Іменем України
04 травня 2022 року
Київ
справа № 600/794/20-а
провадження № К/9901/34460/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною, за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду у складі судді Маренич І.В. від 24 липня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Залімського І.Г., Мацького Є.М., Сушка О.О. від 20 листопада 2020 року,
Вступ
1. Позивач є вкладником ПАТ «Комерційний банк «Надра», який НБУ віднесено до категорії неплатоспроможних та запроваджено тимчасову адміністрацію.
2. На виконання рішення суду, відповідачем 28 травня 2020 року позивачу виплачено 40469,94 грн недоданого відшкодування за вкладом у ПАТ «Комерційний банк «Надра».
3. У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання, позивач, уважаючи, що відповідач зобов'язаний сплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, звернувся до відповідача із заявою про стягнення коштів. На звернення позивача, відповідач надав відповідь, у якій повідомив про відмову у задоволенні вимог позивача, оскільки ним у повному обсязі здійснено виплату суми, визначену рішенням суду.
4. При вирішенні справи, Суду слід дати відповіді на такі питання: 1) чи розповсюджуються норми Цивільного Кодексу України на спори пов'язані з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, чи норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у цих правовідносинах є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах? 2) чи зобов'язаний Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплачувати відсотки з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційні втрати) та три відсотки річних від простроченої суми грошового зобов'язання у разі запровадження у банку, визнаному неплатоспроможним, тимчасової адміністрації?
Короткий зміст позовних вимог
5. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо розгляду по суті звернення ОСОБА_1 та задоволення його вимоги про виплату компенсації відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з простроченням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб виконання грошового зобов'язання з гарантованого відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Комерційний банк «Надра»;
- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 28579,11 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
6. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо розгляду по суті звернення ОСОБА_1 та задоволення його вимоги про виплату компенсації відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з простроченням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб виконання грошового зобов'язання з гарантованого відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Комерційний банк «Надра».
Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 29250,56 грн.
7. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
8. У зв'язку з встановленим простроченням виконання відповідачем зобов'язань з відшкодування коштів за вкладами, які знаходилися на рахунках позивача в сумі 40469,94 грн за період з 06 травня 2015 року по 28 травня 2020 року, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання від відповідача трьох відсотків річних та інфляційного збільшення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Судами попередніх інстанцій установлено, що 09 січня 2015 року між ПАТ «Комерційний Банк «Надра» (банк) та ОСОБА_1 (вкладник) укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення, оформлений в рамках Пакету послуг «ПУ «Перший» № 2100922. За умовами договору вкладник зобов'язується в строк не пізніше п'яти календарних днів з дня підписання цього договору, передати, а банк зобов'язується прийняти грошову суму у розмірі 6000 доларів США та зобов'язується повернути вкладнику.
Станом на 25 травня 2015 року в ПАТ «Комерційний банк «Надра» у позивача на рахунку № НОМЕР_1 «ПУ «Перши» знаходилися кошти в сумі 1859,75 доларів США та на депозитному рахунку № 2100922 кошти в сумі 6027,87 доларів США. Всього 7887,62 доларів США.
11. Згідно заяви на видачу готівки № 2358290/1 від 05 травня 2015 року, позивачу виплачено кошти в сумі 108500,23 грн. Згідно заяви на видачу готівки № 2299786/1 від 05 травня 2015 року, позивачу виплачено кошти в сумі 33475,06 грн. Всього - 141975,29 грн.
12. Перерахунок коштів за вкладом в іноземній валюті позивачу проведено за офіційним курсом гривні до іноземних валют, з розрахунку 1799,9763 грн за 100 доларів США.
13. 09 листопада 2017 року позивач звернувся з претензійною заявою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виплати недоплаченої частини відшкодування за вкладами в ПАТ «Комерційний банк «Надра», в якій просив: виплатити заборгованість з курсової різниці у розмірі 40469,94 грн, а також інфляційні втрати та три відсотки річних на цю суму, нараховані з 05 травня 2015 року до дня фактичної виплати, шляхом переказу на поточний рахунок № НОМЕР_2 в установі ПАТ «Ощадбанк».
14. Розглянувши заяву позивача від 09 листопада 2017 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб листом від 16 листопада 2017 року № 43-036-23179/17 повідомив ОСОБА_1 про те, шо він отримав гарантовану суму відшкодування за вкладами, розміщеними в ПАТ «Комерційний банк «Надра» в повному обсязі відповідно до статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
15. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року, у справі № 824/792/19-а зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» вчинити всі необхідні та передбачені законодавством дії щодо донарахування та виплати ОСОБА_1 недоданого відшкодування за вкладами у ПАТ «Комерційний банк «Надра» в сумі 40469,94 грн.
16. На виконання рішення суду у справі № 824/792/19-а Фондом гарантування вкладів фізичних осіб 28 травня 2020 року виплачено позивачу 40469,94 грн на рахунок відкритий у ПАТ «Комерційний банк «Надра».
17. 01 червня 2020 року позивач направив до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вимогу про здійснення з ним в місячний строк розрахунку за зобов'язаннями.
18. 11 червня 2020 року листом № 49-036-7542/20 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відмовив позивачу у здійсненні виплати.
19. Уважаючи бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно розгляду його звернення та виплати компенсації у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання протиправною, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом.
20. Касаційна скарга обґрунтована тим, що відсутній сформований Верховним Судом правовий висновок застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах щодо наявності у вкладника банку, який виводиться з ринку, права вимагати від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виплатити три відсотки річних та відшкодування інфляційних збитків.
21. Скаржник звертає увагу Суду на те, що відсутність правового висновку у справах з подібними правовідносинами призвела до того, що в практиці апеляційних адміністративних судів різних округів сформовані дві протилежні правові позиції.
22. Скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
23. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги відповідач вказує на те, що при вирішенні спору у цій справі судами попередніх інстанцій безпідставно не було взято до уваги, що у спорах, пов'язаних з виконанням банком, в якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його вкладниками пріоритетними відносно інших законодавчих актів України, в тому числі і Цивільного кодексу України, є норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким саме і керується Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які не мають права вчиняти будь-які дії, що не передбачені законом, або вчиняти їх передчасно (безпідставно). Вказує, що між позивачем та відповідачем відсутні договірні відносини, оскільки свої обов'язки відповідач здійснює тільки на підставі спеціального Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
24. При цьому, відповідач акцентує увагу на тому, що під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку гарантовану державою суму позивач у цій справі до свого звернення в суд з позовом у цій справі отримав. Отже, позовні вимоги в частині стягнення з Фонду гарантування відсотків з урахуванням встановленого індексу інфляції, пені та упущеної вигоди є безпідставними та такими, що не гуртуються на вимогах Закону та не підлягають задоволенню.
Релевантні джерела права
25. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом;
ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
26. Згідно пунктів 1, 2, 3, 5 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється:
задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;
примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку);
нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;
нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.
27. Пунктом 1 частини шостої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.
28. Згідно із частиною п'ятою статі 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
29. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенні ліквідаційної маси.
30. Частинами першою, другою статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
31. Як передбачено частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
32. В свою чергу, за змістом положень статей 524, 533 - 535 та 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
33. Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
34. За правилами частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
35. Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
36. На підставі постанови Правління Національного банку України від 05 лютого 2015 року № 83 «Про віднесення ПАТ «Комерційний банк «Надра» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 лютого 2015 року № 26 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Комерційний банк «Надра», згідно з яким з 06 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Комерційний банк «Надра».
37. У спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
38. Зі змісту зазначених правових норм убачається, що у період дії тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування фінансових санкцій, передбачених в тому числі і статтею 625 Цивільного кодексу України.
39. Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує грошове або не грошове зобов'язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою.
40. За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування трьох процентів річних та інфляційної складової входить до складу грошового зобов'язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за його прострочення, та є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
41. Стаття 625 Цивільного кодексу України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
42. Підставою застосування передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.
43. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц суд прийшов до висновку, що стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на не договірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
44. У свою чергу, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
45. Фонд виконує свої зобов'язання перед позивачем та несе відповідальність за їх невиконання виключно в межах, передбачених Законом.
46. Саме Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено початок виплат вкладникам гарантованих сум відшкодування - в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для деяких банків - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку (частина перша статті 28 Закону), та завершення - у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи (частина сьома статті 26, частина третя статті 28 Закону).
47. Відповідно до положень частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що у разі якщо виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги), за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.
48. Вказана норма визначає права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) та застосовується у договірних відносинах між споживачем та виконавцем.
49. Між позивачем та відповідачем договірні відносини відсутні, оскільки свої обов'язки відповідач здійснює на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним нормативним актом.
50. Під час розгляду цієї справи слід врахувати правову позицію Верховного Суду, яка міститься у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 761/31569/16-ц, у відповідності до якої під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування штрафних санкцій (пункт 3 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
51. У справі №761/31569/16-ц Верховний Суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інфляційних витрат, трьох відсотків річних, упущеної вигоди та пені є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону та не підлягають задоволенню.
52. З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача відсотківз урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційні втрати) та трьох відсотків річних від простроченої суми грошового зобов'язання.
53. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 21 жовтня 2021 року у справі № 160/10300/19.
54. Висновок Верховного Суду сформований у постанові від 21 жовтня 2021 року у справі № 160/10300/19, тобто після відкриття касаційного провадження у справі № 600/794/20-а.
55. Вимога про визнання протиправною бездіяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо розгляду по суті звернення ОСОБА_1 також не підлягає задоволенню, оскільки відповідач листом від 16 листопада 2017 року № 43-036-23179/17, на звернення ОСОБА_1 від 09 листопада 2019 року, повідомив позивача про відсутність підстав для виплати інфляційних втрат та трьох відсотків річних, тобто фактичні обставини справи свідчать про те, що відповідачем були вчинені активні дії.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
56. У ході розгляду справи підтвердились обставини, які слугували підставою відкриття касаційного провадження, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
57. Суд касаційної інстанції, переглядаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 600/794/20-а, застосував висновки, сформовані Верховним Судом у постанові від 21 жовтня 2021 року у справі № 160/10300/19.
58. Частиною першою статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
59. Ураховуючи те, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій слід скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити.
Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді Я.О. Берназюк
Т.Г. Стрелець