04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 300/1724/19
адміністративне провадження № К/9901/35841/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №300/1724/19
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Макарика В.Я., суддів: Бруновської Н.В., Матковської З.М.,
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із врахуванням встановленої надбавки за вислугу років 70% та зобов'язати здійснити такий перерахунок на підставі довідки Івано-Франківського апеляційного суду від 30.01.2019 за №04-12/39-19 з 04.02.2019 (дня подачі довідки).
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що має право на зарахування додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, двох років юридичного стажу (періоду роботи на посаді стажиста Коломийського міського народного суду з 01.08.1989 по 12.09.1991) згідно ч.2 ст.137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402- -VIII.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із врахуванням встановленої надбавки за вислугу років 70% .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із врахуванням встановленої надбавки за вислугу років 70% на підставі довідки Івано-Франківського апеляційного суду від 30.01.2019 за №04-12/39-19 з 04.02.2019 (дня подання довідки).
Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору за подання позову згідно квитанції ПАТ «Приватбанк» №0.0.1435006324.1 від 14.08.2019 у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок та за подання апеляційної скарги згідно квитанції ПАТ «Приватбанк» № 0.0.1497677040.1 від 18.10.2019 у розмірі 1152 (одна тисяча сто п'ятдесят дві) гривні 00 копійок.
Судами встановлено, що на підставі рішення Вищої ради юстиції від 08.12.2016 за №3177/0/15-16 ОСОБА_1 звільнено з посади судді апеляційного суду Івано-Франківської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
З 16.12.2016 ОСОБА_1 призначено та виплачується довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів", що підтверджується копією заяви про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 15.12.2016 та копією заяви про перехід на інший вид пенсії від 16.12.2016.
Так, згідно з поданням про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 15.12.2016 за №03-41/162/2016 Апеляційним судом Івано-Франківської області надано документи для встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , зокрема, заяву про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 15.12.2016, копію рішення Вищої ради юстиції від 08.12.2016 №3177/0/15-16, копію наказу голови суду від 14.12.2016 №03-04/259 про відрахування із складу суду судді ОСОБА_1 , копію трудової книжки, розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, а також довідку про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 від 15.12.2016 за №04-15/311-16.
Згідно з розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи ОСОБА_1 станом на 15.12.2016 становив 25 років 3 дні 1 місяць.
Відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за №04-15/311-16 від 15.12.2016, виданої Апеляційним судом Івано-Франківської області, заробітна плата ОСОБА_1 , яка враховуються при призначенні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складала 28160,00 гривень, в тому числі: оклад - 17 600,00 гривень та надбавка за вислугу років (60%) - 10 560,00 гривень.
Позивач, вважаючи, що Апеляційним судом Івано-Франківської області допущено помилку та не враховано при його звільненні стаж роботи за юридичною спеціальністю, а саме стаж роботи стажистом терміном 2 роки у Коломийському міському народному суді у період з 01.08.1989 по 12.09.1991, звернувся до суду та отримав нову довідку від 30.01.2019 за №04-12/39-19 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до якої суддівська винагорода ОСОБА_1 , яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці станом на 01.01.2019 складає 53 884,05 гривень, у тому числі: посадовий оклад - 31696,50 гривень і доплата за вислугу років (70%) - 22 187,55 гривень.
Крім того, згідно з довідкою Івано-Франківського апеляційного суду від 06.08.2019 за №К-19 у ОСОБА_1 на час відрахування зі складу суду у зв'язку із виходом у відставку, стаж роботи, який дає право на одержання доплати за вислугу років становить 28 років 2 місяці 20 днів. Івано-Франківський апеляційний суд, видаючи цю довідку, дійшов висновку й про наявність правових підстав для зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді два роки стажу за юридичною спеціальністю (частина стажу роботи стажистом Коломийського міського народного суду) на підставі частини 2 статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (набрала чинності 05.08.2018) . Таким чином, стаж роботи ОСОБА_1 , який дає право на одержання доплати за вислугу років станом на 15.12.2016 визначено як 30 років 2 місяці і 20 днів (70%).
До такого стажу роботи позивача включено:
- службу в рядах Радянської Армії з 16.11.1971 по 01.11.1974 - 2 роки 11 місяців 16 днів;
- стаж роботи за юридичною спеціальністю (частина стажу роботи стажистом Коломийського міського народного суду) відповідно до частини 2 статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (набрала чинності 05.08.2018) - 2 роки;
- роботу на посаді народного судді Косівського районного народного суду з 12.09.1991 по 11.01.1999 - 7 років 4 місяці;
- роботу на посаді судді Коломийського районного суду з 12.01.1999 по 14.01.2002 - 3 роки 3 дні;
- роботу на посаді судді Апеляційного суду Івано-Франківської області з 15.01.2002 по 15.12.2016 - 14 років 11 місяців 1 день.
Також, відповідно до довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 06.08.2019 за №04-12/117-19, виданої Івано-Франківським апеляційним судом, розмір доплати за вислугу років становить 70 %.
У зв'язку з отриманням довідки від 30.01.2019 за №04-12/39-19, позивач 04.02.2019 звернувся до Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок розміру щомісячного довічного утримання.
Відповідач листом від 25.02.2019 за №1068/03.1 повідомив позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії із урахуванням цієї довідки, оскільки тривалість стажу роботи в роках, яка визначала розмір доплати за вислугу років, враховується станом на час виходу у відставку. Додатково повідомлено, що при призначенні позивачу довічного грошового утримання судді у відставці була врахована доплата за вислугу років у розмірі 60% посадового окладу.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що передбачені частиною другою статті 137 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» ( далі - Закон № 1402-VIII) положення щодо зарахування (перерахунку) стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді, здійснюється з дати набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2509-VIII від 12.07.2018 (далі - Закон №2509-VIII), тобто з 05 серпня 2018 року. З огляду на те, що позивач реалізував своє право на відставку до внесення змін Законом №2509-VIII (грудень 2016 року), в розумінні статті 58 Конституції України, положення частини другої статті 137 Закону №1402-VIII не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Натомість, суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку, що у даній справі має місце не зміна розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а її перерахунок у зв'язку з зарахуванням як державної служби стажування, що призвело до збільшення надбавки за вислугу років.
Вважаючи рішення суду апеляційної інстанції необґрунтованими та незаконними, такими, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, заявник наголошує на відсутності правових підстав для зарахування до стажу роботи на посаді судді досвіду роботи на посаді стажиста Коломийського міського народного суду.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог такої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке просить залишити без змін, - обґрунтованим та законним.
Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України - частина 1 статті 126 Конституції України.
Ключовим питанням у цій справі є те, чи має позивач право на зарахування до стажу роботи на посаді судді додаткових двох років роботи у сфері права, якщо право на відставку такий реалізував до набрання чинності частини другої статті 137 Закону №1402-VIII, в редакції Закону №2509-VIII.
Закон №1402-VIII визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Відповідно до частини першої статті 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена ВРП, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Згодом Законом №2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який набрав чинності з 05.08.2018, у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» статтю 137 Закону №1402-VIII було доповнено частиною другою наступного змісту: «До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді».
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 №5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
Отже, у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
У теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - «переживаючої» (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб'єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.
Водночас, прямої вказівки на те, що норми частини другої статті 137 Закону №1402-VIII застосовуються до осіб, які реалізували своє право на відставку до 05.08.2018 цей Закон не містить. Відповідно передбачені частиною другою статті 137 Закону №1402-VIII положення щодо зарахування (перерахунку) стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді застосовуються з дати набрання чинності Законом №2509-VIII, тобто з 05.08.2018.
Відповідно до абзацу 4 пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Пункт 34 розділу XII доповнено абзацом четвертим згідно із Законом України «Про вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 №1798-VIII, який набрав чинності з 05 січня 2017 року.
Водночас важливою являється та обставина, що позивач звільнений з посади судді Апеляційного суду Івано-Франківської області у зв'язку із виходом у відставку у грудні 2016 року, тобто в період, коли такої норми Закону №1402-VIII не існувало.
Таким чином, положення абзацу 4 пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII також не врегульовують спірні правовідносин, а отже не можуть застосовуватися судом при вирішенні цієї справи.
Також у спільному листі Голови Вищої ради правосуддя, в.о. Голови Верховного Суду, Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в.о. Голови Ради суддів України, Голови Державної судової адміністрації України, Ректора Національної школи суддів України від 05 листопада 2018 року № 41783/0/9-18, №2664/0/2-18, №01-6757/18, №9рс-1112/18, №1-22433/18, №02/3878 «Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді» надано роз'яснення щодо зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді.
У вказаному листі наголошено, що передбачені частиною другою статті 137 Закону №1402-VIII положення щодо зарахування (перерахунок) стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді, здійснюється з дати набрання чинності Законом № 2509-VIII, тобто з 05 серпня 2018 року.
Отже, Суд вважає неправильним тлумачення позивачем змісту цього роз'яснення.
Так, на момент обрання позивача на посаду судді вперше діяв Закон №328-I .
Відповідно до положень статті 8 Закону №328-I народним суддею може бути обраний громадянин СРСР, який досяг на день виборів 25 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років і склав кваліфікаційний екзамен.
Проте Закон №328-I не передбачав обчислення стажу на посаді судді та припинив застосовуватися на території України з 10.02.1992 у зв'язку із прийняттям Закону України від 15 грудня 1992 року N 2862-XII «Про статус суддів».
На момент звільнення позивача у відставку та відрахування зі штату Апеляційного суду Івано-Франківської області (грудень 2016 року) діяли норми Закону України від №1402-VIII, який набрав чинності 30.09.2016, а відтак, як правильно констатовано судом першої інстанції, посилання позивача на те, що на час його звільнення діяли норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI є безпідставними.
Отже, чинними на момент обрання та звільнення позивача у відставку нормами законодавства не було передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду роботи на посаді стажиста народного судді.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що до позивача не може бути застосована норма права щодо обрахунку стажу роботи на посаді судді, яка набрала чинності після виходу позивача у відставку, тобто частина друга статті 137 Закону №1402-VIII.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у схожих правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 20.04.2021 у справі №620/536/19, від 17.09.2021 у справі №824/301/20-а, від 30.09.2021 у справі №243/6450/17 та від 23.11.2021 у справі № 280/5617/18, і колегія суддів не вбачає підстав відступати від таких.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а суд апеляційної інстанції помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції скасував судове рішення, яке відповідає закону, Суд приходить висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції повністю та залишення в силі судового рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 345, 349, 352, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - задовольнити.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року у справі №300/1724/19 - скасувати.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року у справі №300/1724/19 - залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.Л. Мороз А.Ю. Бучик А.І. Рибачук