04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 200/14472/19-а
провадження № К/9901/6582/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2020 (колегія суддів у складі судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М.)
у справі № 200/14472/19-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області
про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,.
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 17 березня 2017 року та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період з 1 квітня 2017 року по 30 вересня 2019 року із урахуванням компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
2. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02.01.2020 позов задоволено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2020 рішення суду першої інстанції скасовано в частині позовних вимог про зобов'язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів. У зазначеній частині у задоволенні позову відмовлено, а в решті рішення залишено без змін.
3. Не погодившись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2020 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
4. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
5. Позивач подав до суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду мотивоване наявністю різної практики Верховного Суду в одних і тих самих правовідносинах. Зазначене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки наведені позивачем випадки різної, на його думку, судової практики не підтвердились під час розгляду цієї справи (детальніше нижче).
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 10 жовтня 2019 року № 1425-5000204315.
7. Постановою відділення ФССНВВ у м. Костянтинівці від 17 березня 2017 року №0534/71719/43556/2 позивачу припинена виплата щомісячної грошової суми в разі часткової та повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 1 квітня 2017 року, у зв'язку зі скасуванням довідки ВПО.
8. Постановою від 28 березня 2017 року призначено позивачу перераховану щомісячну грошову суму в розмірі 1756,99 грн.; зобов'язано здійснити виплати з 1 березня 2017 року по 31 березня 2017 року включно. Згідно п.4 цієї постанови вважати такою, що втратила чинність постанова № 0534/71719/43556/21 від 17 березня 2017 року.
9. На підставі заяви позивача від 19 квітня 2017 року про припинення страхових виплат з 1 квітня 2017 року у зв'язку з переїздом до м. Єнакієво постановами ФССНСП в м. Костянтинівці від 19.04.2017 року позивача знято з обліку через відмову від отримання виплат та припинено всі страхові виплати по справі з 1 квітня 2017 року.
10. Постановою Костянтинівського відділення Фонду від 25 жовтня 2019 року №0525/71719/71719/25 позивачу продовжено виплату щомісячної грошової суму в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності з 1 жовтня 2019 року безстроково.
11. Згідно матеріалів справи відповідачем за період з квітня 2017 року по вересень 2019 року не нараховані та не виплачені позивачу страхові виплати.
12. Вважаючи, що він має право на отримання страхових виплат за відповідачем за період з квітня 2017 року по вересень 2019 року, позивач звернувся до суду з цим позовом. Окремо зазначав, що до спірних правовідносин також слід застосувати положення Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-ІІІ.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
13. Задовольняючи позов частині вимог щодо виплати страхових виплат, суди зазначили, що відповідач не може посилатися на відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум страхових виплат, оскільки порядок та умови отримання таких виплат регулюються виключно Законом, а відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати заборгованості з соціальних виплат не звільняє державу в особі уповноваженого органу Фонду соціального страхування від обов'язку таких виплат та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум соціальних виплат.
14. Відмовляючи у задоволенні позову в частині виплати компенсації втрати частини доходів, апеляційний суд керувався тим, що позивачем не надано до суду доказів його звернення до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з приводу нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати страхових виплат за період квітня 2017 року по вересень 2019 року, а також відмови відповідача у здійсненні виплати компенсації, що свідчить про відсутність спору між сторонами, і, як наслідок, про передчасне звернення позивача до суду з цим позовом.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
15. Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Зокрема, позивач, з посиланням на практику Верховного Суду України, викладену у постанові від 18.11.2014 у справі №21-518а14 та практику Верховного Суду, викладену у постановах від 20.02.2018 у справі №336/4675/17, від 21.06.2018 у справі №523/1124/17, від 03.07.2018 у справі №521/940/17, вважає, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.
16. Скаржник наголошує, що такої умови, як порушення порядку звернення за нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати страхових виплат для відмови у здійсненні компенсації доходу законодавством не передбачено.
VІ. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
18. Статтею 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі - Закон №2050-III) установлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до ст. 2 вказаного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
19. Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону №2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати/грошового забезпечення). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
20. Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159) відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
21. Згідно зі ст. 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
22. Позивач посилається на позицію, висловлену Верховним Судом України у постанові від 18.11.2014 у справі № 21-518а14, така позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі № 681/423/15-а, від 20.02.2018 у справі № 522/5664/17, в яких зазначено, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
23. У вказаних судових рішеннях, а також у постановах Верховного Суду 20.02.2018 у справі № 336/4675/17, від 21.06.2018 у справі № 523/1124/17, від 03.07.2018 у справі №521/940/17, на які посилається позивач у касаційній скарзі, судом касаційної інстанції не досліджувалося питання можливості виплати суб'єктом владних повноважень компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати страхових виплат за відсутності звернення особи з відповідною заявою до органу влади.
У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №638/19990/16 та від 16.05.2020 у справі 200/11292/19 фактичні обставини також не є тотожні цій справі. З огляду на зазначене Верховний Суд не встановив наявність різної судової практики в межах спірних правовідносин (а відтак і відсутність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду).
24. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не звертався до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою про нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати страхових виплат за період з вересня 2016 року по квітень 2018 року відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку №159.
25. Своєю чергою, відповідач не відмовляв позивачу своїм рішенням у виплаті відповідної компенсації.
26. За змістом ст. 7 Закону №2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
27. З огляду на те, що у цій справі позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку №159, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації, то право ОСОБА_1 ще не було порушено суб'єктом владних повноважень і звернення його до суду з цим позовом є передчасним.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11.12.2020 у справі №200/10820/19 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від зазначеної позиції.
28. Отже, суд апеляційної інстанції зробив законний і обґрунтований висновок про відмову у позові у зазначені частині позовних вимог.
29. Інші доводи касаційної скарги є необґрунтованими та не спростовують наведених висновків Верховного Суду.
30. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених ст.341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
31. Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень судами попередніх інстанцій не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставами для скасування судових рішень, тому Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
32. Оскільки Верховний Суд залишає без змін судові рішення, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2020 у справі №200/14472/19-а - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб