04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 300/2069/21
адміністративне провадження № К/990/9370/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2022 року у справі №300/2069/21 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до їх вчинення, -
До Івано-Франківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому позивач просив:
- визнати протиправною відмову у наданні до органу Пенсійного фонду нову довідку про розмір грошового забезпечення, визначеного станом на 05.03.2019, для перерахунку пенсії;
- зобов'язати надати до органу Пенсійного фонду нову довідку про розмір грошового забезпечення з рахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, визначених станом на 05.03.2019;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення визначеного станом на 05.03.2019, з врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, наданої органом, уповноваженим видавати довідки, та здійснити виплату перерахованої пенсії.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2022 року, позов задоволено.
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, звернулося із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі колегією суддів встановлено таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Таким чином, справа в силу пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України віднесена до справ незначної складності.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), підлягають касаційному оскарженню у виключних випадках, перелік яких передбачений підпунктами а - г пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
На обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає, що дана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника, оскільки існує неоднозначна практика застосування законодавства судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні даної категорії спорів.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання заявника касаційної скарги на положення підпунктів «а», «в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України є необґрунтованими, через те, що такі посилання мають загальний характер та притаманні кожній аналогічній справі.
Скаржником не обґрунтовано, в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Посилання у касаційній скарзі на те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення з означеним у скарзі предметом спору не містять обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії суспільно або винятково значимих.
Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить посилання на підстави незгоди з рішеннями судів попередніх інстанцій щодо застосування нормативно-правових актів.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі наявні посилання скаржника, крім іншого, і на підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені ч. 4 ст. 328 КАС України, а саме: неправильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку.
Суд зазначає, що посилання у касаційній скарзі на частину четверту статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень прийнятих у малозначній справі, не виключає застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Верховний Суд акцентує увагу на тому, що судове рішення, яке ухвалене у цій справі судом першої інстанції та залишене бех змін постановою апеляційного суду, є остаточним, не підляшає оскарженню в касаційному порядку, крім виключних випадків, передюачених КАС України. Наявність таких виключних випадків має бути доведена заявником касаційної скарги, а такі обставини - об'єктивно існувати, в іншому випадку касаційний перегляд остаточного судового рішення може призвести до порушення принципу юридичної визначеності.
Наведене відповідає висновкам ЄСПЛ, викладеним у рішенні від 20.01.2022 у справі «Вєлєв проти України», в пункті 34, якого Суд зазначив: «… що в результаті скасування остаточної ухвали на користь заявника його щомісячна пенсія була встановлена у меншому розмірі. З огляду на свої висновки у зв'язку зі скаргою за пунктом 1 статті 6 Конвенції Суд вважає, що скасування остаточної ухвали у спосіб, несумісний з принципом юридичної визначеності, позбавило заявника впевненості в обов'язковості судового рішення та можливості отримати грошові кошти, які він законно очікував отримати згідно з цією ухвалою».
Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржується судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 257, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2022 року у справі №300/2069/21 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до їх вчинення.
Надіслати заявнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Л.В. Тацій
Суддя С.Г. Стеценко
Суддя Т.Г. Стрелець