилало позивачу рахунки про сплату за надані послуги з електропостачання із зазначенням обсягу спожитої ним за відповідний період електроенергії та фактичних показів приладу обліку.
Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач сплачував за електричну енергію відповідно до встановленого у його будинку приладу обліку та зазначав показання приладу обліку електричної енергії у відповідній графі квитанції.
Встановивши вказані обставини та врахувавши непроведення
ПрАТ «Київобленерго» визначеного пунктом 21 ПКЕЕН контролю правильності знімання споживачем показань приладу обліку, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про недоведення енергопостачальником існування заборгованості у позивача.
З вказаними висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, виходячи з наступного.
Пунктом 29 ПКЕЕН визначено, що у разі виявлення в платіжному документі помилкових показів засобу обліку, побутовий споживач зобов'язаний повідомити про це енергопостачальника. Представник енергопостачальника повинен протягом 5 днів від дня подання заяви перевірити рахунок, а в разі потреби - протягом 20 днів перевірити засіб обліку та повідомити побутового споживача про результати перевірки.
Разом з тим, за змістом пунктів 4.4, 4.5 укладеного сторонами договору про користування електричною енергією, електропостачальник здійснює перерахунок плати через розрахунковий період за фактичними показниками лічильників. Перерахунки здійснюються у випадку невідповідності обсягів спожитої та проплаченої енергії, чи за вимогою споживача.
Отже ПКЕЕН та договором про користування електричною енергією передбачено алгоритм дій споживача електричної енергії у випадку отримання рахунку із зазначенням помилкових показів засобу обліку.
Саме по собі зазначення споживачем показів приладу обліку у розрахунковому документі та сплата відповідно до цих показів за електричну енергію не свідчить про додержання ним ПКЕЕН та виконання умов договору про користування електричною енергією.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Застосовуючи принцип диспозитивності, що закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, що на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову.
Суди попередніх інстанцій не врахували, що зазначені самостійно споживачем у платіжному документі покази засобу обліку, які не відповідають показам, зазначеним у цьому ж документі енергопостачальником, без додержання визначеної пунктом 29 ПКЕЕН процедури, не можуть бути належними і допустими доказами споживання електричної енергії у вказаному споживачем обсязі.
Отримуючи протягом тривалого часу платіжні документи із зазначенням помилкових, на його думку, показів засобу обліку, ОСОБА_1 не дотримався визначеного пунктом 29 ПКЕЕН обов'язку повідомити про це енергопостачальника для проведення останнім відповідної перевірки; не скористався визначеним пунктами 4.4 та 4.5 договору про користування електричною енергією правом вимагати здійснення за його вимогою перерахунку плати за фактичними показниками засобу обліку.
Вказані обставини спростовують посилання позивача про неправомірне нарахування йому заборгованості за спожиту електричну енергію.
Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, дійшли помилкового висновку про безпідставне нарахування вказаної заборгованості та, як наслідок, відключення належного позивачу будинку від електричної енергії, оскільки наявність заборгованості підтверджується належними та допустимими доказами, а позивач не довів, що він споживав електричну енергію у зазначеному ним обсязі та сплачував послуги у повному обсязі відповідно до показів засобу обліку.
Крім того, посилання судів попередніх інстанцій на те, що енергопостачальник всупереч пункту 21 ПКЕЕН не проводив контрольний огляд засобів огляду у передбачені цим пунктом строки, не спростовують наявність зазначеної заборгованості та правомірність дій енергопостачальника щодо відключення належного позивачу будинку від електричної мережі.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 липня 2019 року
в справі № 367/5766/16-ц (провадження № 61-15351св18).
Враховуючи, що позивач не спростував обставини щодо існування у нього заборгованості за електричну енергію та не довів неправомірності дій відповідача щодо відключення будинку на АДРЕСА_2 від електропостачання, суди дійшли помилкового висновку про часткове задоволення позову.
Неправильне застосування норм матеріального права надає суду касаційної інстанції повноваження не обмежуватися доводами та вимогами касаційної скарги як визначено частиною третьою статті 400 ЦПК України.
Згідно зі статтею 412 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, касаційний суд скасовує рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року і ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.
У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, такий підлягає компенсації на користь ПрАТ «Київобленерго» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, ПрАТ «Київобленерго» необхідно компенсувати за рахунок держави судовий збір, сплачений ним за подання апеляційної скарги у розмірі 2 643 грн та касаційної скарги у розмірі 3 524 грн, а всього підлягає відшкодуванню 6 167 грн.
Керуючись статтями 400, 412 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київобленерго», в інтересах якого діє адвокат Годятська Альона Вікторівна, задовольнити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада
2019 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії.
Судові витрати, понесені Приватним акціонерним товариством «Київобленерго» у розмірі 6 167 грн, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили з моментуїї прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк В. А. Стрільчук