04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 500/3539/21
адміністративне провадження № К/990/9703/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. перевірив касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива-2" до Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
22 червня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Перспектива-2" звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області, в якому просило:
визнати протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області щодо нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Перспектива-2", основного боргу в сумі 130000,00 грн, згідно з Порядком надання і повернення бюджетної позички, затвердженого наказом від 11 квітня 1996 року №72/113; основного боргу в сумі 47300,00 грн, згідно з Порядком надання і повернення бюджетної позички, затвердженого наказом від 04 березня 1997 року №70/54/18; пені в сумі 5292,98 грн, згідно з Порядком надання і повернення бюджетної позички, затвердженого наказом від 11 квітня 1996 року №72/113; основного боргу в сумі 4704,00 грн, згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1003 від 11 вересня 1997 року; пені в сумі 1926,04 грн, згідно з Порядком надання і повернення бюджетної позички, затвердженого наказом від 04 березня 1997 року №70/54/18; основного боргу в сумі 1000,00 грн, згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 1998 року №1953; пені в сумі 495,89 грн, згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1003 від 11 вересня 1997 року;
зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області здійснити дії щодо анулювання (списання) Товариству з обмеженою відповідальністю "Перспектива-2", протиправно нарахованого основного боргу в сумі 130000,00 грн., згідно з Порядком надання і повернення бюджетної позички, затвердженого наказом від 11 квітня 1996 року №72/113; основного боргу в сумі в сумі 47300,00 грн, згідно з Порядком надання і повернення бюджетної позички, затвердженого наказом від 04 березня 1997 року №70/54/18; пені в сумі 5292,98 грн, згідно з Порядком надання і повернення бюджетної позички, затвердженого наказом від 11 квітня 1996 року №72/113; основного боргу в сумі 4704,00 грн, згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1003 від 11 вересня 1997 року; пені в сумі 1926,04 грн, згідно з Порядком надання і повернення бюджетної позички, затвердженого наказом від 04 березня 1997 року №70/54/18; основного боргу в сумі 1000,00 грн, згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 1998 року №1953; пені в сумі 495,89 грн, згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1003 від 11 вересня 1997 року.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року, позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області щодо нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Перспектива-2», основного боргу в сумі 130000,00 грн, згідно з Порядком надання і повернення бюджетної позички, затвердженого наказом від 11 квітня 1996 року №72/113; основного боргу в сумі 47300,00 грн, згідно з Порядком надання і повернення бюджетної позички, затвердженого наказом від 04 березня 1997 року №70/54/18; пені в сумі 5292,98 грн, згідно з Порядком надання і повернення бюджетної позички, затвердженого наказом від 11 квітня 1996 року №72/113; основного боргу в сумі 4704,00 грн, згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1003 від 11 вересня 1997 року; пені в сумі 1926,04 грн, згідно з Порядком надання і повернення бюджетної позички, затвердженого наказом від 04 березня 1997 року №70/54/18; основного боргу в сумі 1000,00 грн, згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 1998 року №1953; пені в сумі 495,89 грн, згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1003 від 11 вересня1997 року;
Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області здійснити дії щодо анулювання (списання) Товариству з обмеженою відповідальністю "Перспектива-2", протиправно нарахованого основного боргу в сумі 130000,00 грн., згідно з Порядком надання і повернення бюджетної позички, затвердженого наказом від 11 квітня 1996 року №72/113; основного боргу в сумі в сумі 47300,00 грн, згідно з Порядком надання і повернення бюджетної позички, затвердженого наказом від 04 березня 1997 року №70/54/18; пені в сумі 5292,98 грн, згідно з Порядком надання і повернення бюджетної позички, затвердженого наказом від 11 квітня 1996 року №72/113; основного боргу в сумі 4704,00 грн, згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1003 від 11 вересня 1997 року; пені в сумі 1926,04 грн, згідно з Порядком надання і повернення бюджетної позички, затвердженого наказом від 04 березня 1997 року №70/54/18; основного боргу в сумі 1000,00 грн, згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 1998 року №1953; пені в сумі 495,89 грн, згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1003 від 11 вересня 1997 року.
14 квітня 2022 року відповідач засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що підставою касаційного оскарження скаржником зазначено пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
- якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зазначаючи підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо зобов'язання органів Казначейства, всупереч постанові Кабінету Міністрів України від 02 березня 2011 року №174, якою затверджений Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, списувати заборгованість по бюджетним позичках, отриманих у 1996-1998 роках.
Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
Разом з тим, оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Судом встановлено, що скаржником процитовано вказані норми права, викладено обставини справи та констатовано про неправильне застосування вказаних норм судами попередніх інстанцій, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтування касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій вказаних норм зводяться до власного тлумачення скаржником цих норм.
З огляду на викладене, за такого правового обґрунтування касаційної скарги, суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що вона має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, а справа має виняткове значення для скаржника.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами обставинами цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, для відкриття касаційного провадження, оскільки суд першої інстанції розглянув справу у відкритому судовому засіданні, а не за правилами спрощеного позовного провадження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, пославшись у касаційній скарзі на положення пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України, а тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива-2" до Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Кашпур