04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 140/2097/18
адміністративне провадження № К/9901/16437/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу 140/2097/18
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року (прийняту у складі головуючого судді Дмитрука В.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року (ухвалену у складі колегії суддів: судді доповідача Шинкар Т.І., суддів: Пліша М.А., Глушка І.В.)
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дій щодо відмови в перерахунку пенсії військовослужбовця;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-ХІІ) пенсії з урахуванням розміру грошового забезпечення за 24 останні місяці служби підряд перед звільненням, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме з суми - 308 961 грн. 63 коп., та виплатити перераховану пенсію, починаючи з вересня 2017 року, з урахуванням вже виплачених сум.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що призначена ОСОБА_1 пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-ХІІ) обчислюється та виплачується в меншому розмірі ніж це передбачено вказаним законом.
19 вересня 2018 року позивач звертався до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням усіх видів грошового забезпечення за 24 останні місяці служби підряд перед звільненням, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, однак отримав лист від 01.10.2018 №1098/В-01 в якому відмовлено у перерахунку пенсії.
Такі дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії позивач вважає протиправними, оскільки відповідно до норм чинного законодавства грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, винагорода за участь в антитерористичній операції та інші виплати відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців та мають враховуватися при обчисленні пенсії за умови, що з них було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
2. 05 грудня 2018 року Волинський окружний адміністративний суд вирішив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 43 Закону № 2262-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" (далі - Постанова № 393) винагорода за участь в АТО, матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки не відносяться до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
4. 18 березня 2019 року Восьмий апеляційний адміністративний суд вирішив апеляційну скаргу ОСОБА_2 представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 140/2097/18 - без змін.
5. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, винагорода за участь в АТО не мають систематичного характеру, віднесенні законодавцем до разових додаткових видів грошового забезпечення, а тому такі не можуть враховуватись в грошове забезпечення при обчисленні пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
6. 11 червня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким зобов'язати ГУ ПФУ у Волинській області перерахувати призначену ОСОБА_1 відповідно до Закону № 2262-ХІІ пенсію із включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди та виплатити перераховану пенсію починаючи з вересня 2017 року з урахуванням вже виплачених сум.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом першої та апеляційної інстанції допущено неповноту судового розгляду та неправильне застосування норм матеріального права, оскільки відмовляючи у задоволенні позовних вимог судами не було надано оцінку протиправним діям відповідача щодо відмови включити до складу грошового забезпечення позивача, з якого обчислено пенсію, отриману ним щомісячну додаткову грошову винагороду.
Також позивачем зазначено, що оскаржувані судові рішення суперечать правовій позиції викладеній Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 21-70а15, відповідно до якої щомісячна додаткова грошова винагорода, з якої щомісяця утримується єдиний внесок, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2018 року визначено склад колегії суддів: Стрелець Т.Г. (головуючий суддя), Рибачук А.І., Тацій Л.В.
7. Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року у справі №140/2097/18.
04 липня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу у якому ГУ ПФУ у Волинській області просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Так, відповідач зазначив, що вимога касаційної скарги не відповідає вимогам заявленим в позовній заяві, що суперечить нормам статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Верховний Суд ухвалою від 03 травня 2022 року відмовив у задоволенні клопотань сторін про розгляд справи за їх участі, справу призначено до касаційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 04 травня 2022 року.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у Внутрішніх військах України, а в подальшому в Національній гвардії України.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 07.07.2017 №161 ОСОБА_1 звільнено з військової служби за станом здоров'я у запас з 07.07.2017.
З грошового атестату Військової частини НОМЕР_1 №25 від 10.07.2017, довідки Військової частини НОМЕР_1 про додаткові види грошового забезпечення в 2015-2017 роках від 10.07.2017 №33, протоколу про призначення пенсії від 08.07.2017, вбачається, що з 08.07.2017 позивачу була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ у розмірі 5 482 грн. 61 коп., яка включає в себе: 1) основний розмір пенсії в сумі 5114 грн. 61 коп., що становить 70% грошового забезпечення для обчислення пенсії - 7 305 грн. 59 коп., до якого включено: посадовий оклад - 1 065 грн. 00 коп., оклад за військове звання - 125 грн. 00 коп., процентну надбавку за вислугу років 35% - 416 грн. 50 коп., середньомісячну суму додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці (високі досягнення або виконання особливо важливих робіт 50%, робота з таємними виробами, носіями, документами 10%, надбавку за кваліфікацію 5%, премію 525%); 2) надбавки до пенсії: учасник АТО учасник бойових дій (ст.6) - 328 грн. 00 коп. та учасник бойових дій - 40 грн. 00 коп.
Судами встановлено, що при призначенні з 08 липня 2017 року позивачу пенсії за вислугу років розмір такої пенсії було визначено без урахування матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, винагороди за участь в АТО.
19 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся в Управління із заявою, в якій просив на підставі частини 1 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» провести перерахунок призначеної пенсії з урахуванням розміру грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці підряд перед звільненням, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме з суми 248 876,12 грн. До заяви додано оригінал довідки №50/41/33-1146 та довідки №842 від 11.09.2018.
В листі від 01.10.2018 №1098/13-01 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило ОСОБА_1 , що за документами пенсійної справи при обчисленні пенсії застосовано Постанову Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393, статтю 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та враховано грошове забезпечення, що відповідає нормам Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294, а тому відсутні правові підстави для проведення перерахунку пенсії з врахуванням до складу грошового забезпечення матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань.
Вважаючи вказану відмову протиправною, ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду.
Не погодившись з діями відповідачів позивач звернувся до суду з даним позовом.
9. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
Приписами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
10. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон України №2011-XII) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Частиною другою статті 9 Закону України №2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною четвертою статті 9 Закону України №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Згідно з п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 07 листопада 2007 року №1294 (набрала чинності 01 січня 2008 року) (надалі - Постанова №1294), грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Підпунктом 2 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" від 22 вересня 2010 року №889 (надалі - Постанова №889) уряд установив, з-поміж іншого, щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Згідно частини першої статті 15 Закону України №2011-XII пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Частиною 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011р. - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів:
відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;
щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
11. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 (справа №522/2738/17) відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові цього суду від 10.03.2015 (справа № 21-70а15) та прийшла до висновку, що при обчисленні пенсії на підставі ст. 43 Закону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Крім того, факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного ст. 43 Закону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який є вичерпним.
Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновками судів при розгляді справи № 140/2097/18 щодо відсутності підстав для перерахунку пенсії відповідно до грошового забезпечення позивача, до якого включено отримана ним грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, оскільки такі виплати здійснювалися не щомісячно та не входять до встановленого частиною 3 статті 43 Закону № 2262-ХІІ переліку видів грошового забезпечення.
12. Стосовно винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, то Верховний Суд, зокрема, у постанові від 18.04.2019 у справі № 431/703/17 дійшов висновку, що винагорода за участь в антитерористичній операції є додатковою виплатою військовослужбовцям, яких залучено до участі у ній. При цьому, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, а також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні після отриманих у такий період поранень (контузії, травми, каліцтва). Тобто, така виплата не є постійною і не має систематичний характер, а її розмір залежить як від днів участі в антитерористичній операції так і від виконаних завдань, що визначається наказом командира.
13. За таких обставин, винагорода за участь в антитерористичній операції не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який є складовим елементом грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія.
14. Суд не знаходить підстав для відступу від вищезазначених правових висновків у справі, що розглядається.
15. Щодо вимоги про зобов'язання перерахувати призначену ОСОБА_1 відповідно до Закону № 2262-ХІІ пенсію із включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди та виплатити перераховану пенсію, суд зазначає про таке.
Щомісячна додаткова грошова винагорода була передбачена і виплачувалася згідно із вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».
Зазначена винагорода носила систематичний, щомісячний характер, з огляду на що вона належить до додаткових видів грошового забезпечення та відповідно до статті 43 № 2262-ХІІ підлягає врахуванню під час обчислення пенсії колишніх військовослужбовців.
Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №522/2738/17, а також постановах Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі №240/11441/19, від 13 травня 2021 року у справі №2240/2468/18, від 11 листопада 2021 року у справі № 240/5760/19.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач звертаючись до відповідача з заявою про перерахунок призначеної йому пенсії просив здійснити його з урахуванням розміру грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці підряд перед звільненням, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове соціальне страхування, а саме з суми 248 876,12 грн. Аналогічні вимоги заявлені позивачем і в позовній заяві, але зазначено іншу суму, а саме 308 961,63 грн.
Втім як вбачається із змісту судових рішень, судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання з яких видів грошового забезпечення за останні 24 календарні місяці перед звільненням було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та які з них мали щомісячний (систематичний) характер; з яких видів грошового забезпечення складається зазначена позивачем у заяві про перерахунок пенсії сума грошового забезпечення у розмірі 248 876, 12 грн. та сума у розмірі 308 961,63 грн. заявлена в позовній заяві; чи отримував позивач щомісячну додаткову грошову винагороду під час служби та чи наявні в матеріалах його пенсійної справи відомості на підтвердження цього.
16. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій не встановлено всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору. Верховний Суд зауважує, що встановлення вказаних обставин має вирішальне значення для правильного вирішення спору по суті.
Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
Згідно з частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанції з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду судам необхідно встановити з яких видів грошового забезпечення за останні 24 календарні місяці перед звільненням було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та які з них мали щомісячний (систематичний) характер; з яких видів грошового забезпечення складається зазначена позивачем у заяві про перерахунок пенсії сума грошового забезпечення у розмірі 248 876, 12 грн. та сума у розмірі 308 961,63 грн. заявлена позивачем в позовній заяві; чи отримував позивач щомісячну додаткову грошову винагороду під час служби та чи наявні в матеріалах його пенсійної справи відомості на підтвердження цього та прийняти законне та обґрунтоване рішення з урахуванням додатково встановлених обставин.
З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року.
Адміністративну справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т.Г.Стрелець
Судді А.І. Рибачук
Л.В. Тацій