04 травня 2022 року
м. Київ
справа №460/7218/20
адміністративне провадження № К/9901/22718/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021 (колегія суддів у складі головуючого судді Кузьмича С.М., суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М.)
у справі № 460/7218/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щомісячного підвищення до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ) за періоди з 1 січня по 9 березня 2014 року включно та починаючи з 17 липня 2018 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячне підвищення до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати вказаного підвищення, за періоди з 01 січня по 09 березня 2014 року включно та починаючи з 17 липня 2018 року.
2. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.
3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задоволено частково:
рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено частково:
позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій за період з 01 січня 2014 року по 09 березня 2014 року та з 17 липня 2018 року по 01 квітня 2020 року - залишено без розгляду;
визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 39 Закону № 796-ХІІ з 02 квітня 2020 року;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 39 Закону №796-ХІІ з 02 квітня 2020 року.
4. Не погодившись з таким судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорії), що підтверджується посвідченням, виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 28.03.2012.
6. Позивач проживає в місті Сарни Сарненського району Рівненської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106, віднесене до зони посиленого радіологічного контролю.
7. Згідно з довідкою Управління з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 20.11.2020 № 63/03.6-16, у період з 01.01.2014 по 09.03.2014 позивач перебував на обліку в територіальному органі Пенсійного фонду України та отримував пенсію по інвалідності військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманого в результаті ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - інвалідам ІІІ групи за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». З 17.07.2018 позивач отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи за нормами Закону № 796-ХІІ .У вказані періоди позивач не працював.
8. В серпні 2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив провести перерахунок та виплату доплати до пенсії, передбаченої статтею 39 Закону № 796-ХІІ, в розмірах, передбачених безпосередньо вказаною нормою права.
9. Листом від 22.09.2020 за № 7797-7686/Є-02/8-1700/20 відповідач повідомив позивачу про відсутність підстав для перерахунку пенсійних виплат, оскільки їх обчислення та виплата здійсненні у відповідності до вимог чинного законодавства України.
10. Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції, зазначив, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення від 17.07.2018 №6-р/2018 відновлено право непрацюючих пенсіонерів, які проживають на території радіоактивного забруднення, на отримання доплати до пенсії на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ, а тому відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України та статті 39 Закону № 796-ХІІ позивач має право на щомісячне отримання доплати до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, як встановлено статтею 39 Закону № 796.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. У своїй касаційній скарзі відповідач наголошує, що суди попередніх інстанцій щодо спірних правовідносин неправильно застосували положення статті 39 Закону №796-XII, у зв'язку з чим дійшли помилкових висновків щодо наявності підстав для нарахування та виплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення. Звертає увагу, що суду проігнорували релевантну практику Верховного Суду у спірних правовідносинах.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
14. За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. Стаття 39 Закону №796-ХІІ, у редакції чинній до 1 січня 2015 року, передбачала:
"Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України."
16. 28 грудня 2014 року прийнято Закон №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 01 січня 2015 року, підпунктом 7 пункту 4 Розділу І якого внесено зміни до Закону №796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.
17. 04 лютого 2016 року прийнято Закон №987-VIII "Про внесення зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", який згідно Прикінцевих положень, набрав чинності з 1 січня 2016 року, яким включено до Закону №796-ХІІ статтю 39 такого змісту:
"Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України".
18. Рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 від 17 липня 2018 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VІІІ визнані неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
19. За змістом частин другої і третьої статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
20. Водночас Закон № 796 не регулює питання поділу території на відповідні зони, режим їх використання та охорони, умови проживання та роботи населення, господарську, науково - дослідну та іншу діяльність у цих зонах тощо.
21. Зазначені правовідносини, зокрема питання поділу території на відповідні зони врегульовано Законом України від 27.02.1991 № 791а-ХІІ "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 791а).
22. Визначення категорій зон радіоактивного забруднення передбачено статтею 2 Закону №791а.
23. Частина перша цієї статті, у редакції чинній до 01.01.2015, визначала чотири зони радіоактивного забруднення, а саме: зона відчуження; зона безумовного (обов'язкового) відселення; зона гарантованого (добровільного) відселення; зона посиленого радіоекологічного контролю.
24. Відповідно до частин 2 - 3 статті 2 Закону № 791а повноваження щодо установлення меж цих зон, визначення переліку населених пунктів, які відносяться до конкретної зони радіоактивного забруднення делеговані Кабінету Міністрів України.
25. Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення затверджено постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 № 106. Відповідно до додатку 1 Переліку Заліщики Тернопільської області, де проживає позивач, віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю (4 зона).
26. Пунктом 2 розділу І Закону № 76 у статтю 2 Закону № 791а внесено зміни, якими абзац 5 частини 2 статті 2 цього закону виключено. Зазначені зміни набрали законної сили з 01.01.2015.
27. З 01.01.2015 стаття 2 Закону № 791а визначає такі категорії зон радіоактивного забруднення територій: зона відчуження; зона безумовного (обов'язкового) відселення; зона гарантованого добровільного відселення.
28. Отже, з 01.01.2015 зона посиленого радіоекологічного контролю виключена з переліку зон радіоактивного забруднення територій, визначених Законом № 791а.
29. Законом України від 28.12.2014 року № 76-VIII виключено, також, статтю 23 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка встановлювала компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4.
30. Рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 від 17 липня 2018 року, яке стало однією з підстав звернення до суду з даним позовом, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 2, абзаци перший, другий підпункту 3, підпункт 4, абзаци перший, другий підпункту 5, абзаци перший - четвертий підпункту 6, підпункт 7 пункту 4 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII.
31. Водночас жодні зміни, внесені Законом № 76-VIII до Закону № 791а "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" неконституційними не визнавались.
32. Отже, чинна на момент звернення до суду редакція статті 2 Закону № 791а не змінювалась, не виключалась іншими законами та не визнавалась неконституційною.
33. При цьому судом встановлено, що до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 № 106, зміни щодо виключення зони посиленого радіоекологічного контролю не вносилися.
34. Відтак, станом на час звернення до суду із зазначеним позовом, м. Сарни згідно з вказаним Переліком відносилась до зони посиленого радіоекологічного контролю, яка, передусім, виключена із Закону № 791а.
35. Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, у тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
36. Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".
37. Колегія суддів зазначає, що у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням "застарілих" норм з того самого питання.
38. У разі існування суперечності між актами, прийнятими різними за місцем в ієрархічній структурі органами, застосовується акт, прийнятий вищим органом, як такий, що має більшу юридичну силу.
39. Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
40. Вирішуючи зазначену правову колізію, суд вказує, що Закон № 791а «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу порівняно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 № 106.
41. Відтак, незважаючи на відсутність змін щодо виключення зони посиленого радіоекологічного контролю, внесених до Переліку, застосуванню підлягає саме Закон №791а в редакції зі змінами, внесеними Законом № 76-VIII.
42. Відтак, Суд дійшов висновку, що відновлення дії ст. 39 Закону № 796 у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, не надає права на отримання підвищення пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території, що відносилась до зони посиленого радіоекологічного контролю.
43. Підвищення пенсії, передбачене ст. 39 Закону № 796, є соціальною пільгою, яка встановлена за проживання на території радіоактивного забруднення, водночас станом на день звернення до суду з даним позовом, м. Сарни не відноситься до території радіоактивного забруднення, а позивач, відповідно, не є особою, яка проживає на такій території.
44. Конституційний Суд України у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.
45. Також суд не приймає посилання судів попередніх інстанцій на рішення Верховного Суду у зразковій справі № 240/4937/18 через фактичну відмінність обставин порівняно із розглядуваною, оскільки однією з ознак зразкової справи є проживання позивача на території радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, тоді як у цій справі вказана ознака на момент виникнення спірних правовідносин була відсутня.
46. Суд зазначає, що надання правової оцінки факту визнання неконституційними положень Закону №76-VІІІ, якими з 1 січня 2015 року виключено, зокрема, статтю 39 Закону №796-ХІІ, у контексті права на виплату підвищення до пенсії громадянам, які проживають на території, що відносилась до зони посиленого радіоекологічного контролю, нерозривно пов'язано з тим, що скасування законодавчого визначення відповідної зони неконституційним не визнано та вказана норма є чинною.
47. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що у позивача із 17 липня 2018 року не виникло права на отримання підвищення до пенсії як непрацюючого пенсіонера на підставі статті 39 Закону №796-ХІІ через відсутність ознаки проживання на території радіоактивного забруднення.
48. Аналогічний висновок сформовано в рішенні Верховного Суду у зразковій справі №580/2371/20 від 23.09.2020, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 31.03.2021.
49. За таких обставин позовні вимоги в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 39 Закону №796-ХІІ задоволенню не підлягають.
50. Висновки суду апеляційної інстанції про залишення без розгляду частини позовних вимог відповідачем під сумнів не ставляться, а позивачем відповідної касаційної скарги не подано. Отже у зазначеній частині рішення суду апеляційної інстанції Верховним Судом не переглядається.
51. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
52. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для частково скасування постанови апеляційного суду і її зміни.
53. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статей 341, 345, 351, 356 КАС України, Суд -
1. Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити частково.
2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021 у справі №460/7218/20 - скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 39 Закону № 796-ХІІ з 02 квітня 2020 року та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 39 Закону №796-ХІІ з 02 квітня 2020 року.
У зазначеній частині прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В іншій частині постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021 у справі №460/7218/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя В.М. Кравчук