04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 260/1710/21
адміністративне провадження № К/990/9805/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. перевірив касаційну скаргу Закарпатського окружного адміністративного суду на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Закарпатського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та стягнення коштів,
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Закарпатського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області, в якому просив:
визнати протиправними дії Закарпатського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;
стягнути з Закарпатського окружного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно у розмірі 177149,96 грн з відрахуванням обов'язкових податків і зборів.
допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2022 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Закарпатського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати судді Закарпатського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
Стягнуто за рахунок бюджетної програми КПКВ 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів , розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, на користь судді Закарпатського окружного адміністративного суду Дору Ю.Ю. суму недоплаченої за період з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року суддівської винагороди у розмірі 177 149 (сто сімдесят сім тисяч сто сорок дев'ять ) гривень 96 коп., з утриманням при виплаті з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
19 квітня 2022 року Закарпатський окружний адміністративний суд через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2022 року. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині визнання дій Закарпатського окружного адміністративного суду протиправними та прийняти нове рішення у цій частині, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що підставою касаційного оскарження скаржником зазначено пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до яких підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
- якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
- якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Так, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини 2 та 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та статті 130 Конституції України.
Водночас, у постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 340/1916/20 викладено правовий висновок щодо неправомірності обмеження виплати, починаючи з 18 квітня 2020 року, суддівської винагороди (розміром, що не перевищує десять прожиткових мінімумів) на підставі статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 553-ІХ в редакції закону станом на дату виникнення спірних відносин).
Верховний Суд у згаданій постанові виснував, що Основний Закон України має найвищу юридичну силу, тож «спеціальність» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII, зокрема його статті 135, що спирається передусім на конституційні положення частини другої статті 130 і є своєрідним її «продовженням», у цьому випадку безапеляційно долає доктринальний принцип подолання колізії правових норм, за яким наступний закон з того самого питання скасовує дію попереднього (попередніх).
Верховний Суд зазначив, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 553-ІХ) має іншу сферу регулювання. Вимоги щодо його змісту містяться в частині другій статті 95 Конституції України та деталізовані у БК України. Цей закон (про державний бюджет) не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
З огляду на викладене, Суд вважає безпідставним посилання скаржника на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що справа помилково розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
За змістом частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Крім того, із змісту положення частини другої статті 12 КАС України вбачається, що в порядку спрощеного позовного провадження можуть розглядатися не лише справи незначної складності, але й інші справи, для яких пріоритетним є швидке вирішення справ.
Отож, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов'язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).
У цій справі суд першої інстанції не відносив її до категорії малозначних справ та урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, пославшись у касаційній скарзі на положення пунктів 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України, а тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
Касаційну скаргу Закарпатського окружного адміністративного суду на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Закарпатського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та стягнення коштів повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Кашпур