Постанова
Іменем України
28 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 127/11803/21
провадження № 61-502св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 09 грудня 2021 року в складі колегії судді Копаничук С. Г., Медвецького С. К., Оніщука В. В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути із останнього на її користь додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 13 009,86 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 жовтня 2021 року в складі судді Сичука М. М. позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2 546,48 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив із доведеності додаткових витрат позивача щодо надання сину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , медичних послуг на загальну суму 5 092,96 грн, які не спростовані відповідачем, зумовлених хворобами сина та понесених з урахуванням медичних показань, а тому дійшов висновку про стягнення з відповідача та користь позивачки 2 546,48 грн. додаткових витрат на утримання дитини.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 09 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції повернуто заявнику на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 357 ЦПК України.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційна скарга не підписана особою, яка її подала.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
05 січня 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 09 грудня 2021 року, в якій посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі заявниця посилається на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно повернув їй подану нею апеляційну скаргу з тих підстав, що вона не підписана особою, яка її подала. Як свідчать матеріали справи, апеляційна скарга була нею підписана, а тому суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу заявниці на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 357 ЦПК України, формально підійшов до здійснення своїх повноважень на стадії апеляційного перегляду судового рішення, що призвело до порушення прав особи на справедливий судовий розгляд.
Постановляючи оскаржувану ухвалу апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2021 року в справі № 754/8132/19.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У лютому 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що у травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути із останнього на її користь додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 13 009,86 грн.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 жовтня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2 546,48 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 26 листопада 2021 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу (а.с. 79-80).
Ухвалою Вінницького апеляційного суду витребувано з Вінницького міського суду Вінницької області цивільну справу № 127/11803/21 (а. с. 82-83).
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 09 грудня 2021 року апеляційна скарга ОСОБА_1 повернута заявниці як така, що не підписана останньою (а. с. 86).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
За частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Вказана засада є конституційною гарантією права на судовий захист.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
За приписами статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні прав, свободи, інтереси та/або обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Частиною третьою статті 356 ЦПК України встановлено, що апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи.
Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги заявнику, суд апеляційної інстанції, керуючись пунктом 1 частини п'ятої статті 357 ЦПК України виходив з того, що апеляційна скарга не підписана ОСОБА_1 .
Однак з висновками апеляційного суду не можна погодитися з огляду на таке.
У матеріалах справи міститься копія апеляційної скарги ОСОБА_1 , яка підписана нею шляхом власноручного написання прізвища.
Такий самий підпис заявниці відображено в договорі про надання правової допомоги у цивільному провадженні від 03 травня 2021 року та в акті виконаних робіт № 21 від 04 серпня 2021 року (а. с. 54, 55)
Підпис хоча і є реквізитом певних документів, але законодавчо не передбачено чітких вимог до виконання особистого підпису. Власноручний підпис особи може відображати як прізвище, ім'я, по батькові особи у вигляді букв, так і бути у вигляді умовних письмових знаків, спеціально вироблених штрихів, які в ніякій мірі не відтворюють ані прізвища такої особи, ані її ім'я та по батькові. Проте, у будь-якому випадку такий підпис має безпосередньо наноситись особою на документ, визначати особистість його виконавця та підтверджувати викладену інформацію.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2021 року у справі № 754/8132/19 (провадження № 51-2772км21) .
Апеляційний суд, повертаючи ОСОБА_1 апеляційну скаргу, констатував, що остання нею не підписана, проте вказані висновки суперечать матеріалам справи.
Крім того, у касаційній скарзі ОСОБА_1 наполягала, що вона особисто підписала апеляційну скаргу шляхом зазначення свого прізвища.
Колегія суддів вважає, що вчинений ОСОБА_1 підпис шляхом власноручно написаного прізвища надавав апеляційному суду змогу ідентифікувати особу, яка подала копії документів, та встановити відповідність змісту документа волевиявленню особи, від імені якої їх було подано.
За таких обставин апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що апеляційна скарга не підписана ОСОБА_1 і безпідставно повернув її заявниці на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 357 ЦПК України.
Застосування судом правових норм і вчинення дій, що мають юридичне значення, повинно відбуватись із урахуванням обставин конкретної справи та із забезпеченням ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у рішенні від 08 грудня 2016 року у справі «ТОВ «ФРІДА» проти України» (заява № 24003/07) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Проте встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права. Крім того, обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, якщо воно не переслідує законну мету, та у разі відсутності розумного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (рішення у справі «Станев проти Болгарії» від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06).
Отже, апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, яке призвело до обмеження права ОСОБА_1 на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
За викладених обставин ухвала Вінницького апеляційного суду від 09 грудня 2021 року не може вважатись законною і обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що справа направляється для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 402, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 09 грудня 2021 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська Судді: В. М. Ігнатенко С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк В. А. Стрільчук